Skip to main content

Full text of "Onufriĭ Hrushkevych, charovnyk"

See other formats 


І  ІІІІІ 11  І 

3176108223213  3 

Ш  ОБЩЕСЙА  ІмеВЕ  Мйї.  КАЧКОВСКОГОі 

>  Май,  1902.                                   Ч.  317. 

УФРІ»  ' ^ВИЧІї. 

М 

■|                       Написала 

с 

ш 

948 

^Н- 

135 

^н 

168 

^Р 

90Р 

^1 

.  1 

'^Н 

ОВАРТЗ 

■ 

Ш^^ 

ЯІ 

ВАНЬ     НАУМОВИЧ'Ь. 

ІІІ-ье  изданіе.) 


Ваг  2  імЬПоіеку 
ІЛ  КОВЕЯТ  МАООГ*^ 

ЛЬВОВІ), 
ографіи    Ставропигійского  Института 

под-ь   управленіеігь  іосифа  Давялюка. 


За  редакцію  отв:Ьчае  Бог  дань  А.  Діджцкій. 


іИіа»'^ 


І  ЛНВОЯ  І 


і»^Є  ло- 


л^ОугІ 


«  / 


РГЄ8ЄПІЄСІ  Іо  іНе 

ивкАШЕЗ  о:[іНе 

ЦМУЕК8ІТУ  ОР  ТОКОКТО 
Ьу 

РАЦЬ  МАС0С8І 


Чаровник^  Онуфрій  Грушкевич^ь. 

Онуфрій  Грушкевичь  первнй  богачх  не  лишь 
що  егь-»  лое  м-Ьсто,  но.  щоби  оббйшол-ь  и  десять  миль 
ти  одї£  фуги,  ему  ни  в-ь  другом-ь  якомь  місті,  ни  вь 
сел-Ь  парн  не  ма.  Люди^пов-Ьдают-ь,  що  ему  уже 
'  сто  л-Ьт-ь,  то  сь  одним-ь,  то  безь  одного,  як-ь  зви- 
чайно люди  соб'Ь  своє  говорят-ь,  а  по  правд-Ь,  ве- 
для  метрики,  ему  минуло  82  роки  и  не  ма  на  ц-Ь- 
лое  м'Ьсто  лишь  двоє  его  однолітцев-ь,  Семень  По- 
котило и  слііпая  Марунька;  но  т-Ь  ему  не  пара,  бо 
Семен-ь  четире  роки  уже  из'ь  печи  не  злазить  и 
не  має  ни  одного  доброго  зуба,  а  сл-Ьпая  Марунька 
также  десять  літі»  світа  не  видит'ь,  сидить  у  сво- 
его  внука,  скорчена,  на  постели,  та  тблько  що  го- 
дна хату  перейти  на  палици  и  „Отче  нашь"  змо- 
вити ;  а  наш-ь  ОнуФрій  еще  добре  не  посивіль,  зубн 
еще  має  добрий,  сам-ь  ґаздує,  до  церкви  ходить, 
щоби  якая  непогода,  подь  той  вьісокіГі  горбокь,  и 
вь  церкви  всю  отправу  співає,  и  никто  не  го- 
день  гак-ь  чисто  вичитати  Паразіею  або  Апостола, 
якь  онь. 

За  тое-то  и  всякая  бесіда  межь   народомь   и 
за  его  роки  и  за  его  богатство.  Одни  кажуть,    що 

викопаль  мідяний  котель    сь  червоними,  другій, 

с  гар- 


_   4     - 

що  будь-то  розумнійшіи,  повіідают'ь,  що  такое  зе- 
лье  ему  нагилиль  якій- то  венгерь,  и  он'ь  тое  зелье 
сЬе  в-ь  пасЬц-Ь,  а  люди,  хотя  прійдут-ь  до  пасіки, 
то  оно  никому  не  показуеся,  лишь  тому,  кто  до 
него  знає  венгерскую  промову... 

Мудровали  его  наши  люди  всЬляко,  Щобьі  по 
правд-Ь  дов-Ьдатись,  но  ОнуФрій  не  любиль  богато 
говорити,  лишь  якту  ему  кто  за  зелье  скаже,  он'ь 
усміхаеся,  та  каже:  „Не  одно  зелье,  небоже,  не 
одно,  а  четверо  их-ь  єсть  у  мене:  одно  до  худобн, 
другое  до  пчел'ь,  третье  до  поля,  а  четвертое  до 
долгого  в-Ьку"... 

Онуфрій  має  уже  пра-правнуки,  а  тблько  уже 
его  покол-Ьнья  внмножилось,  що,  як-ь  справл'      _ 
минки  два  разм  на  рокг,  раз-ь  в-ь  осени,    а  ^Й?.^„р:й 
раз-ь  вг  зимній  мясниц'Ь,  то  самих-ь  его  сьінбв'ь,  а 
нев'Ьсток'ь,  а  внукбвь  сь    женками    тблько    насхо-» 
дится,  що  тамг  дивогляд-ь,  а  всЬ  засобнни  соб-Ь  та 
честнми  ґазди  и  газдьіни,  и  Д'Ьтва,  щобн  вн  знали, 
якось  видно,  що  из-ь  доброго  кореня,  и  краснни,  и 
хорошій    и  смиренний,  що  варто  побачити... 

Не  ма  що  казати,  хотя  ОнуФрій  славнмй  бо- 
гачг,  но  люди  его  любит-ь.  Он'ь  не  лукавнн  чело- 
в-Ьк-ь,  а  доброго  сердця;  он'ь  знає  и  б-Ьдиого  пора- 
товати  где  треба,  и  знає  добрую  раду  дати.  Сами 
панн  та  жидн,  як-ь  що  прикрое  приходит-ь,  идут-ь 
до  старого  Онуфрія  на  раду  и  его  слово  богато 
значит-ь. 

Два  роки  тому  повдов'Ьл'ь,  та  не  раз'ь,  кажут-ь, 
сердечно  соб-Ь  заплаче  за  своєю  стратою,  та  и  все 
в-ь  домії  Божомь,  як-ь  по  парастасіі  по  еи  душ-Ь 
позвонят'ь  и  „В'ючная  память"  дьяки  засп'Ьвают'ь. 
Пережнл'ь  же  ОН'Ь  сь  неббщкою  на  кругло  шесть- 
десять  л'Ьт'ь;  не  чула  она  от'ь  него  ни  онг  от-ь  ней 
марного  слова,  —  гєйбьі  одна  душа  бнла  во  двох-ь 


—  5  — 


т'Ьлахг,  такі,  они  соб-Ь  жили !  Щоби  Богь  даль 
каждодіу  христіанинови  такое  супружество  ц  та- 
і:оє  Божое  благословеніе ! 

Не  знати,  мои  читатели,  що  ви  собіз  схочете 
за  тій  зелья  дузіати  чи  правда,  чи  не  правда,  а  я 
вам-ь  напишу,  що  я  знаю,  та  як-ь  то  бьіло,  коли 
сго  свояк-ь,  синокг  покойного  его  сестріінця,  Се- 
мена ІІаздерского,  цЬкавшй  хлопць,  що  внучиль 
оил'ь  во  Іьвовіз  уже  шесть  латинскихі)  школь,  по 
смерти  своего  тата  вернулся  изь  Львова,  та  поки- 
нуль  школьї  и  сталь  газдовати.  Ему  люди  стбль- 
ко  наговорили  то  за  той  котель,  то  за  тій  зелья, 
що  его  собрала  охота  оть  старого  щось  довідатись, 
та  одного  разу  по  Службі  Божой  онь  его  отпро- 
вадиль  домбвь,  та  уже  и  ОнуФрій  не  пустиль  его, 
доки  сь  нимь  не  сьЬль,  якь  той  каже,  що  Богь 
даль,  та  воть  якая  межь  ними  била  бесіда: 

Никола.  Я  давно,  діду,  радь  бмль  вась 
порадитись,  що  мені  робити,  куда  мені  оберну- 
тись, чи  „собь,"  чи  „цабе?"  Чи  идти  кончити  шко- 
льї, чи  газдовати? 

Онуфрій.  И  то  добре,  и  то  не  зле,  а  то 
наилучше,  до  чого  єсть  охота. 

Никола.  По  правді,  лучшую  маю  охоту  до 
грунту,  та  Бої  у  дяковати,  єсть  при  чемь  бьіти; 
кобьі  я  то  то  зналь,  що  вьі !  Бо  то  люди  богаїо  за 
вась  повідають,  та  не  знаю,  що  вь  тОмь  правда  ? 

Онуфрій.  За  що?  , 

Микола.  Бо  то  люди  говорять,  що  вм,  чи 
то  ваши  тато  еще,  виконали  котель  *сь  червони- 
ми, а  другій  кажуть  за  якійсь  зелья,  що  маєте 
вь  насіці,  що  то  оть  нихь  ведеся  вамь  все, 
та  такое  здоровье  и  силу  маєте,  и  еще  вь  такой 
старости. 


—  б  — 

Онуфрій.  За  котелг,  енну,  не  буду  каза- 
ти, бо  не  знаю ;  а  за  зелье  то  тоб-Ь  скажу,  що  знаю 
четьіре  и  знаю  до  них-ь  промову.  Якть  хочешь, 
дамь  тоб-Ь  тій  зелья  на  новое  господарство,  коли^ 
ти  уже  хочешь  дома  газдовати,  но  пооб-Ьтуй  мен'В,^ 
що  ихь  так-ь  засіешь  и  плекати  будешь,  як-ь  я  то-; 
бі  скажу.  \ 

Никола.  О,  д-Ьдусеньку  солодкій,  а  я-жь  бьіі 
вась  не  послухал-ь  ?!  ; 

Онуфрій.  Инакше,  сину,  слухати,  як-ь  той 
каже,  одним-ь  ухом-ь,  а  другим-ь  випустити,  а  и~ 
накпіе  слухати  ц-Ьлим-ь  сердцем-ь  и  твердо  поста- 
новити :  Так'ь  я  буду  робити,  а  не  иначе.  Бо  то  те- 
перь  св-Ьт-ь  инакшій  настал-ь,  и  инакшій  лад-ь  піежь 
людьми,  а  ти  биль  уже  вг  том-ь  великом-ь  СВІТ'Ь, 
во  Львов-Ь,  и  тамг  ти  бачила  ббльше  лихого,  як-ь 
доброго,  бо  лихое  ходит-ь  НИНІ!  широким-ь  гостин- 
цем'ь  и  шумит-ь,  або  мешкає  вь  красних'ь  покоях-ь, 
а  доброе  стоит'ь  в-ь  кутику,  або  и  за  дверьми...  Вась 
там'ь  вь  школах-ь  учат-ь  всего,  та  оно  каждая  на- 
ука добра,  однако  знаешь,  що  часом-ь  и  добрая  на- 
ука зведе  из-ь  розуму,  и  челов'Ьк'ь  розумний  стане 
ЯКІ»  би  безумний.... 

Я  старий  уже  челов'^к-ь,  и  письменний,  як-ь 
знаешь,  и  люблю  всякую  науку,  но  такая  наука,  що 
без-ь  вірьі  обходится,  мені  не  подобалася,  а  ви- 
дЬл-ь  я  таких-ь  паничиков-ь,  що  то  прі'Ьздят'ь  из-ь 
Львова  из-ь  школь :  якій  они  мудрий,  як-ь  они,  хо- 
тя  прійдуть  в-ь  церковь,  то  не  молитись,  а  за  ч-Ьм-ь 
иншим'ь,  ЯКІ  они  стидаются  на  свои  гр-Ьшнии  т-Ь- 
ла  крест-ь  положити,  ударити  поклонь,  як-ь  они 
соб'іі  розговорюють  вь  церкви  и  посм'Ьхуются,  и 
якь  они  знають  о  всякихь  наукахь  високо  и  мудро 
говорити,  а  не  знають  ни  одного  псалма  на  Псал- 
тири  добре  и  сь  христіанскнмь  сердцемь  вичита- 


т%  лвшь  такь,  якг  бн  то  всю  мудрость  они  уже 
завоювали,  а  наши  всі  святми  книги  то  такт»,  як-ь 
би  то  бмли  уже  непотреонш  ни  на  що!  Я  тебе  пьі- 
таю,  Ннколаю:  чи  не  такій  и  тн?  Бо  если  во  Льво- 
в-Ь  уже  изг.  твоего  сердця  викоренили  в'Ьру,  то 
шкода  бьіло  бьі  для  тебе  монх-ь  слбвь.  Скажи  ме- 
н-Ь :  Есть  у  тебе  молитвослов'ь  ?  Молишся  ти  що 
день?  —  Скажи  правду. 

Никола.  Правду  кажете,  д-Ьду сю ;  во  Львов-Ь 
стьідно  где-которим-ь  школярям-ь  молитись.  Но  я 
биль  на  станцій  сь  одним-ь  добрим-ь  хлопакомь, 
що  николи  молитви  своей  не  опусти л-ь  и  всегда  ми 
молились  вразь  и  ходили  на  набоженство  до  Волош- 
ской  церкви. 

Онуфрій.  Тожь  я  тоб-Ь  теперь  скажу,  ди- 
тино, що  первое  тое  зелье,  що  я  собі  ним-ь  вича- 
роваль  долгій  вік-ь,  и  всякое  добро  и  честь  у  лю- 
дей, то  —  молитва. 

Никола.  Ага,  а  второе  ? 

Онуфрій.  Пожди,  еще  до  одного  я  не  екон- 
чиль  промови. 

Никола.  Правда,  бо  люди  говорять,  що  вьі 
знаєте  якуюсь  венгерскую  промову. 

Онуфрій.  Не  венгерскую,  бо  я  русскій  че- 
ловік-ь  изь  д-Ьда-ирадіда,  то  промова  моя  русская. 
Бачишь,  Николаю,  мені  уже  мбй  отець  лишили 
красний  маетокь,  а  коли  умирали,  прикликали  ме- 
не до  себе  и  повідають:  „ОнуФрій,  я  уже  упо- 
коюся, а  на  тебе  перейде  вся  праця;  а  маю  я  ве- 
ликій скарбь,  що  я  тобі  вь  руки  отдамь,  щоби  ти 
его  сохраняль  и  николи  не  даль  изь  своего  дому. 
Якь  би,  хрань  Боже,  огонь  огорнуль  оббйстье  твоє, 
ти  хапай  той  скарбь,  щоби  не  сгоріль,  бо  хоть 
би  все  сгоріло,  а  если  будешь  его  сохраняти  коло 
своего  сердця,    доробишся    назадь    всего    добра  н 


-~     8     — 

йикто  іоб-Ь  ничого  злого  не  зділае."  -  Як-ь  ска- 
зали тій  слова,  сягнули  небощик-ь  подть  постель  — 
ахг,  так-ь  як-ь  бьі  то  вчера  бьіло,  -  та  добивают-ь 
вот-ь  сію  книжку  и  дают-ь  мен'Ь  вть  руки.  Я  поці- 
ловал'ь  их-ь  в-ь  руку  и  слезами  ю  омочиль,  бо  то 
била  праведная  рука,  що  мене  виховала,  що  мене 
провадила  до  всякого  доброго  д-Ьла,  та  и  кажу 
им-ь :  „Тату,  ваше  слово  святое  и  книжку  тую  я 
сохраню  яко  найбо-льшую  святость.  Хоть  бн  я  все 
стратилі),  но  книжку  тую  я  передамь  моим-ь  д-Ь- 
тямг,  коли  буду   умирати. 

Н  и  к  о  л  а.  Та  то  Псалтирь ! 

Онуфрій.  А  Псалтирь!  Давно,  бачить,  била 
великая  слава,  кто  зналь  Псалтирь,  а  нинЬ  ви  у- 
же  из-ь  псалтирников'ь  посм-Ьхаетеся.  Чи  так-ь? 

Н  и  к  о  л  а.  Правда,  що  такь  !  Но  я,  дідусю, 
слухаю  вась,  и  сердце  моє  возносится,  бо  я  вижу, 
що  ви  из-ь  сердця  говорите. 

Онуфрій.  Такь  слухай.  Я  тоб-Ь  сказала»,  що 
первое  зелье,  то  —  молитва,  та  и  слово  Божье. 
Я  николи  не  опустилт,  молитви,  николи  не  опустил-ь 
набоженства,  николи  не  оскоромился  в-ь  пост-Ь,  я 
любил-ь  Матерь  нашу,  святую  Церковь,  я  шановал-ь 
духовних-ь,  що  приносят-ь  за  весь  мір-ь  христіан* 
скій  ОФ-Ьру  и  просв-Ьщають  нась  св'Ьтлом'ь  в'Ьри  и 
науки,  и  по  правд'Ь  скажу  тобЬ,  що  я  не  раз-ь  сам'ь 
дивовался,  як'ь  мен1>  все  велось,  якій  я  билі)  всегда 
здоровий  и  веселий.  Я  як'ь  рано  встану,  умиюсь, 
защепну  соб'Ь  хату,  щоби  оіеніі  никто  не  прійшоль, 
тогди  и  стаю  до  молитви.  Она  мен-іЬ  не  єсть  тя- 
гарем-ь,  но  я  солодко  молюся,  бо  чи  може  бити  на 
свЬт-Ь  що  солодшого,  якь  вознестись  духом-ь  до 
Бога  враз-ь  сь  тіми  чистими  духами,  що  ему  не- 
престанно  служать  ?  Такь  молюся,  а  вь  сердцЬ  мо- 
емь  так'ь  любо,  так-ь  отрадно,  що  я  тобі>  того  ви- 


9  — 


мовити  не  годен'Б.  По  правді,  мен'Ь  тяжко  оторва- 
тись  оть  молитви,  а  я  внжу^  що  наши  люди  ма- 
ют-ь  соб'Ь  молитву  за  якую  кару,  за  тягар-ь!  О,  якій 
они  несчастливьш,  если  они  не  знают-ь,  що  для  че- 
лов'Ька  єсть  найсолодшое  на  св-Ьт-Ь!... 

Никола.  Люди  не  в'Ьруют'ь,  щобьі  молитвою 
можно  чого  доступити,  бо  хотя  молятся,  а  им-ь  не 
ведеся,  то  кажут-ь :  Рбвно  молитись,  або  и  не  мо- 
литись." 

Онуфрій.  Коли  я  помолюсь  кь  Отцу  небес- 
ному, я  не  гадаю  о  том-ь,  чи  менЬ  тут-ь  що  пове- 
деся,  или  н-Ьт-ь.  Бо  Отець  небесний  не  сотворил-ь 
мене  для  т-Ьх-ь  марньїхь  р-Ьчей,  що  на  сем^ь  сві- 
т-Ь.  Я  пбддаюся  Его  премудрости  и  прійоїаю  изь 
Его  рук-ь  все,  що  менЬ  дає,  а  як-ь  душею  молюся, 
тогди,  щоби  все  моє  добро  пропадало,  мен-Ь  здае- 
ся,  я  би  не  мбгг  оторватись  от-ь  молитви,  бо  щожь 
то-то,  все  добро  наше?  От-ь,  пушечка  персти,  та 
ничого  ббльше  !  Но  щоби  ти  знал-ь,  що  побожному 
челов-Ькови  Бог'ь  во  всем-ь  помагає  и  все,  хотя  би 
н  якій  припадок^ь,  виходить  ему  на  доброе.  Помо- 
.лившися,  я  безпечно  хожу  весь  день  и  не  боюся 
никого.  Вь  сердц-Ь  моем-ь  такая  вєселость.  що  тяжко 
внсказати,  а  вєселость,  —  то  здоровье  и  долгій 
вікь.  Я  николи  не  допускала  смутку  до  сердця 
моєго,  бо  що  мен-Ь  може  злого  статись  в-ь  покро- 
вЬ  Отца  небесного,  на  которого  я  оть  дитинства 
наученть  крііпко  уповати?  О,  перечитай,  Николаю, 
псаломть  90!  Послухаєм-ь,  якь  там-ь  ппшє  святий 
царь  Давйдь. 

Никола  читає  весь  псалом'ь  90:  ^Живчй  вд 
помощи  вьішняго  ..." 

Онуфрій.  Розум-Ьешь  ти,  Николаю,  все  то, 
що  ти  вичиталь? 


—  10  - 

Никола  Мало  що  розум-Ью.  Нась  вх  шко- 
л'Ь  того  не  учили. 

Онуфрій.  Такій  то  и  тій  школм!  Учат-ь 
вась  всяких-ь  язмкбв-ь  и  всякой  поганской  мудро- 
сти,  а  христіанской  мудрости  лишь  трошенька. 

Никола.  Оно  по  правдЬ  такі.  Теперь  уже 
совсЬм-ь  ньчого  не  чути  за  наше  русское  по 
школах-ь, 

Онуфрій.  Св-Ьт-ь  перевернулся  до  горн  но- 
гами. На  русской  земли  не  учат-ь  по  русски!... 
Но  чей  Господь  змилуеся  колись  и  над-ь  нашим'ь 
правоелавньїм'ь  народом-ь,  що  онь  не  в-ь  пожичан- 
ной,  чужой,  а  в-ь  своей  русской  бесЬд-Ь  буде  учи- 
тись всякой  премудрости,  и  ажь  тогдьі  св'Ьтло  на- 
уки розширитея  межь  нашим'ь  народом-ь.  Но  я  от- 
скочил-ь  от-ь  нашой  бесЬдм.  Слухай,  смну:  Я  мал-ь 
такій  звичай,  оть  сей  90  псалозі'ь  каждого  вечера 
отмовити  и  сь  тіми  словами  я  каждого  вечера 
обходил-ь  до-окола  моє  оббйстье.  Люди  не  раз-ь, 
коли  видали  мене,  що  обхожу  моє  оббйстье  до  око- 
ла,  всякое  соб-Ь  думали,  та  и  говорили  всякій  не- 
бьілиц-Ь,  а  я  не  якими  чарами,  но  т-Ьмь  Вожим-ь 
словом-ь  ограждал-ь  моє  имізніе,  трудн  рух-ь  моих-ь. 
И  тьі  теперь  станешь  газдовати,  и  оженишся,  и  бу- 
дешь  дораблятись  віаетку,  а  я  тобі  ражу  :  роби  и  тн 
так-ь,  щобш  тн  каждого  вечера,  зак-Ьм-ь  ляжешь  на 
постель  твою,  помолившись  дома  сь  женою  и  че- 
лядью  твоєю  передь  святими  образами,  внйшолть 
сще  на  двбр-ь,  и  доокола  оббйшол-ь  твоє  оббйстье 
и  говорил-ь  ц-Ьлим-ь  сердцем-ь  тій  слова: 

У,Живьій  вб  помощи  Вьішпяго  вг  крові  Бога  ме- 
беснаго  водворипся.  Речеть  Господеви :  заступникь 
лой  есиу  и  прибЬжище  мову  Бога  мой,  и  уповаю 
на  него.,,. 


-  11  — 

То  такое,  смну,  що  каждьій,  кто  на  помочь  Бо- 
жую кр-Ьпко  уповає,  то  так-ь  як'ь  бн  жи.ть  подь  дя- 
хом'ь,  ЯК'Ь  бьі  вт>  дом-Ь  Отца  небесного!  Які.  дити- 
на господарская  не  боится  ніякого  ворога  в-ь  до- 
мі своего  рбдного  тата,  а  жіе  собі  безпечно,  так-ь 
и  той  человік-ь  сміло  скаже  до  Господа  Бога  :  „За- 
ступник'ь  мой  еси  ти,  и  прнбіжище  моє,  Бог'ь  мой 
и  уповаю  на  него."Но  безбожник-ь,  грішник'ь,  сл<'>в'ь 
тіх-ь  не  може  внмовнти,  бо  не  має  лиця,  назвати 
Бога  своимь  заступником'ь,  бо  онь  Бога  не  любить, 
Богу  не  служит-ь,  ділами  своими,  и  словами  и  мьі- 
слями  своими  отрекаеся  Бога. 

Никола.  О,  ЯК'Ь  мені  то  подобалось,  и  по 
правді  николи  не  опущу  того  псальма  ни  одного 
вечера,  и  таки  завтра  запишу  собі  из-ь  нашой  рус- 
ской  книгарни,  що  при  Волошской  церкви  во  Льво- 
ві, новую  Псалтирь. 

Онуфрій.  Сердечно  тя  цілую  за  то.  Боже 
тя  благослови ! 

Никола.  О,  дідусю  солодкій,  ростолкуйте 
мені  еще  вот-ь  тій  слова  сего  псальма: 

^Воззоветд  кь  мні  и  усльгшу  его,  еь  нимб  есм'> 
вь  скорбіі^  изму  его  и  прослівлю  его.^ 

Онуфрій.  То  значит-ь  так'ь:  В-ь  нужді,  в'ь 
біді,  В'Ь  смутку  Бог'ь  буде  сь  тобою,  и  легче  то- 
бі буде  на  сердцЬ,  не  допустишся  роспуки  такь, 
ЯК'Ь  кажднй  грішник'ь,  коли  на  него  прійде  біда; 
Вог-ь  вьіведе  тя  из-ь  всякого  припадку,  а  еще  и  про- 
славить тебе.  О  томь  скажу  тобі  также,  що  я  пе- 
режил'ь,  бо  то  и  моє  житье  не  било  без-ь  прнпад- 
ков-ь  и  без'ь  ворогов-ь. 

Никола.  И  счезли  ваши  вороги? 

Онуфрій.  „Яко  изчезаеть  дьімд.'*  Всіхь  я  ихь 
уже  поховал'ь  ! 


—  12  - 

То  такг  бьіло  :  Енл-ь  туть  вь  міст-Ь  изь  краю, 
где  теперь  мурованьїй  домть  Хаскля  Червоного,  еще 
старнй  деревяньїй,  а  в-ь  немь  жиль  дуже  цікавий 
жидокь  Мендель,  що  до  всего  хапался.  Наши  мк- 
щане  звьікли  били  до  н<то  ходити  на  медок-ь  и  я 
часом'ь  также,  хотя  небогато,  но  кблька  раз-ь  на 
рбк-ь  при  компаній  заходиль.  Он-ь  же  держал-ь  и 
лотерею.  Одного  разу  цри  компаній  вмпиль  я  соб-Ь 
сткляночку  меду,  та  собрала  и  мене  охота  попро- 
бовати  счастья.  Вбітяг-ь  я  сороковця,  та  кажу 
Мендлеви,  щобн  даль  галки.  Сягнул-ь  я,  вбітяг-ь  три 
нумерм.  Пиши!  Мендель  написала,  я  и  не  дивился, 
якій,  взяль  карточку,  в-ь  иаперец-ь  завинулт.  и 
вложилі»  вт>  чересь.  В-ь  середу  потому  витягнули  во 
Львові  всб  мои  нумери.  А  онл-ь  тут-ь  у  нась  в-ь 
м'кстіі  піячина,  що  давн'Ьйше  бвіл-ь  мандатором-ь, 
Бартушкевич-ь,  но  що  дуже  роспился,  то  ему  де- 
крет-ь  бтобрали  и  он-ь  валялся  по-межь  жидьі,  коло- 
тила людей  одних-ь  сь  другими  и  писал-ь  суплики. 
Якті  прійшли  нумерьі  изі,  Львова,  он-ь  саме  тогдьі 
6ьілт>  у  Мендля.  Мендель  бере  книжку  свою  сг 
нумерами  и  зазначуе,  где  кто  траФил-ь  якій  ну- 
мер-ь,  а  Бартушкевич'ь  оперся  надь  столиком'ь,  та 
очима  водит-ь  по  книжціі,  чи  не  вьхграл'ь  кто,  бо 
заразь  и  бнла  надЬя  на  одну  або  и  ббльше  порцій 
горіілки... 

Раптом-ь  крикнул-ь  Бартушкевич'ь  :  Терно ! 
Жидь  побліздь  и  затрясся.. 

—  И  то  великое  терно,  400  дукатові !.. .. 
Жидть  словиль  Варту шкевича  за  рамя :  Цьіть,  ша! 

—  Знаешь,  Мендель  чіе?  Я  знаю,  то  Грушке- 
впчя;  я  тогдьі  бьіль,  якь  онь  ставиль  ;  первий  ста- 
виль  Деребецкій,  другій    Микитович-ь  по    половинь 


-     13  - 

сороковця,  о  так'ь,  саме  татт»,  а  оттаїсь  прійшолг— 
Грушкевич-ь  н  витяг-ь  сороковця,  правда  ? 

—  Правда,  каже  жидь,  но—  цьіть... 

—  Та  чому  цнть?  Я  ему  зараз-ь  йду  сказати, 
он-ь  добрмй  челов-Ьк-ь  не  пожалує  за  такую  новину 
дати  и  20  реньских-ь,  —  о,  що  я  кажу  20  ?  Дасть 
ббльше  и  могорич-ь. 

—  А  я, каже жидь,  дамь  ЮОзр.,  но,  Бартушке- 
вич-ь,  треба  розумг  мати.. .. 

—  Як-ь  то  ? 

Жид-ь  оглянулся  доокола  по  хат-Ь  и  повідає  : 
Видишь,  тугь  не  ма  никого,  ни  женки  моей,  ни 
дитинн,  —  никого,  никого ! 

—  Ну,  та  що? 

—  Та  то :  Никто  не  знає,  лишь  мм  два,  що  у 
Грушкевича  карточка ! 

—  Ну...  - 

—  Ну,  —  та  то  невеликая  р-Ьчь  тую  карточку 
изть  его  череса  добнти,  а  тамг  иншую  вложити,  — 
повідає  Мендель. 

—  Великая,  великая  річь,  -  каже  Бартушке- 
вич-ь,  —  бо  Грушкевич-ь  не  пье  николи  ббльше,  як-ь 
одну  стклянку  меду... 

—  Ну,  то  можно  дати  сильнійшого  меду,  — 
помірковал-ь  єврей  и  поглянул-ь  на  Варту шке- 
вича.  —    Ферштанден-ь  ?,.    (Розумно  ?) 

—  А-га,  —  каже  Бартушкевич-ь,  —  ФЄрштан- 
день...  То  такого  меду  сь  таким-ь  порошком'ь  бі- 
леньким-ь,  —  такь  ? 

—  Ну,  —  каже  жид-ь,  —  а  як'ь  би  так'ь  ? 

—  А  —  комисіп  —  крайсФизики  —  обдукціи  — 
криминальї  ?  Гм'ь-гм'ь  ! 

—  Ай  ван,  повідає  жид-ь,  —  тьі,  Бартуш- 
кевич-ь,  так'ь  говорить,  як'ь  би  ти  не  бил-ь  ман- 
датором-ь  и  не  знал-ь    ніякій  деликатнии   ґешефти 


-  14  ~ 

робити !  Знаешь,  що  доктори  скажутг  „нервен- 
шляг-ь,"  як^  мудрое  слово  сь  ними  поговорится  ^^ 
А  нашь  сендзя  Подгурскій  якь  также  що  оближе, 
то  все  добре  пбйде... 

—  Та...  та  —  то  правда !  Ну,  Мендель,  най 
буде  твоє  слово,  но  —  мені  що  буде  за  тое? 

—  100  ренБскихг. 

—  Мало.. 

—  Ну,  то  скблько? 

—  Сто  дукатов-ь. 

Жид'ь  поцмокнул-ь,  нонагадался,  тай  ударили 
соб-Ь  в-ь  руки  и  внпили  собі  по  сткляночц-Ь  вина 
на  могоричь  за  моє   -   житье. 

А  мен-Ь  то  и  не  вг  голов'Ь...  Лишь  сей  ночи 
снится  мені  великая,  глубокая  яма ;  я  хочу  через-ь 
ню  перескочити,  скачу,  на  другом*  боці  падаю  на 
крест-ь,  а  той  крестг  похляпань  болотом*!  Встаю, 
мацаю  коло  себе :  Слава  Тебі,  Боже,  що  я  на  своей 
постели ;  та  то  лишь  сон-ь  такій  бил* ! 

Ледва  я  собрался  и  помолился,  кто  приходит-ь  ? 
Мендель.  Ай  вай,  пане  Грушкевич-ь,  я  до  вас*  с* 
великою,  нивроку,  просьбою.  Мен'Ь  траФляеся  добрнй 
гєшєфть:  купити  хату,  та  треба  зараз*  дати  зада- 
ток*, а  у  мене  не  ма,  бо  я  все  маю  в*  гандлю  и, 
як*  знаеге,  нивроку,  межь  людьми  на  процентах*. 
Я  вас*  прошу,  дайте  мені  200  реньских*  на  ре- 
верс*, дамь  Файнмй  процент*,  по  6  от*  сотки  за 
рбк*  !  (Бо  то  давно  инакшіи  бмли  процентн,  як* 
ннні,  6  от*  ста,  то  уже  бьіла  страх*  великая 
лихва !) 

У  мене  гроши  дармо  лежали,  думаю  собі :  та 
най  бере  жид*.  Недолго  и  наммшляюся,  витягаю 
из*  скрипи  мішок*  сороковцев*,  отчислил*  200 
реньских*,  завязал*  в*  торбинку  и  поставил*  на 
столі. 


—   15  — 

Дай  же  вамь  Боже  здоровье^  говорить  Мен- 
дель ;  що  то,  нивроку,  як-ь  у  вась  человік-ь  не  най 
де  вигоду,  то  нигде.  Ну,  такі»  ход'Ьт'ь,  я  вамх  на- 
пишу реверсь.  (Векслей  тогдм  еще  не  бмло.) 

—  Напиши  тут-ь.  Я  пошлю  по  штемпель,  кажу 
я  ему.  - 

—  Ах-ь,  якь  ом  я  тут-ь  ипсал-ь  ?  А  мого- 
рич-ь  где? 

—  Як-ь  на  то,  то  найдеся  и  у  мене. 

—  Инакше  у  вась,  а  инакше  у  мене.  Я  знаю, 
що  вн  любите  того  старого,  жолтого  меду,  що  лишь 
до  панов-ь  велнких-ь  оть  мене,  нивроку,  берутть. 

—  Та  где  теперь  рано  медь  пити  ?! 

—  Чому  ?  У  мене  єсть  рьібка,  знаєте,  Файна, 
по  жидбвски  приправлена,  ай  вай,  по  такой  рнбці 
то  добре  смакує  медокг,  хоть  би  як-ь   раненько! 

По  правд-Ь  иодкупилх  мене  жид-ь,  и  мен-Ь  за- 
пахла жидбвская  рнба ;  беру  торбину  сь  сороков- 
цями  вг  руки,  —   идемг. 

У  Мендля  уже  стоит-ь  за  столомь  Бартушке- 
вич-ь  „подь  доброю  датою,"  як-ь  кажуть  Поляки. 
Всталь,  склонился  мені,  щось  скрутиль  головою, 
цокрутил-ь  вусь,  ликнуль  решту  изь  квартирочки, 
сплюнуль  и  зновь  скрутиль  головою.  Мендель, 
стерши  лаву  и  попросивши  мене  сЬдати,  подойшол-ь 
до  Бартушкевича,  моргнуль  на  него  и  положила 
коло  него  готовий  уже  штемпель  из-ь  шаФки. 

—  Дв-Ьстіі  реньоких-ь  на  рбк-ь  по  б  процента  ? 
питає  мене  Бартушкевич-ь. 

Я  кивнуль  головою. 

Бартушкевич-ь  по  мандаторски  и  скоро  напи- 
саль,  а  жидь  подпесался. 

—  А  свідки  ?  —  запиталх  я. 

—  Свідки  —  каже  Мендель  —  будуть  заразг. 


—  16  — 

Тут-ь  войшли  до  шинку  два  м-Ьщане,  та  и  тій 
подписались  за  св'Ьдков'ь.  Внпивши  по  порцій  го- 
рілки, они  и  пошли  дальше,  куда  пустилитїь. 

Уже  стбл-ь  накрмт'ь,  на  столЬ  полумнсок'ь 
рьібм,  добре  пахнющой  и  наперченной,  и  колачь 
плетенннп  жидбвскій.  Попоіли  мьі  сьБартушкеви- 
чом-ь  по  дв-Ь  порцій,  —  уже  и  несе  Мендель  медокть 
жолтенькій.  Ставит-ь  передемною  одну  стклянку, 
перед'ь  Бартушкевичем'ь  другую  и  соб-Ь  одну. 

—   Ну,  дай  нам-ь  Боже  здоровье ! 

Я  беру  стклянку  до  усть,  ДИВЛЮСЯ;  в-ь  ней 
якаясь  білявая  посуга.  Здмухнула  я  се  и  покушаль 
троха,  и  що  лить  хочу  добре  потягнути,  ажь  ту 
раптомь  як'ь  крикне  щось  вь  сінях-ь,  так-ь  мм  всі 
сорвались  на  рбвнни  ноги,  лишили  стклянки  на 
столі,  а  сами  вибігли  до  сіней.  Гвалть.  гаалт-ь  ! 
Що  се  такое  ?  А  то  злодія  зловили,  якь  жидови 
изь  заду  сь  воза  вмтягь  торбу  и  сь  тою  торбою 
утікаль  на  місто!  Зробился,  великій  галась,  его 
имили,  бьють,  чуприну  обривают-ь,  уже  и  ногами 
місять,  той  реве  ЯК'Ь  товарина,  цілое  місто  сбіг- 
лось,  а  кажднй  кричить:  „А  бій,  а  бійі^а  кажднй, 
чімь  має,  бье.  А  тімь  часомь  жидокь,  смнь 
Мендля,  видячи,  що  вь  шинку  не  ма  никого  коло 
меду,  хапь  изь  одной,  хапь  изь  другой  стклянки, 
хлиснуль  добре,  а  потому,  гадаючи,  що  изь  одной, 
изь  моей,  забогато  хлнснуль,  такь  що  робити?  пере- 
міни :  Бартушкевича  стклянку  кладе  на  моє  містце, 
а  мою  на  его.  Ми  приходимь,  якь  уже  злодія 
полвцаи  отвели,  назадь  до  шинку,  сідаемь  на  свои 
містця,  видимь,  що  добре  надпитий  стклянки,  та 
намь  то  байдуже :  пьемь  дальше  и  випили  до  дна. 
Приносиль  віені  Мендель  еще  и  другую,  но  у  мене 
такая  натура  бнла,  що  я  николи  дві  не  пиль  ;  беру 
реверсь  за  ремень,  хочу  уже  йти,  ажь  туть  дивлюся. 


—  17  — 

Бартушкевичови  губьі  посин-Ьли  янь  бозх,  очи  стол- 
пом-ь  станули,  уже  заколебался  на  погах-ь,  ба  уже 
и  заточуйся  и  грим-ь  на  землю!* 

—  ІІЬЯНИЙ?—    Щт-Ь,    не    ПЬЯНБІЙ... 

—  ИьяниГі!  —  пов-Ьдае  Мендель.  Но  я  дивлюся, 
Мендель  побл'ііД'ь  як^  стіна,  а  руки  ему  трясутся 
янь  вь  пропастницЬ. 

А  ба  !  —  Но  туть  н  жидок-ь  тот'ь  самий  хо- 
дить, держится  за  черево,  —  ай  ван  !  Чую  и  я, 
щось  мен'Ь  недобре.  То  якійсь  медь  такій  1  Дальше 
до  припечка,  беру  горнец'ь  сь  теплою  водою,  пью 
на  силу  н  внпил'ь  зо  дв-б  квартн.  Вернул'ь  я  жи- 
дови  и  медь,  и  рьібу  н  то  мене  уратовало.  Ба,  уже 
и  жидокь  лежить,  а  Мендель  пніае  его  по  жи- 
дбвски,  чи  онь  не  пиль  меду.  Жидокг  киває  голо- 
вою, що  пиль,  сшплють  ему  вь  рот-ь  горячой  водм, 
но  онь  затяль  уже  зубш,  а  очи  перевернул'ь  біл- 
ками на  верхь.  А  Бартушкевнч'ь  лишь  еще  про- 
тягнулся  и  тблько  вимовпль :  „Грушкевич-ь!  Тьі  терно 
виграль,  пся  вяра  жидь  мял-ь  цьебье  струць,  та 
мнье  струл-ь.  Мендель,  Мендель  мнье  струль,  — 
хцяль  взьонсць  тобье  зь  череса  картечке,  —  пше- 
мьенял-ь  шклянки.  Ой,  ой!"  И  заревіль  страшно 
уже  смертельншм'ь  голосом-ь... 

Вх  шинку  не  било  ни  живой  души  чужой, 
лишь  жпдбвки  заводили,  терли  и  заливали  Хаима, 
но  Хаим-ь  уже  того  всего  не  потребовалі),  лишь 
часомь  еще  ногою  потягь,  а  изь  рота  пустилась 
ему  иіня  сь  кровью.  Бартушкевич-ь  троха  сильній- 
шій  бнль,  то  еще  долше  помучился,  наконепь  за- 
ричалг  еще  раз-ь  икх  звірина  якая  и  протягиулся. 
А  я  на  все  то  дивлюсь  и  уже  знаю,  що  се  такое 
било,  но  не  знаю,  що  робити,  лишь  все  попиваю 
теплую  воду  и*  чую,  що  мені  уже  ничого  не  буде, 
п  дувіаю  собі  ;   „  Падуть  во  мрсжу  свол)   г^-Ьшпигі^ьі^ 


—  18  — 

Є4ин9  есмь  азп^  дондсже  прейду.^  О,  то  правда,  Щ' 
читаемь  на  Вечерни  в-ь  псальм-Ь,  що  падуть 
в-ь  свою  с'ііть  гр-Ьшники,  а  я  сам-ь  одинь  вийду 
из'ь  біди!  У  палі  Менд^ль  в'ь  свою  сЬть,  бо  одного 
им'Ьл'ь  енна,  одну  дитину,  як-ь  око  в-ь  голов-Ь,  а 
другій  Бартушкевич'ь,  що  змовился  сь  Мендлем-ь 
на  моє  житье.  Та  подумавши,  беру  шапку,  хочу 
йти,  а  туть  Мендель,  видячи  два  трупм  на  помості 
и  що  я  сь  ришкондою  В'Ь  чересЬ  жію  и  о  всемг 
уже  знаю,  йде  до  голови  по  розум-ь,  вибігає  на 
двор-ь,  замикає  на  ключ-ь  шинк-ь  и  робить  страш- 
ний крик-ь.  На  той  крикг  збіглось  цілое  місто 
жидов-ь,  галась  страшний,  то  все  пакуеся  до  шинку 
и  кидаєся  на  мене,  убити  мене,  будьто  то  я  по- 
троил-ь  .тіх-ь  двохг!  Обшарпали  мене,  подрапали, 
покалічили,  як'ь  того  Гамана,  нарешті  витащили 
мене  на  двбр-ь,  связали  назад-ь  руки  и  тогда  даль- 
ше я  уже  не  зналь,  що  со  мною  діялось,  бо  очу- 
тился  я  В'Ь  арешті  мандаторскомь  на  соломі,  безь 
каФтана  без-ь  шапки,  без-ь  череса,  в'ь  которомь 
било  троха  грошей,  реверсь  на  200  рен.  и  карточка 
на  400  дукатові.  —  Створивши  очи,  дивлюсь  по 
собі,  що  со  мною  сталось  ?  Хочу  встати  не  могу. 
Ноги  потолчени,  на  крижах-ь  нарвало  щось,  якг 
малий  гарбуз'ь,  чуприни  не  ма  сь  половини,  очи 
попбдпухали!  —  Лазарь  та  Лазарь!  —  Пригадую 
собі  Мендля,  и  Бартушкєвича  и  его  Хаима.  Отже 
то  згадую  я  собі:  то  мбй  сон'ь !  Яма  величезная, 
широкая,  то  я  такь  скакаль  через-ь  ню,  а  упал-ь 
на  такій  кресть,  похляпаний  жидами!  Боже,  Боже  ! 
Сижу  на  той  соломі  под'ь  стіною  арешта,  та 
ничого  не  могу  говорити,  лишь  одно:  „Господи,  по- 
милуй !"  Говорю  его  по  сто  разь,  и  все  не  могу 
цичого  ббльще  говорити... 


—    19  - 

Думаю  соб'Ь:„Воть  то  не  разь  я  соб-Ь  гадаль, 
чому  то  на  Полунощниц'Ь  або  на  Часахі)  пише  вь 
Часослов-Ь  або  в-ь  Тріоди  40  разг  „Господи  поми- 
луй." Се  вьідалось  мені?  за  богато  тіх-ь  40  разь, 
а  бнль  одинь  мудрагелик-ь,  що  троха  польщнньї 
лизнуль  в-ь  школі,  то  по  просту  см-йялся,  янь  там-ь 
40  раз-ь  говорилось  „Господи  помилуй. "  Теперь  я 
знаю,  що  то  не  богато  40  разь,  бо  в-ь  арешт-Ь  я 
на  день  ббльше  як-ь  400  раз-ь  ихг  вьімовил'ь,  и  не 
бмло  за  богато!  Т-Ьх^  40  разь,  що  в-ь  церкви  чита- 
ются,  думаю  я  соб*,  то  уже  певно  за  таких-ь 
несчастливнх'ь,  якь  я,  що  упали  вь  такую  неволю, 
и  тблько  невинно  муки  терпят-ь ! 

Никола.  Щожь  дальше  сталось  сь  вами? 

Онуфрій.  Пожди,  енну,  пбйду,  отправлю  че- 
ладь  на  Вечерню  и  на  науку,  а  я  уже  ньін'Ь  до- 
іГовімь  тобі  до  конца  тую   исторію. 

Пбшовши  и  незабавом-ь  вернувшись,  так-ь  даль- 
ше розсказоваль  ОнуФрій  : 

—  Такь  я,  небоже,  в-ь  арештЬ !  В-ь  голові  шум-ь, 
як-ь  от-ь  млмнских'ь  колесь,  каждая  кбсточка,  каж- 
дая  жилка  болите,  язик-ь  в-ь  роті  засох-ь  оть 
горячки,  а  може  не  без-ь  того,  щоби  и  троха  тру- 
тинн  не  зайшло  в-ь  тіло,  а  тут-ь  журба,  що  тамь 
женочка  моя  собі  подумає,  як-ь  зачує  за  то  все, 
и  не  так-ь,  як-ь  по  правді  бнло,  а  так-ь,  як-ь  жи- 
дова  перекрутила  ?  Що  там-ь  люди  ньші  вь  цілом-ь 
місті,  ба  и  по  селахі»  о  мені  говорять?  А  туть 
не  ша  ни  души,  сь  кімь  бм  хотя  слово  якое  заго- 
ворити, лишь  разь  на  днину  прійшоль  полицай 
подивитись,  чи  я  жію,  а  побачивши,  що  жію,  тріс- 
снуль  дверьми  за  собою,  на  два  спусти  замкнуль 
замокь  и  пбшоль.  Сто  реньских'ь  або  найлучшого 
коня,  человіче,  биль  би  я  даль  за  одну  стклянку 
водьі,  якь  би  мені  ю  кто  бьіль  подаль,  такь  мене 


-  20  — 

палило  и  в'ь  седедин-Ь  и  сь  верха!  Ажь  вечеромь 
чую  —  идут-ь  три  челов-Ьки  ;  то  бмли  вартовники  до 
мене,  та  посЬдали  под-ь  дверьми  и  такое  собіі  пов-Ь- 
дают'ь : 

—  О  то,  небоже,  богач-ь  душу  чортови  ховає  ! 
Ажь  теперь  упалг,  як'ь  лись  в'ь  жел'Ьзо!... 

—  А  що  доктори  казали,  що  патрошили  трупбві»? 

—  Та  що?  Казали,  що  потроеньї  арсенйком'ь! 

—  О  то  І  дв-Ь  души  согнал'ь  из-ь  св-Ьта ;  то 
сумліінье,  небоже,  богацкое  ! 

—  Кажут-ь,  що  завтра  окуют-ь  его,  а  вь  поне- 
дФлокь  повезут-ь  до  Львова  в-Ьшати... 

—  Або  не  варт-ь  ?  Чи  мало  им'Ьл'ь  своего  бо- 
гатства,  а  еще  ему  жидбвского  забагати  ? 

Слухаю  я  того,  слухаю,  та  ничого  не  отзм- 
ваюсь,  ажь  котрийсь  из-ь  нихі»  до  мене : 

А  спишь  тн,  богачику  ? 

Я  ничого  не  отзмваюся;  они  еще  троха  соб'Ь 
погаморили,  а  оттак-ь  заснули. 

Мен'Ь  сон-ь  не  йде  на  очи  ;  побитий,  дв:Ь  доби 
ничого  не  ііл-ь.  Думаю,  що  то  буде  со  мною,  та 
все  лишь  своє  „Господи  помилуй"  повтаряю  так-ь 
сердечно  и  такх  горячо,  а  вг  сердц-Ь  щось  менії 
не  тяжко  и  якаясь  пот-Ьха  менЬ  пов-Ьдае  :  Вийдешь 
изг  сего.  „Обаче  очима  твопма  смопрпшщ  и  возда- 
яніе  гріішникомь  узришн.^ 

Ажь  тут-ь  слухаю—  ктось  ст»  тиха  говорит-ь: 
Онуфрій  ! 

—  Я  подвелся,  присунулся  рачки  близше 
оконця,  пбзнаю  по  голосЬ  дьячка  нашого,  Адріянка. 

—  То  тн,  Адріянку  ? 

—  Я... 

—  Ой,  ой,  ми  не  знаем-ь,  що  сь  вами  д-Ьсся  І 
Що  то  било,  та  ЯК'Ь  ?  Бо  то  жиди  такій  брехни 
на    вась    наговорили,     що    и    страхь     послухати. 


—  ІЛ  — 

Мене  прислали  егомость  ;  мн  собі  сь  Ивасем'ь 
приставили  драбинку  и  принесли  вамь  що  'Ьсти. 
От-ь  маєте  туть  пироги  сь  маелом-ь,  та  булки  и 
курятко  печеное. 

Взяль  я  то,  по  кажу  ему:  „Водьі,  водм!"  Онь 
зл-^зь  по  драбиц'Ь,  небавом-ь  вертає  и  пхає  віежь 
кратьі  горня  сь  водою.  Ожь  то,  небоже,  вода  бьіла, 
вода !  Попо-^ль  я  соб'Ь,  троха  якось  пбдснл'Ьл"ь  н 
пов-Ьдаю  Адріянкови  все,  як'ь  било. 

Иоб'Ьгь  Адріянко,  за  годину  зновь  єсть  у  мене. 
Казали,  пов-Ьдае,  егомость :  Не  ббптеся,  вийдете 
из-ь  того  !  Я,  пов'Ьдаю,  не  боюся,  у  мене  чистая  со- 
в-Ьсть,  Борь  мене  добуде  из-ь  сей  нужди! ...  Я  знаю, 
жиди  умовились  сь  мандатором'ь,  хотятг  мене  голо- 
домь  заморити,  щоби  правда  не  вийшла  на  верх-ь. 
Так-ь  оно  и  било.  Йди,  скажи  лишь  женц-Ь,  най  не 
плаче.  Ви  мен-Ь  лишь  'Ьсти  доносЬт-ь,  як'ь  можете, 
бо  хотя  би  они  мен'Ь  тут-ь  що  давали,  я  того 
вті  рот'ь  не  возьму,  бо  жиди  найдут-ь  для  мене 
еще  того  самого  порошку,  що  перше,  и  туть 
вь  арешт-Ь. 

Уже  я  на  сію  ночь  троха  заснул'ь.  На  другій 
день  приходит-ь  до  мене  докторі)  сь  актуарімшемх 
и  полицай  сь  кайданами. 

—  А,  як-ьсье  мацье,  панье  Грушкевич-ь?  каже 
до  мене  доктора. 

—  Зле  маюсь,  побили  мене,  -Ьсти  мен-Ь  не 
дають. 

—  Троху  посту  вамг  нье  зашкоДз-Ь,  тажь  то 
ти  твардип  русЬн-ь,  то  до  посту  пшивик-ь,  —  ска- 
зала пань  докторь  сь  усм-Ьхомть. 

—  Дай  но  ему,  Тимку,  ренкавічки  и  пончохи  — 
каже  актуаріюшь,  та  уже  мене  оковують  вь  тяж- 
кій кадани,  що  страхь. 


—  22  — 

—  О,  тераз-ь  собье  як-ь  пан-ь  вг  ренкавич- 
кахі!, —  повідає,  та  моргнуль  на  доктора;  но 
вьелье  он-ь  може  внтшимаць  ? 

Докторі  обмацал-ь  мене,  тр-Ьснул-ь  рукою  по 
плечах-ь :  За  пьендзьесьонт'ь  я  ренче,  же  вьітшима, 
0  цо  тьідзьень  можна  повтаржаць. 

—  9,  пов-Ьдае  актуаріют-ь,  онь  нье  бендзье 
такій  глупий,  пшизна  сьен-ь  одь  разу.  На  цо  ему 
еще  браць  цо  тьідзьень  по  пьендзьесьонт'ь,  а  в'Ьс'Ьць 
тшеба,  чи  такь  чи  сяк-ь... 

На  т-Ь  слова  щось  собою  по  н'Ьмецки  гово- 
рили, докторь  вшйшол-ь,  а  он-ь  приходит-ь  до  мене 
и  повидає  :  „Дашь  тнсьонць  реньоких-ь,  а  вшистко 
бендзье  добже.  Мнье  100,  на  докторувь  300,  а 
решта  сендзьему  и  гдзье  тшеба!"  Стал-ь  мен-Ь  долго 
договорювати,  що  циркулярная  комисія  туть  єсть, 
що  трупбв'ь  оглядали,  що  нась  бнло  три,  Мендель, 
Бартушкевич-ь  и  я,  що  Мендель  своего  сина  не 
хот'Ьл'ь  певно  троити,  що  Бартушкевич-ь  себе  также 
не  хогЬль  троити,  отже  никто  того  не  сд-йлал-ь, 
лишь  тн,  отже  за  то  —  шибениця  !  А  они  то  инакше 
бьі  скрутили,  и  зопхали  бн  на  Бартушкевича,  а 
ему  уже  все  одно. 

На  ті  слова  я  ему  сказал-ь:  „Ніт-ь,  па- 
ноньку,  мучьте  мене  и  вішайте  мене,  но  я  не  то 
100  зр.,  но  одного  простого  крейцара  вам-ь  не  дамь, 
щобьі  вн  мене  викручовали.  Бсть  такій,  що  знає 
мою    правду  и  той  мене  добуде  из-ь    той    ганьбн!" 

Заскреготіл-ь  якь  скаженная  собака  зубами, 
тріснул-ь  дверьми  и  сказала:  „Буки,  буки!  змяк- 
нешь  тьі,  небоже!" 

Принесь  мені  полицай  ячменной  кашив-ь  гор- 
нятку, кусник-ь  хліба  и  водм.  Я  не  ілть  ничого. 
Вг  ночи  зновь  єсть  Адріянко,  приходит-ь  бт-ь  женки 
н  каже,  що  жидок-ь,  кривий  ІПапси,  бил-ь  у  ней  оть 


—  23  — 

Мендля,  що  Мендель  буц-Ьм-ь  подобр'Ьл'ь,  що  за 
смна  уже  все  пропало,  а  онть  мою  душу  не  хоче 
згубити,  щобьі  женка  дала  500  зр.  на  докторов-ь 
и  віандатора,  а  они  все  перекрутять  ;  —  а  н-Ьт-ь, 
то  шибениця !  Женка  уже  отраховала  500  зр., 
уже  хоче  нести,  лишь  мен-Ь  дає  в-Ьдомость.  На  то 
я  сказала,  щоби  женка  заразь  всЬ  гроши  и  всЬ 
папери,  якій  я  иміль,  занесла  до  егомостя,  щобн 
на  важилась  дати  никому  ни  крейцара,  а  сь  жи- 
дами щобн  и  не  говорила. 

Адріянко    даль    мен-Ь    страву  и  воду ;    я  тую 
изь  арешта  пересмпаль  вь  порожнми  горнята. 

На  другій  день  —  протоколе. 

О  ничь  не  питают-ь,  лишь,  где  я  взяль  арсе- 
нику  ?   Я  кажу,  що    не  знаю,  где    арсеник-ь   брати. 

Мандаторь  приступає  до  мене  и  якь  вр-Ьже 
мене  в-ь  лице  три  рази,  такг  що  всЬ  перстени  его 
втислись  мені  вь  т-Ьло,  як^  кине  мене  о  землю,  якь 
возьмут-ь  мене  Питому  полпцаи,  як-ь  ростягнуть  на 
лав-Ь !  Господи !  Вичислили  меніі  20  буков-ь  и  уже 
я  не  вид-Ьл-ь  св-Ьта,  уже  мене  завели  до  арешту, 
бо  я  сам-ь  не  мбгь  идти.  Упаль  я  на  мою  солому 
и  слезами  ю  окропилть,  такь  як-ь  то  вь  псальм'Ь 
єсть  писано.  „Слезами  постелю  мою  омочу,"  уклякь 
я,  вознесь  руки  мои  сь  т-Ьми  тяжкими  кайданами 
до  неба,  молюсь  и  слези  цюркомг  текут-ь ;  не 
знаю,  где  их-ь  тблько  набралось!  Та  туть  и  прига- 
дую соб-Ь^  що  то  Іисусь  Христось  такь  страдаль, 
що  то  и  Апостоли  Петро  и  Павло  сид-Ьли  вь  ди- 
бах-ь  и  кайданах-ь,  що  св.  Апостоль  Навель  каже : 
„шриотдьі  палицаміі  біепь  бьіхд^^^  и  на  тій  слова  уже 
мен-Ь  било  легче  и  за  стидь  и  за  ббль.  Ажь  туть 
трась,  трась  вь  замку,  отвираются  двери,  єсть  пань 
актуаріюш-ь  ! 


—  24  — 

—  Ратуйцье  сьен'ь,  дайцье  800  р.,  а  вшистко 
бендзье  добже ;  льепьей  вам-ь  даць  800  р.,  як-ь  віі- 
сЬць   на  шубьеници. 

—  Не  дамь  ни  одного  крейцара  ! 

—  Нье  дашь,  псЬ  русінье  ? 
~   Не  дамь! 

—  ПотраФ'Ьмн  собі  сами  взьоньць ! 

—  Як-ь  схочете.  Я  —  не  дамь ! 

А  пьендзьесьонт'ь  букув-ь  вмтшимашь? 

—  Як-ь  Борь  поможе. 

Твардьій,  псякрев-ь,  русЬн-ь ;  бендзьемн  сь 
тобонь   твардо  гадаць ! 

По  мен-Ь  пбйшол'ь  морозь,  но  в-Ьра  вь  Бога 
бьіла  у  мене  еще  твердшая.  Боже,  Боже,  кобн  меніі 
тут-ь  кто  подаль  Псалтирь !  Як-ь  бьі  я  его  тут-ь  чи- 
тала, якг  бьі  моя  душа  каждим-ь  его  словом-ь  туті» 
ііокр-Ьпилась  !  Но  щожь,  скажу  принести,  найдуть ; 
дадут-ь  варту  и  на  двор-Ь,  та  не  буду  знати  ничого 
ни  о  женц-Ь  и  буду  мусіль  -Ьсти  тую  страву,  може 
сь  арсеником'ь,  Бо  що  то  за  великая  рЬчь  пану 
мандаторови  мене  строити  и  закопати,  а  най  сь  нимь 
право  кто  доходить!  „Шлягь  траФИль,"  тай  по 
всему.  Такь  я  и  бсзь  ІІсалтири  му  сіль  тамь 
страдати... 

Вь  вечерь  являеся  зновь  Адріянко,  та  каже, 
що  женка  занесла  всЬ  гроши  до  егомоетя,  а  его- 
мость,  якь  дов-Ьдались,  що  мен'Ь  дали  двадцять  бу- 
кбвь,  заразь  казали  кони  закладати  и  доїхали  до 
Львова ;  казали,  що  пбйдуть  до  губернатора.  Мен-Ь 
стало  легче  на  душ-Ь,  бо  я  зналь,  що  то  за  душа 
нашь  духовний  отець,  якь  они  мене  любили,  V  якь 
имь  мене  жаль,  що  я  туть  невинно  стражду.  На 
другій  день  приходить  самь  мандаторь.  Говорить, 
говорить  о  шибениці,  о  томь,  якь  то  во  Львові 
улицями  зіене  будуть  провадити  на  тую  гору,  где 


-  25  - 

иобв-ь  бьюті>,  як-ь  Мене  иоставят'ь  на  руштованье, 
як-ь  менЬ  кат-ь  на  шею  стрмчок'ь  буде  закладати, 
які>  язик-ь  вмвалю,  як-ь  оттак-ь  вразь  сь  псами 
мене  закопають,  а  все  то  иначе  бьіло  он,  если  бьі 
я  иміль  розумь,  бо  легкая  р-Ьчь  всю  бЬду  звалити 
на  Бартушкевича. 

Коли  же  я  на  то  иначе  не  отпов-Ьл-ь,  лишь 
так-ь,  як-ь  там'ь-тому,  то  онь  копнул-ь  мене  ногою, 
гей  тую  собаку  и  каже:  пПодь  кіями  иначеГі  бен- 
дзьешь  гадаць!"   —  Пошоль. 

На  другій  день  кличут-ь  мене  зновь  до  про- 
токола.  Я  перекрестился,  востхнуль  до  Отца  не- 
бесного, йду,  твердо  йду,  як-ь  Іпсусь  Христось 
пшоль  на  Голгову;  впускають  мене  до  канцелярій, 
я  стаю  подь  ст-Ьною  и  якось  зіен-Ь  ннчого  уже  не 
лячно.  Позарубовалії  соб"^  перь,  позакурювали  соб-Ь 
люльки,  роскладають  паперьі,  стають  изь  мене  тяг- 
нути протоколь. 

Я  не  признаюсь,  но  своє  говорю,   якь  правда. 

Зорвался  мандаторь  изь  кресла,  якь  пустится 
до  мене,  якь  ударить  мене  зновь  вь  лице,  якь 
кине  мене  о  землю,  ажь  туть  н  розтвираются  двери 
и  бходить  —  кто?  комисарь  циркулярний,  а  сь 
нимь  бсемь  жовн'іірбвь!  Побачивши  комисарь  мене 
на  земли,  приходить,  бере  мене  за  руку  и  пмтае : 
То  ви,  пане  Грушкевичь?  —  То  я,  вельзіожнмй 
пане  комисарь !  Якь  крикне  по  нЬмецки,  а  манда- 
торь и  актуаріюшь  уже  безь  души]  Заразь  прійшли 
и  поздоймали  изь  мене  каиданм.  бнь  оглянуль  моє 
лице,  мои  груди,  мою  голову,  казаль  и  сорочку 
здоймитн,  оттакь  взяль  мене  за  руку,  посадиль 
коло  себе  на  кресл-Ь,  мандаторь  и  актуаріушь  сто 
ять,  якь  гр'Ьшнии  души  подь  дверьми,  блЬдьіи  оба 
якь  би  жолт-Ьльницю  достали,  а  руки  имь  трясутся, 
та  що  которшй  схоче   брехнути,  то  комисарь  лишь 


-  2Є  -- 

їуііне  ногою  и  крикне:  „Швайген-ь!"  то  они  уже 
гей  неживми.  Теперь  комисарь  вмтягнул'ь  из-ь  мене 
протоколі) :  Як'ь  то  бшло  ?  коли  я  ставил'ь  на  лоте- 
рею ?  кто  перед'ь  мною  ставил'ь  ?  по  колько  ?  якій 
иумерьі?  я  сказаль,  як-ь  правда,  що  я  поставил'ь, 
там-ь  ві)  шинку  и  пе  дивилсЯ;  якій,  но  дома  я  за- 
глянултЕ.  до  карточки  и  затямилг  соб-Ь  три  нумерш  : 
7,  14,  21.  Передомною  ставили  Деребецкій  и  Ми- 
китовичь  по  поль  сорокбвця.  Комисарь  послал'ь  по 
жида  Мендля,  щобм  принесь  ккижку  ст>  нумерами. 
Саме  такг  бнло.  Мендель  стал-ь  без-ь  души,  хоче 
щось  говорити,  а  ту  :  „Швайг-ь  !"  Теперь  за  Мендля, 
якь  он-ь  до  мене  приходила,  якг  я  прійшолг  до 
него,  якь  тамь  мм  начали  мед-ь  пити,  як-ь  тамь 
той  галась  зробился  и  все,  все,  ажь  до  конца,  и 
що  сказал-ь  Вартушкевичь,  умираючи,  що  то  Мен- 
дель мене  имізль  строити,  а  его  строил-ь,  що  пере- 
м-Ьнял-ь  ктось  —  никто,  лишь  Хаимь  — стклянки. 
Мендель  слухає  то  все,  та  киваеся,  уже  як'ь  не- 
живий. Т'Ьмчасом'ь  скончил-ь  комисарь  протокол-ь, 
а  я  все  сказала,  и  за  намову,  що  оть  мене  хотіли 
1000  зр.  а  оттак-ь  спустили  на  800,  и  за  кривого 
жида,  и  за  все.  Комисарь  казалг  собі  показати 
мбй  чересь,  що  изь  мене  здерли,  а  в-ь  чересЬ  бил-ь, 
правда,  мбй  реверсь,  а  карточка  бмла  инакша ;  жидн 
перем-Ьнили,  правда,  на  сорокбвця,  але  не  згодилось 
сь  тім-ь,  що  передомною  ставили  два  по  пол-ь  соро- 
кбвця. Закликали  Деребецкого  и  Микитовича,  ви- 
тягнули из:ь  нихг  протокол-ь,  они  свои  карючки 
еще  мали  и  все  сходилось  такх,  як'ь  я  говорил-ь. 
Заприсягли  и  их-ь  и  мене ;  мене  пустили,  а  Мендля, 
мандатора  и  актуаріюша  заковали  и  повезли  до 
Львова,  до  криминального  суда. 

Перше    ибйшол-ь  я  до  духовного   моего   отца, 
неббщика  Левицкого,  и    подяковал-ь,  що  они    мене 


—  27  — 

виломили  изь  той  б-Ьди.  Як-ь  бьі  не  они,  як-ь  бм 
не  штаФета  от-ь  губернатора,  надо  мною  уже  за 
минутку  висіло  50  буков-ь,  и  кто  знає,  як^  бьі 
бнло  скончилось,  еколйко  треба  бьіло  перетерпіти ! 
Тіх-ь  500  ренБСКих-ь,  що  женка  хотіла  дати  жи- 
дам-ь,  я  дал-ь  на  новое  Евангеліе,  и  на  серебрянную 
чашу,  що  суть  ві)  церкви. 

Н  н  к  о  л  а.  Ну,  н  якь  же  то    кончилось  ? 

Онуфрій.  Та  якь  ?  Найшолся  еще  одинь  и 
другій  свідок-ь.  Бартушкевнч-ь,  якь  звичайно,  такій 
бездушники,  жил'ь  собі  тут-ь  на  віру  сь  такою 
самою,  якгь  и  онь  що  покинула  бмла  своего  чело- 
віка,  та  пасла  ту  пси  не  сь  одипм-ь,  а  наконец-ь 
уже  н  сь  ним-ь.  Звалась  Францишка.  Того  дня, 
коіи  онь  запиль  могоричь  сь  Мендлем'ь  за  моє 
житье,  даль  ему  Мендель  50  реньскихь  задатку 
на  тіх-ь  100  дукатов-ь  моих-ь.  Бартушкевич'ь  якь 
почул-ь  тблько  сороковцевь  вькишенн,  взял-ь  свою 
любую  Францишку  и  ходили  еще  по  шинках'ь  до 
пблночи,  и  добре  напились.  Вь  ночи  приходять  до 
дому,  а  коморовали  у  одного  шевця,  тамь  коло 
мо'та  на  горбку,  та  Бартушкевнчь  виговориль  ей 
все;  ему  здавалось,  по  тихонько,  —  однако  то  чуль 
и  швець  и  шевчиха.  На  другій  день  они  чують  : 
ба,  такь  а  такь  сталось !  Не  могли  они  собі  уто- 
ропати, що  такое,  однако  Мендель  сказаль  Фран- 
цишці,  що  то  не  хотячи  такое  сталось,  но  на» 
молчить,  а  що  онь  иміль  дати  Бартушкевичеви, 
дасть  ей.  Францишка  пье,  та  пье,  та  по  пьяному 
все  имь  сказала ;  коли  же  Мендля  заковали  и  до 
Львова  отв.езли,  швець  и  шевчиха  явно  все  пові- 
дають ц  виганяють  изь  хати  Францишку.  Такь 
донеслось  то  до  суда,  и  они  зиприсягли  обоє,  а 
Францишку  арештовали. 


~  28    " 

Мендель  погиб-ь  в-ь  криминал-Ь  и  не  дождалси 
шибениціз ;  егохату  злицитовали  и  мені  виплатили 
и  терно  и  реверсь.  Францишку  щось  потримали 
зь  рбк-ь  и  пустіли,  а  сь  мандаторомг  иактуарію- 
шеои.  не  знаю,  що  сталось.  Ажь  гдесь  сь  15  л-Ьт-ь 
посл-Ь  той  исторіи,  я  по'Ьхал'ь  до  Болшовця  на  яр- 
марок-ь  за  волами;  дивлюсь,  стоит-ь  жебрак'ь,  сивнй, 
горбатьій  и  нюхає  соб-Ь  табаку  из-ь  лубовоп  таба- 
керки. Я  зиркнуль  на  него  —  мандатор-ь,  тоть, 
•що  своими  золотими  перстенями  мен'Ь  писала  по 
лиц-Ь  синяки,  тот-ь,  що   мені  диктоваль  палки  !... 

Побачивши  мене,  зняль  шапку  и  потягну л-ь 
рукою  мені  до  ибг-ь:  „Пане  добродію,  дайте  що 
бідному,  несчасгливому  !" —  Он-ь  мене  не  позіуїл'ь. 
Відай  щось  ему  и  в-ь  голові  не  совсім-ь  добре 
бмло, 

—  А  як'ь  тн  називаєшся  ?  —  питаю  его. 
— ^  Подгурскій,  добродію,  Подгурскій. 

—  Ну,  ну,  кажу,  то  ти  Подгурскій,  а  я  Груш  • 
кевичг,  та  верг-ь  я  ему  сороковця  вь  руку.... 

—  Грушкевич-ь,  Грушкевич-ь,  а-газнаю !  глип- 
нула на  мене,  поціловал-ь  мене  вь  руку  и  пойшолг 
просто  до  —  шині^у. 

Тут'ь  и  копець  нинішного  нашого  розговора. 

—  Знаешь  теперь,  Николаю,  що  то:  „Очама 
твоїми  смотриши  и  воздаяніе  грішникомг  узриши  ?" 

—  Микола.  Знаю. 

—  Онуфрій..  А  знаешь,  що  то  :  Сг  ішмз 
есмь  ви  скорби,  изму  его,  и  прославлю  его,  и  долг^і- 
тою  лнеіі  исполню  его,  п  явлю  ему  спасеніе  м^е?'* 

—  Н  н  к  о  л  а.  Знаю. 

—  Онуфрій.  А  знаешь,  которое-то  первое 
зелье,  що  я  ним'ь  чароваль  себі  долгій  вікь  и  бо- 
гатство  ? 


—  20     - 

—  Ипкола.  Знаю,  то  —  молитва!... 

—  Онуфрій.  Ну,  на  другій  разь  я  тоб-Ь 
скажу  за  другое  зелье.  А  теперь,  от-ь  ньінЬшпего 
дня,  щоби  тн  ннколи  не  опустил-ь  •иолитвьі,  а  мо- 
лись ц'Ьлмм'ь  сердцемг  твоим-ь... 

—  Никола.  Николи  не  опущу  и  ціїлим-ь 
сердцем-ь  молитись  буду  ! 

* 
На  другую  Нед-Ьлю    прійшоль   зновь    Никола 
Паздерскій  до  старого  Онуфрія  и  дальше  толковаль 
ему  Онуфрій  о  своих-ь  зельях'ь  такть: 

—  Онуфрій.  Другое  зелье,  смну,  що  ко- 
нечно подребно  его  знати,  щобьі  собіі  вмчароватн 
богатство  и  долгій  в^кь,  то  —  п  р  є  м  у  д  р  о  с  т  ь. 
Есть  у  наших'ь  людей  пословиця  :  „Лучше  сь  му- 
дрими згубити,  як'ь  сь  дурньїмь  найти.'*  И  так-ь 
оно  бнвае.  Дай  нерозумному  челов-Ьку  маеток'ь,  то 
даси  ему  на  его  власную  б-Ьду,  на  ббльшую  его 
кару;  он-ь  его  стратнт'ь  и  тім-ь  маетком'ь  заро- 
бить еще  ббльше  гр'Ьху  и  всякихть  терпііній,  а  не- 
разь  погубит'ь  и  свою  душу.  Такь  и  сь  кр'Ьпким'ь 
здоровьем-ь  своим'ь,  сь  краснимь  тімь  даромі» 
Божимь,  сд-Ьлае  нерозумний,  що  бутою  своєю,  не- 
м'Ьрностю,  піянством-ь,  роспустою,  знивечит'ь  кра- 
соту своего  т'Ьла  и  в'ь  молодих^»  уже  л'Ьтахь  по- 
стар'кеся,  ослабне  и  ледва  половини  тіїх-ь  л^Ьть  до- 

ЖІе,    що  биЛ-Ь  бш    ПрОЖИЛ-Ь,    ЯКЬ  бьі  баЛ-Ь  ИМ'^Л'Ь    р  о- 

3  у  м  -ь  и  зналь  бьі  дарь  Божій,  здоровь-5  своє  ша- 
новати.  Послухаймо,  що  о  премудрости  написал-ь 
нам-ь  найславнійшій  из-ь  своей  мудрости  челов^кі. , 
царь  Соломон-ь.  Так-ь  стоить  вь  его  книз'Ь  притчеіі  : 
у,Блажен5  человікд,  ижеобріте  премудрость,  п  смер- 
тенЬу  илсе  увидЬ  разумь.^^  То  значит-ь  :  Очастливий 
той  челов'Ьк'ь,  що  придбаль.  собі:  премудрость  и  по- 
зналь  розумь.  Но  правд-Ь,  счастлив-ь  человік'ь,  кто 


-  зо  -^ 

им'^Л'ь  случайность  научитись  премудрости,  розви- 
нути свбй  розум-ь,  а  то  перше,  кому  Бог-ь  далг 
розумньгхь  родичей,  що  дитину  изь  маленька  учили 
пізнавати,  що  доброе,  що  злое,  а  що  пожиточное, 
що  дурное,  и  заправляли  до  всего  розумного  и  по- 
житочного. От-ь  розуминх-ь  и  честнмх'ь  родичей 
будут-ь  и  розумний  діти,  а  от-ь  безумимх-ь  родичей 
онвають  и  д'Ьти  безумний.  Счастлив-ь  тоть  чело- 
в'Ьк'ь,  що  научился  письма,  и  що  им'Ьл'ь  доброго 
учителЯу  не  наймита-учителя,  що  за  гроши  свои 
години  отсижуе  в-ь  школЬ,  но  такого,  що  каждую 
дитинку,  которую  ему  отдадутг  родичи  в-ь  опіку, 
бере  на  своє  сумл'Ьнье  и  учить  ю  цільїм'ь  серд- 
цемг,  щиро,  —  не  за  тую  платню,  но  за  большую 
нагороду  оть  Господа  Бога  на  другом-ь  світі... 

Такого,  Николаю,  ми  мали  учителя  в-ь  нашом'ь 
місті,  небощика  Леоновича,  и  то  все,  що  я  нині 
знаю,  знаю  от-ь  него;  онь  учил-ь  мене  читати,  и  пи- 
сати и  жити  на  світі.  Его  Господь  Вог-ь  сотворил-ь 
на  учителя,  ибо  дал-ь  ему  ясний  умг  и  чистое, 
христіанское  сердце.  Не  ма  такой  днини,  щоби  я  за 
него  не  вспомнуль,  не  зотхнуль  до  Бога;  за  его 
душу  я  молюсь  и  имя  его  написано  в-ь  нашой 
Грамоті.  И  по  правді,  нині  по  наших-ь  містах^» 
и  селах-ь  уже  не  вижу  такого  учителя,  щоби  такь 
цілим-ь  сердцемг  своего  званія  пильновал'ь,  якь 
небощик-ь  нашь  .Ясонович-ь.  Може  где  єсть  такій 
и  теперь,  то  лишь  знаю,  що  ихт»  мало  єсть ;  много 
званних-ь,  мало  же  избранних-ь...  Такій  добрий 
учитель  єсть  для  громади  великим-ь  даром-ь,  и 
счастлива  громада,  которой  Бог-ь  даль  такого 
учителя ! 

Никола.  То  правда,  що  безь  школи  не  ма 
ничого ! 


"-  31  — 

Онуфрій.  Не  школа,  енну,  учитг,  но  учи- 
тель! Що  из-ь  того,  що  у  нась  мало  не  в-ь  каждомь 
сел'Ь  єсть  уже  школа,  а  по  м'Ьстах'ь  єсть  всякій 
вьіешіи  школн,  а  кблькожь  то  неуковт.  и  проста- 
кові виходит-ь  изь  т-Ьх-ь  щкол-ь? 

Н  и  к  о  л  а.  Що  ви  говорите,  д-Ьдусю  ?  И  сь 
в  н  с  ш  и  X  -ь  школ-ь  виходят-ь  простаки  и  неуки  ?  ! 

Онуфрій.  А  тм  думаешь,  що  лишь  по  на- 
шихг  місточках-ь  и  еелах'ь,  вь  простих-ь  каФта- 
нахь  и  опанчах-ь  або  сердаках-ь  ходять  простаки 
и  неуки,  и  що  не  ма  их-ь  досьіть  и  во  Львов-Ь,  в-ь 
найвнсших-ь  школахь,  хотя  они  од-Ьваются  вь  до- 
рогій сукни  и  на  рукахь  их-ь  столько  золотих-ь 
перстеней,  якь  бнвало  у  Подгурского  ?  Чи  тн  ду- 
маешь, що  такій  Подгурскій  не  биль  неуком-ь 
и  горшим-ь  простаком-ь,  якь  той,  що  ннн'Ь  не  знає 
ни  одной  буквн  перечитати? 

Никола.  То  бо  мені  дивно  бнло,  щовнему 
вь  Болшовці  еще  сороковця  дали. 

Онуфрій.  Я  ему  даль  сороковця,  и  я  биль 
бьі  сь  нимь  оть  сей  кусникь  хл-Ьба  поділиль,  якь 
бн  гор-Ьлка  надь  нимь  не  взяла  верхь  и  онь  прій- 
шоль  до  розуму  и  покаялся ;  власне  для  того,  що 
я  милосердился  надь  его  темнотою  и  его  про- 
стацтвомь. 

Никола.  То  онь противь вась  бмль  темний? 
Ви  ходили  лишь  до  тутейшой  школн,  а  онь  певно 
кончиль  всЬ  латинскіи... 

Онуфрій.  Видишь,  а  страшно  темннй  бнль, 
бо  не  им'Ьль  в-Ьдай  такихь  м  у  д  р  н  х  ь  родичей,  якь 
мои  били,  —  бо  ему  Богь  не  даль  такого  учителя, 
умного  и  праведного,  якь  бнль  нашьЛеоновичь, — 
бо  его  сердце  не  потягало  николи  до  т-Ьхь  книгь 
святнхь,  где  єсть  Божая  премудрость,  -  бо  онь  не 
вналь  тіхь  молитвь,  що  я  знаю,  не  зналь  чистнмь 


--  '62  - 

іристіанским-ь  сердцем-ь  вьімовити  одно  наїїіе 
„Господи  помилуй  !"  Он-ь  николи  не  молился,  до 
церкви  ни  до  костела  ииколи  не  ходиль,  лишь  разг 
вь  годь  на  уродинн  Ц'Ьсарскіи,  бо  мус^л-ь  идти, 
а  тогдм  якть  онь  в-ь  церкви  заховйлся  ?  Прійде,  бн- 
вало,  голову  в-ь  гору  задре,  ни  креста  на  себе  не 
положит-ь,  не  поклонится  ни  Богу,  ни  людям-ь, 
просто  йде  в-ь  царскіи  врата,  куда  намі>  не  вбльно 
и  страшно  йти,  и  сЬдае  на  кресл-Ь  перед'ь  престо- 
лом-ь,  закотит-ь  одну  ногу  на  верх-ь  другой,  погля- 
дає со  см'і^шком'ь  на  набоженство  и  подкручуе 
соб'Ь  усь.  Коли  читаеся  Евангеліе,  он-ь  не  встане, 
^главн  ваша  Господеви  приклоните"  —  он-ь  не 
чує,  то  поз'Ьвае,  то  кривится,  що  за  долгая  от- 
права,  що  ему  без-ь  Файки  уже  скучно...  Скажи, 
Николаю,  чи  изь  ц-Ьлой  нашой  параФІи  найшолся 
би  бмл-ь  ему  рбвньїй  неук-ь  и  простак-ь? 

Никола.  Певно,  що  н-Ьт-ь!  Но  то,  бачите,  та- 
кій обмчай  у  панов-ь  и  уряднииков-ь  всЬх'ь,  коли 
прійдут-ь  до  нашой  церкви... 

Онуфрій.  То  обьічай  всЬх'ь  неукові  и  про- 
стаков-ь. 

Ни  кола.  А  вьі  сь  ним-ь  имііли  милосердіе, 
и  еще  дали  ему  сороковця ! 

Онуфрій.  А  тьі  бм  не  имізль  милосердій 
над-ь  темньїмь  челов-Ьком-ь,  що  на  обЬ  очи  не  ви- 
дит-ь,  над-ь  сліпцем-ь  правдивим-ь,  хотя  он  той 
сліїнець  на  тебе  напал-ь  и  тебе  ударил-ь  ?  Подгур- 
скій  не  винен-ь  бил-ь  за  то,  що  не  найшоль  пре- 
мудрости  и  не  позналть  разума,  як-ь  пише  Соло- 
монь,  и  для  того,  сину,  и  Спаситель  нашг  Іисусь 
Хриетось  на  крест'іі  молился  за  своих-ь  мучителей  : 
„Отче,  прости  имь,  ибо  не  знають,  что  творят-ь!" 
Но  ВІН  заговорились,  та  за  далеко  зайшли  оть 
нашого  зелья  !  Вертаймо  назад-ь  до  нашой  киижки, 


—  33  — 

до  словг  царя  Соломона.  Воть  що  онь  пнше  о  пре- 
мудрости  :  „Лучше  куповати  премудрость,  як'ь  зо- 
лотий п  серебрянми  скарби.  Премудрость  ціінн'Ьйша 
оть  дорогпх-ь  діяментов'ь;  не  сопротивится  ей  ни 
попсує  ю  нвщо  злое,  она  варта  пошанбвку  у  каж- 
дого,  кто  до  ней  прнближится,  и  не  ма  на  свЬт'Ь 
ничого,  що  сь  нею  могло  би  ровнатись."  А  дальше 
еще  такг  стоить  : 

„Вь  правой  руц'Ь  она  держить  долгій  в-Ьк-ь, 
а  вь  л'Ьвой  богатство  и  славу.  ,^Отг  усть  ея  исхо- 
дитг  правда,  закот  оюе  и  милость  на  язьщі  носить,'* 
Якіц  то  золотий  слова  царя  Соломона,  и  якій  то 
красний  слова,  и  скблько  в-ь  них-ь  науки!  Мудрий 
человік-ь  буде  липіь  правду  говорити,  на  его 
язиц-Ь  законь,  т.  є.  запов-Ьди  Божій  и  милосердіе! 
Розум'Ьешь  теперь,  сину,  якое  другое  зелье  до 
долгого  в'Ьку,  до  богатства  и  слави  ? 

Н  ик  о  л  а.  Розум-ь... 

Онуфрій.  Купуй  же  соб-Ь  премудрость, 
купи  соб-Ь  ц-Ьлую  Библію  и  читай  ю,  купуй  соб-Ь 
всякій  книжки  и  учись.  Видишь,  в-ь  моеп  шаФ-Ь 
єсть  всякій,  якій  лишь  виходять,  русскіи  книжки ; 
то  моя  премудрость.  я  все  купую  и  все 
собі  читаю,  кола  тблько  маю  чась,  и  теперь  на 
старость  я  не  промину  ни  одной  книжечки,  ни 
одноп  русской  газети ;  все,  що  русское  у  нась  ви- 
ходить изь  друку,  найдешь  вь  сей  шаФІ.  Поле 
моє,  огородь  мбй,  худоба  моя,  пчольї  моє  дають 
кормь  т-Ьлу  моєму,  а  книжки  —  кормять  душу 
мою  и  сердце  моє!  Яко  христіанинь  я  не  знаю 
ничого  солодшого,  якь  т'Ь  слова  письма  святого  ; 
яко  Русинь  не  знаю  ничого  миліійшого,  якь  рус- 
скую  букву  нашу  святую,  що  ю  намь  дали  святий 
Кирилль  и  Мееодіп,  що  ними  просв-Ьтилп  всю  нашу 
святую  Русь.^Такь  и  ти  роби.    Най  и  у  тебе  буде 


—  34  — 

такая  шафа,  най  и  у  тебе  буде  всякая  русская 
книжка,  як'ь  не  всі,  то  хотя  одна,  дві»  русскіи 
газети,  іцобн  ти  знал-ь,  якій  твой  закон-ь  христіан 
скій  ?  якая  твоя  русская  отчина  ?  кто  ю  боронить  ? 
кто  за  нею  обстає  ?  кто  ей  желае  добра,  а  кто  ей 
ворогомі)?  Щоби  ти  зналь,  якій  права  має  каждий 
народ-ь  и  наш-ь  народ-ь,  и  то  права  не  из-ь  чіей 
ласки,  но  права  от-ь  Бога,  даннии  каждому 
челов'Ьку  и  каждовіу  народу !  А  за  то  будешь 
имііти  нагороду,  знаешь  —  якую  ?  Тую,  що  пише 
царь  Соломонг :  „  Долгота  бо  -житія  и  літа  жизнн 
вб  десниці  ея,   в9  шуйці  оюе  ея  богатство  и  слава !  * 

Никола.  А  Библія  богато  коштує? 
Онуфрій.  Тая  моя  коштує  12  зр.  То  тблько 
памятки  по  вашом-ь  небощику  митрополитіі  Гри- 
горій Яхноіович-Ь.  То  за  єго  стараньємі.  и  благо - 
словєніем'ь  вндруковали  тую  Библію  вь  Ііеремишли. 
Памятай,  Никола,  запиши  собіі  имя  Григорія  ми- 
трополита во  твой  Помяник'ь,  бо  им-Ьл-ь  ти  одного 
рбдного  отца,  а  онь  бил-ь  отец'ь  ц-Ьлой 
наш  ой  Галицкой  Руси! 

Никола.  Запишу  заразь  великими  буквами, 
но  я  питаю  за  Библію,  где  би  ю  купити  ? 

Онуфрій.  Такая  великая  то  або  в-ь  Ііере- 
мишли, або  во  Львов-Ь  у  купця  Димета,  но  те- 
перь  можно  достати  такій  дуже  дешевий  библійки, 
вот-ь  ЯК'Ь  тая  красная  книжечка  ;  тут-ь  маєшь  цілий 
Новий  Завіті,  за  ЗО  крейцаров-ь !  Самая  оправа 
вартує  50  кр.,  но  люди  такь  пускают-ь  дешево, 
щоби  слово  Божье  йшло  вь  мір:ь !  Продают-ь  их-ь 
во  Львові,  а  кто  за  5  зр.  запише,  то  и  почти  не 
платит-ь.  Пяткою  можно  библійками  такими  обді- 
лити мало  не  17  читающих-ь  нашихг  людей. 

Никола    Все  так-ь  сділаю,  як-ь  мені  кажете, 
ц  не  промину,  ни    одноГг  русской    КНИ4ККИ,  щоби  ю 


/ 


—  35  -- 

не  купити.  Богато  грошей  йде  не  знати  на  що,  та 
лучше  на  своє  русское,  та  на  слово  Божье! 

Онуфрій.  Сердечно  ц-Ьлую  тя  за  то,  сьіну 
мбй  любий  ! 

Н  н  к  о  л  а.  Ну,  тецерь  скажіт-ь  за  третье  зелье, 
дідусю. 

Онуфрій.  А  еще  я  не  сказаль  тоб  Ь  промо- 
ви до  другого.  Я  лишь  сказалі»,  що  оно  зовеся 
„ІІремудросгь,"  що  о  неп  так-ь  а  так-ь  пише  царь 
Соломон-ь,  но  я  тоб-Ь  еще  не  сказал-ь,  як-ь  оно  сь 
нею  д'Ьеся  на  св-Ьт-Ь.  Еще  до  ней  мусит'ь  бити 
промова... 

Никола.  Може  знова  скажете  якую  исторію  ? 

Онуфрій.  Скажу  и  исторію  Бо  то  знаешь, 
каждое  м-Ьсто,  каждое  село,  ба  н  каждая  хата  має 
свою  исторію.  А  що  я  старий  челов-Ьк-ь,  то  я  уже 
видаль  богато  исторій,  що  перед-ь  мопмн  очами 
д-Ьялись,  а  ВІУ  каждой  єсть  наука.  Теперь  слухай, 
що  каже  Премудрость,  як-ь  маешь  прійти  до  богат- 
ства  и  слави.  Перше,  знай,  що  неправедное 
добронеестьдобро,  бо  оно  скорше-подзн'Ьйше 
счезне,  як-ь  не  из-ь  рукь  того,  що  его  неправедно 
придбал-ь,  то  изь  рукть  его  д-Ьтей,  а  найдальше 
внуков-ь.  Хочешь  прирабляти  соб-Ь  маетокг,  поста- 
нови соб-Ь  такг,  щоби  вь  дом-Ь  твоем-ь,  подх  стр-Ь- 
хою  твоєю,  на  оббйстьо  твоем-ь  не  било  ни  на 
малий  кренцарг  неправедного  добра  чужого,  изь 
ошуканства,  из-ь  кривди  блнжного  !  Чужое  добро, 
то  горящая  головня  под-ь  стрЬхою;  як-ь  той  стере- 
жешся, так-ь  и  там-ь-того  стережись.  Другоє,  що 
легко  п  р  і  й  ш  л  о,  то  л  є  г  л  о  п  б  й  д  є,  а  що  за- 
робишь  собіі  в-ь  пот:Ь  чела  твоего,  твоим-ь  розумомь 
и  твоєю  и  челяди  твоей  працею,  то  умножптся  и 
принесе  сторичний  п  л  о  д  -ь.  Третье:  п  а  м  я- 
т  а  й  о  Б  о  З'Ь;  изі)  твоого  имЬнія  що  року  дай  дар-ь 

9* 


36 


на  церковь  и  на  славу  Божью.  Бог-ь  того  не  потре- 
бує, бо  що  то  наша  слава  противь  тЬхі>  небесь 
и  тЬх-ь  Ангелов-ь,  що  Ему  служать  ? !  Но  мьі  того 
потребуем-ь,  щоби  обновити  любовь  и  вдячность 
в-ь  сердцях-ь  кашихть.  Четвертое:  памятай  о 
б'Ьдньїх'ь  несчастливьіх'ь,  —  памятай  о  громад-Ь,  о 
отчин-Ь  твоей  русской  и,  где  треба,  дай  охотно. 
Пятое:  не  гордись  твоим-ь  богатством-ь,  бо  що  твоє 
богатство  против^ь  других-ь  богачей,  а  що  всЬ  бо- 
гатства  на  св-Ьті  против-ь  одной  той  маленькой 
звіздочки,  що  на  небі?!  Воть  тблько,  що  одно 
зерно  пісочку  против-ь  цілого  піскового  обшара. 
И  чім-ь  же  тут-ь  гордитись  ?  Теперь,  щоби  ти 
старался  лишь  о  праведное  добро  и  щоби  ти  поро- 
зумілг,  янь  то  легко  набитий  маеток-ь  легко  ми- 
нався, скажу  тобі  такую  исторію : 

То  еще  не  дуже  давнин  часи,  але  такой  еще 
тебе  тогдн  не  било  на  світі,  якь  то  діялось. 
Нашть  пань  небощик-ь  за  молоду  бнль  дуже  гор- 
дий н  лютий  человік-ь,  страшно  збитковался  надь 
людьми,  своими  подданими,  и  где  лишь  могь  крив- 
дити, кривдила.  Богато  и  нашого  сгавища  містского 
забраль,  —  най  ему  Бог-ь  не  памятае,  —  собі  на 
лань.  Но  Богь  смириль  его  гордость  и  онь  опа- 
віятался,  а  на  старость  так-ь  подобріла,  що  ему 
рбвного  не  било,  и  як-ь  перше  люди  его  боялись 
як'ь  якую  змору  и  ненавиділи,  такь,  коли  инакшій 
сталь,  люди  и  его  полюбили  якь  рбдного  батька! 
Ти  уже,  сину,  родился  за  свободи,  та  и  не  знаешь, 
якая  то  била  гбрькая  неволя,  вправді  не  у  нась, 
бо  вій,  міщане,  еи  не  знали,  но  у  того  бідного 
народа  по  селахь.  Та  не  тблько  що  человікь  ро- 
била, а  еще  надь  нимь  збитковалисьі  Вь  нашомь 
дворі  коло  горальни  до  причолка  йшлось  сходками 
вь  такую  клітку,  которой   народь  бідний  боядся, 


—  37  — 

як-ь  би  якой  шибениц-Ь.  Скоро  солнце  сходило,  уже 
калатали  на  панщину,  а  кто  на  четверть  години 
но  калатанью  спбзнился,  мусіль  лізти  т-Ьми  сход- 
ками до  той  кл-Ьтки  и  там-ь  ажь  до  полудня  куку- 
р-Ькати.  Часом-ь  бмвало  такихь  когутовь  —  бо  когу- 
тами ихь  звали  —  два,  три  и  б(*)льше,  а  бттам'ь. 
коли  в-ь  полуднє  их'ь  вьтпускали,  клали  па  дуба, 
що  там-ь  лежал-ь,  и  по  десять  буковь  парили.  День 
той,  розум'Ьеся,  не  раховался,  а  б-Ьдишй  человік-ь, 
щоби  6илт>  соб'Ь  що  робила  часом-ь  в-ь  найкрасшую 
днину,  мусіль  кукур:Ькати.  Так-ь  бнвало,  передь 
Бсходом-ь  солнця  уже  б-Ьг-ь  одинь  передь  другого, 
щобш  не  вл-Ьзти  вть  ї:л'Ьтку  !  И  дуже  твердая  била 
панщина  в-ь  нашомТ)  двор-Ь,  и  що  разі»  рооили  ю 
тверд-Ьпшою,  ажь  доки  Господь  не  вразумил-ь  на- 
шого пана  и  не  перем'Ьнил'ь  его  сердця.  Вот-ь  якь 
то  бмло  :  Люди  орали,  волочили,  возили  сЬно,  снопьі, 
дрова,  гнбп.  Як-ь  чія  худоба  здужала,  так-ь  кажднй 
робила;  но  одного  разу  пан-ь  розослалг  атамановх 
по  селах-ь  за  Ф-Ьравіи  до  гною.  Зголосилн  атамани : 
пань  "Ьдут-ь  на  купели,  а  хотят-ь,  щоби  еще  вид-Ьли 
на  паренин'Ь  весь  гной  вивезенний.  Ну,  кто  поіде, 
день  панщини  рахуеся,  и  за  каждую  фЬру  окремо 
еще  кватирка  гор'Ьлки.  'Вхати  каждий  мус^Ьл-ь,  бо 
то  жартов-ь  не  било,  а  що  то  еще  наш-ь  народ-ь 
лакомнй  на  тую  гор'Ьлку,  взялись  наши  люди  охочо 
до  гною,  цілою  силою  каждий  возиль  от-ь  досвітка 
ажь  пбздно  вь  ночь,  щоби  накарбовати  як'ь  най- 
ббльше  Фірь,  та  тблько  кватирок-ь,  а  коли  сь  кар- 
бами зойшлися,  пань  красно  обраховаль  каждого 
и  показалось,  що  били  такій,  що  по  12  разь  обер- 
нули !  Не  досталг  же  ни  один-ь  горілки,  но  пань 
стал-ь  межь  ними  и  такь  сказаль  :  Видите,  люди, 
доси  ви  мені  на  день  лишь  по  4  ФІри  возили,  н  я 
вам-ь  писаль  день  панщини,  а  ви  мене  ошуковалц, 


—  38  — 

бо  коли  вн  могли  нині  вивезти  по  12  Ф-Ьр^ь,  то  вм 
каждого  дня  можете  так-ь  возити,  отже  от-ь  инніш- 
него  дня  я  вам-ь  тяглий  день  порахую  за  12  ФІрть, 
а  не  инакше... 

Такое  бивало  и  сь  жнивами.  Коли  вь  вечерг  би- 
вало  складали  коан,  ипіоль  аконом-ь  и  посЬпаки 
сь  арканом-ь  и  м-Ьрили  снопи  ;  которнй  сноп-ь  мень- 
шій,  переріззовали  перевесла,  пакуй  два  до  купи, 
а  не  стало  тоб-Ь  два-три  снопи  до  копи,  то  уже  той 
день  ни  за  що  !  Позивати  люди  не  знали,  боялись, 
а  так-ь  терп-Ьли  п  терп-Ьли... 

Никола.  А  як'ь  же  то  сталось,  що  онь,  та- 
кій лютий,  оттакі»  подобріла? 

Онуфрій  Божья  воля,  синоньку!  И  по  правд-Ь, 
онг  би  може  сам-ь  такій  и  не  бил-ь,  но  малг  та- 
кого комисаря- гадюку,  що  ему  всякій  тій  способи 
поддавалг.  Коли  же  он-ь  осліпь  и  уже  на  ласка- 
вий хл-Ьб-ь  пбйшол'ь,  тогди  уже  троха  легче  лю- 
дям-ь  стало. 

Никола.  Ну,  то  другій  комисарь  его  опа- 
тяталь  ? 

Онуфрій.  Господь  сам'ь  его  опаияталь !  Бо- 
гатство  било  незм'Ьренное  и  д'Ьти  Господь  им-ь  да- 
вал'ь,  но  щось  не  ховались.  Бивало  красное,  здоровое 
родится,  а  лишь  прійде  до  пятого  року,  не  знати, 
щось  раптом-ь  якь  косою  зотне,  умирає !  Так-ь  у- 
мерло  им-ь  десятеро  д-Ьтей,  всі  вь  пятом-ь  роц'Ь. 
Що  небощка  пан-Ь  плакала,  що  давала  на  б-^дних-ь, 
що  на  косцели,  на  церкви,  нищо  не  помогло;  умерло 
десятое,  та  уже  по  нем-ь  6  л'Ьт'ь  не  ма  ніякой  ди- 
тинки! То  оми  бивало  ідут-ь  на  цминтарь,  кажуть 
розмуровивати  гроби  и  отвирати  трумни  и  плачут-ь 
н  мл'Ьют'ь.  Уже  им-ь  теперь  обридли  всЬ  маєтки,  бо 
на  щожь  то  все,  коли  не  ма  ни  одной  дитинки? 
Ажь  одного  разу  прійшол-ь  биль  до  них-ь  старень- 


-  39  — 

кій  д-Ьдок-ь  за  хлібом^  ;  пані  вийшла,  дала  ему 
срібрняка,  та  повідає :  „Молітся,  дідуню,  щоби 
віене  Богь  потішїїльї"  А  дідокь  повідає:  „Поті- 
пїит-ь  вась,  но  и  вн  покайтеся,  не  кривдіть  людей, 
не  збиткуйтеся  надь  ними,  а  поідьте  вь  Почаевь, 
тамь  щобн  вн  три  дни  постили,  висповідайтеся 
и  таві-ь  най  отправлять  чернці  службу  за  отпущеніе 
гріховь,  а  вн  всю  службу  щобн  на  колінах'ь  слу- 
хали, лишь  на  Евангеліе  щобн  встали!"  Пані  по- 
слухала, дала  дідови  еще  сороковця,  побігла  до 
пана,  а  дідокь  тімь  часомь  гдесь  поділся.  Досить, 
що  на  другій  день  закладають  кони  и  ідуть  вь 
Поч^евь.  Чи  то  молитви  чернцевь,  чи  таки  такая 
Божья  воля  била,  досить,  що  до  року  великая  ра- 
дость  вь  дворі  :  родится  дитинка  п  окрестили  ю 
Анною.  Того  дня,  коли  крестили,  скликаль  пань 
своихь  зкономбвь,  писарей  и  всіхь  дворакбвь 
и  такое  сказаль  имь :  „Памятайте,  що  вь  ніякомь 
моемь  Фольварку  не  має  находитись  ни  букь,  ни 
нагай !  Клітку  еще  нині  розббрати  ;  дуба,  що  подь 
кліткою,  порубати  и  людямь  роздати  на  паливо, 
а  кто  би  изь  ваеь  человіка,  моего  подданого,  якь 
Нибудь  удариль,  тратить  службу !  Кому  кривду 
сділалось,  отдати,  кому  худоба  окалічіла  або  зги- 
нула при  скарбовой  роботі,  отдати  такую  штуку 
изг  моей  обори.  Міщанамь  пасовиско  откопати 
назадь,  бо  я  ніякой  кривди  людской  не  хочу!" 

Росте  же  имь  дитинка,  росте,  а  то  не  дитинка, 
а  чистин  ангель,  такая  красота,  що,  щобн  сходиль 
цілий  світь,  такого  личка,  такихь  оченять,  тдкихь 
губокь  не  побачиль  би,  а  волосьє  долгое,  до  ногь 
сягає  !  Уже  пятнй  рочокь  минає,  що  вь  немь  всі 
десятеро  тамь-тіхь  дітей  поумирали,  панство  уже 
не  мають  ни  дня,  ни  ночи,  а  доглядають,  а  пиль- 
нують, щобн   где    якій  вітрець  не  завіяль,  щоби 


-  40 


ґдб-якое  недоброе  око  не  подивилось,  не  урекло. 
Ба,  и  того  пятото  року  таки  везуть  ю  вь  Почаеві», 
до  того  старенького  чернця,  щ6  им-ь  вмпророковал'ь, 
що  их-ь  Бог-ь  пот'Ьшит'ь,  а  чернець  читає  молитву, 
и  Евангеліе,  и  дванадцять  чернцевь  правять  со- 
борную, и  змивають  ю  почаевскою  водою,  и  що 
кто  приповість  за  якій  оФ-Ьрн,  за  якій  молитви,  то 
все  робять.  Такь  и  Богь  имь  даль,  що  д-івчинка 
перейшла  той  пятнй  рочокь,  и  росте,  росте,  якь 
той  красний  цвіть  лиліи,  и  никто  николи  не  ви- 
даль  такой  красоти !  Та  -  не  лишь  т-Ьло  красное, 
но  еще  красшая  душечка !  Бнвало  каждого  дня 
йде  вь  костель  на  мшу,  а  вь  русское  свято  до 
нашой  церкви,  такь  якь  би  я  ю  нин-Ь  вид-Ьль,  якь 
она  сордечно  молится,  якь  бттакь  по  Служб-Ь  Во- 
жой  роздає  убожин-Ь  грошики  и  каже  всякимь  до 
двора  приходити  за  мукою,  за  омастою,  такимь 
вдовамь,  хоримь,  калікамь,  що  не  годин  били 
собі  заробити  и  вьіживити  ч'Ьмь  родину.  То  уже 
вь  ціломь  м-Ьст-Ь  за  никого  не  говорили,  лишь  за 
панну  Анну,  якь  за  якого  Ангела  хранителя  и  ут-Ь- 
шителя  І 

И  виросла  хорошая  д-Ьвиця,  и  изь  всЬхь  сто- 
ронь  сьіздятся  кавалери :  той  богатий,  сей  еще 
богатшій,  той  хорошій,  той  еще  ббльше  хорошій, 
но  панна  Анна  не  хоче  ніякого...  Она  лишь  читає 
святий  книжки,  она  лишь  молится  и  добрий,  мило- 
сердний д-Ьла  творить.  Разь  за-Ьхаль  якій- то  граФЬ 
до  ней  вь  свати,  а  она  лишила  гости  дома,  а  сама 
пбшла  до  своєю  панною  на  похоронь  жебрущой 
старенькой  бабки,  которой  ушила  смертную  сорочку 
и  спбдницю. 

Богато,  любко,  за  ню  повЬдати,  а  коротко  ска- 
завши :  такій  люди  не  родятся  на  свігЬ  каждого 
року,  а  одна  такая  чистая  та  святая  душечка  би- 


41 


вае  на  св-Ьті,  хиба  може  на  сто  літ-ь,  або  як-ь.  Она 
в-ь  ц'Ьлом'ь  м'Ьст:^  каждого  знала,  от-ь  старого  до 
маленькой  дитини,  а  розум-ь  у  ней  бил-ь  такій,  що 
даже  старий  ученни  люди  дивовались  !  Бмло  туть 
двох-ь  братей,  що  яких-ь  10  лііт-ь  правовались.  Го- 
дили их-ь  сосЬди,  годил-ь  священник'ь,  годил-ь  де- 
кана на  визиті:  горох-ь  о  ст-Ьну  всякое  доброе 
слово  !  А  паїїна  Анна  их-ь  погодила  и  они  роздіа- 
лили  соб-Ь  добровольно  грунть,  и  любились  уже 
як'ь  братья.  Где  то  коли  кто  видал'ь  такую  панну '? 
И  не  панна  то  била  звичайная,  но  по  правд-Ь  Ангел-ь 
та  Ангель.  И  старий  панство  ничого  ей  не  боронили, 
бо  и  не  годни  били  ничого  взборонити.  Она  лишь 
подивилась  на  тата,  на  маму,  та  уже  они  не  могли 
ей  сказати  :  не  роби,  донечко,  того  а  того,  такх 
а  так-ь,  бо  такого  слова  они  не  годни  били  против-ь 
ней  вимовити. 

Теперь  мушу  тоб-Ь  еще  сказати  за  одного  чело- 
в-Ька,  що  биль  вх  двор-Ь,  а  бил'ь  то  лишь  одинь 
такій  челов-Ьк-ь  що  панна  Анна  его  не  любила  на 
очи.  Бнль  то  комисарь  старого  пана,  а  звался  Гу- 
саковскій.  Он-ь  з-ь  роду  бил'ь  простим'ь  Гусаком-ь, 
таки  простого;  хлопского  ложа,  но  що  ц-Ькавий 
биль  сь  малу,  то  виучился  читати  п  писати  у 
дьяка  и  достался  до  Львова  до  термину,  до  кравця, 
и  там-ь  внзволился  на  челядника  и  прозвался  Гуса- 
ковскимі»,  и  уже  тогди  перем'Ьнил'ь  русскую  в-Ьру 
на  польскую.  Як-ь  сорвалась  ві»  1831  роц-Ь  польскам 
рухавка  вх  Варшав-Ь,  поб'Ьгь  и  онь  там-ь-туда  во- 
ювати, и  там-ь  зробили  его  яким-ь-то  старшимх. 
Коли  же  Москаль  польское  войско  розбил-ь,  Гуса- 
ковскій  забраль  войсковую  касу  и  драинуль  сь  нею 
черезь  границю  я  не  опннился  ажь  в-ь  нашому 
м'Ьст'Ь.  Туть  онь  тій  гроши  гдесь  закопаль,  а  его 
аловили  и  завезли  во  Львов-ь.  Но  що  онь  не  билі» 


—  42  - 

чужинець,  а  из-ь  нашого  краю,  то  его  нббавом'ь 
и  пустили,  и  онь  зновь  вернулт»  до  нашого  м-Ьста. 
А  що  голка  я  нитка  ему  уже  не  смаковали  и  онь 
забаг-ь  бьіти  паномь,  то  всЬми  способами  старался 
вкрутитись  до  нашого  пана  на  службу,  и  вкрутился. 
А  бцл-ь  то  лестньїй  челов-Ькть;  у  него  бесіда  такая 
гладкая  била,  що  каждмй  его  иміль  за  найлуч- 
шого!  Зь  разу  бил-ь  писарем-ь,  бттак*  зкономомг, 
а  наконец'ь  комисаремь.  Якій  же  им-Ьл-ь  грошн, 
порозжичаль  панам-ь  та  жидам-ь  на  лихву,  а  знал'ь 
такь  комисаровати,  що  пан-ь  его  тримала  ва  най- 
в'Ьрн'Ьйшого,  а  он-ь  его  обкрадала  що  не  м'Ьра ! 
Он-ь  же  подпадал-ь  подь  ласку  и  панн-Ь  Анн-Ь,  но 
она  его  николи  не  хот-Ьда  видіти  на  очи. 

Панн-Ь  АпаЬ  бмло  уже  18  л'Ьт'ь,  а  здорова 
била  и  весела,  якь  тая  молоденькая  серпочка  в-ь 
лісЬ.  Никто  и  не  спод-Ьвался,  що  буде  ей  инакшое 
веселье,  не  такое,  якое  соб-Ь  укладали  еп  тато  и 
маз  а.  Вь  самую  великую  Пятноньку,  коли  мм  шли 
до  Плащаниц'Ь,  стали  люди  говорити,  що  панна 
Анна  розбол'Ьлась.  На  другій  день  уже  кармта  за 
карнтою  звозили  докторові  изть  Львова  розстай- 
ньіми  кбньми ;  докторовали  они  колька  день,  та 
пороз'Ь'Ьздйлися ;  сказали,  що  они  такой  слабости 
еще  николи  не  бачили.  Які»  цілое  м'Ьсто,  так-ь  бидь 
одинь  плачті,  ба,  и  жидова  якая,  а  таки  ^іолилась 
в-ь  школ'Ь  за  ню,  та  не  било  никого,  кто  би  не  мо- 
лился,  и  то  щиро.  А  то  такая  слабость  бьіла,  що 
до  полудня  все  бесЬдовала  и  не  скаржилась  на 
нищо,  лишь  личенько  побліідло,  тіло  упало,  и  так-ь 
слаба  бнла,  що  руки  не  могла  до  горм  поднести ; 
якь  же  уже  сь  полудня  зажмурила  очи,  якь  не- 
живая, лишь  устами  говорила,  но  якій  слова  гово- 
рила, то,  человіче,  як-ь  бн  я  не  чуль  сам-ь,  то  би 
никому  не  вірил-ь !  Говорила  о  душах'ь  людских-ь, 


—  43  - 

где  они  по  смерти  йдуть,  и  розсказовала,  що  она 
нх-ь  видцт'ь,  сь  ними  бесідує,  и  каждого  позна- 
вала,  а  при  томь  говорила  такую  науку  людямь, 
що  кто  там-ь  бил-ь,  не  мог-ь  от-ь  плачу  сдержатися. 
Хотя  зажмуреними  очи  мала,  а  читала  на  книжці) 
пальцями  ;  сказала,  якая  година  на  зегарку,  що-до 
минутки.  коли  зегарокь  приклали  ей  до  сердця,  и 
;3а  каждого  человЬка,  и  все,  що  на  свЬтЬ,  скізала, 
як-ь  що  дЬеся.  Старое  панство  обоє  розболілись, 
лишь  еи  вірная  аанна  коло  ней  бнла  и  другій  сіуги, 
и  люди  шли,  як-ь  где  на  якое  чудо  дивитись,  но 
як-ь  прійшоль  якій  человік-ь  грішний,  на  пр.  що 
другому  якую  кривду  зробиль,  або  такій,  що  без  - 
божникь,  або  що  недобрьш  слова  любиль  говорити, 
клясти,  або  такій,  що  вь  малженстві  не  добре  жіе, 
дітямь  злий  примірь  дає,  —  то  еще  той  челобікь 
бьіль  на  дворі,  а  она  уже  его  побачила  своимь 
духомь  и  сказала:  „Не  пустіть  сего  чоловЬка 
або  тую  женку  до  мене,  бо  то  безбожний  чєловЬкь, 
онь,  якь  би  ту  прійшоль,  я  би  достала  корчи  !" 

Еще  три  дни  послі  того  говорила  она  о  небі, 
Я  все  висше  возноснлась,  ц  виділа  Святнхь,  и  за 
них-ь  розсказовала  и  учила  нась,  щоби  ми  ихь 
память  почитали  и  за  ихь  наукою  шли,  щоби  ми 
собі  заслужили  на  небо...  О,  кто  би  могь  все  т; 
виговорити,  що  ми  изь  усть  еи  чули?  Тамь,  щоби 
найтвердшій  грішнакь,  мусіль  плакати  якь  дитина, 
и  богато  людей  тогди  навернулось  ;  піяки  перестали 
пити,  кто  кривдиль  другнхь,  покаялся,  и  всякій 
грішники  навертались  ;  лишь  одинь  не  покаялся, 
а  изь^всего  сміялся,  т.  є.  —  Гусаковскій. 

Огтакь  четвертого  дня  вечеромь  она  сказала, 
що  о  7  годині  и  пять  минуть  еи  душа  розвяжеся 
цЬлкомь  оть  тіла!  Казала  збудитись.  Взяла  руку 
небощика  нашого  отца  духовного  Левицкого  ц  по- 


—  44   — 

ціловала,  поц-Ьловала  и  свою  неоступную  прія- 
тельку,  панну  Марію,  сказала  уц-Ьловати  отца  и 
маму  и  пот'Ьшати  ихь,  щобм  не  плакали,  но  они 
лежали  безь  памяти  и  доктори  не  пускали  до  них-ь 
никого;  попращалась  со  всЬми,  казала  вс'Ьх'ь  сво- 
их-ь  слугь  скликати  и  дяковала  имь  за  их'ь  услуги 
и  каждого  благословила.  Бмло  тамь  плачу  безь 
міри,  и  мен-Ь  текли  слези  цюркомь,  бо  николи 
я  такой  смертоньки  ие  видал'ь...  Коли  зегарь  пока- 
заль  семую  годину  и  пять  минуть,  она  збтхнула 
глубоко  и  душа  опустила  тое  красное  земское 
т-йло...  Николи  я  не  вид'Ьль  такого  красного,  ангель- 
ского  лиця,  николи  я  не  виділь  мертвеця  такь 
милого,  сь  такими  небеснимь  усмЬхомь  на  устахь, 
якь  тую  нашу  панну  Анну,  коли  ей  на  голову 
заклали  в'Ьнок'ь  изь  цв-Ьтов-ь  и  убрали  вь  білую 
сукню  .... 

Но  теперь  до  нашого  зелья,  до  премудро- 
сти.  Коли  сказано  нашому  пану,  що  Анна  уже 
отдала  духа^  онь  засмЬялся  и  на  весь  голось  за- 
вель:  „Кукуріку!"... 

Оть  того  часу  уже  никто  оть  него  другого 
слова  не  чуль,  лишь  кто  що  до  него  промовить 
онь:  „Кукуріку!"  Що  доктори  робили,  що  кровь 
пускали ;  що  натирали  мастями,  що  заливали  лі- 
ками, таки  ему  не  найшли  ліку  и  онь  бнвало 
сидить  по  кблька  годинь  задуманннй,  лишь  часомь 
схопится,  стане  вь  окні,  та  на  весь  голось :  „Ку- 
куріку!"—  Зойшоль  цілкомь  изь  ума... 

На  похороні  Аннн  било  людей  зо  всіхь  сель 
ц  панства  изь  далека,  а  всі  плакали ,  бо  всі  утра- 
тили ангела  на  семь  світі. 

Такого  ангела  даль  Богь  грішному  человіку, 
нашому    пану,  на  то    щоби  онь   покаялся   за  свою 


—  45  — 

лютость  и  лакомство.   А    тое    „кукуріку"    знаешь 
що  значить? 

Я  и  к  о  л  а.  То  за  то,  що  онть  давно  збьітко- 
вался  надь  людьми  и  казаль  имь  „кукур-і^кати" 
и  бити  ихь  несправедливо. 

Онуфрій.  Такь  єсть...  Она,  пан-Ь,  до  трехь 
неділь  пбшла  за  Анною  и  почивае  вь  одномь  сь 
нею  гробі.  ОнЬ;  пань,  .кукурікаль"  туть  цілшй 
рбкь,  а  оттак-ь  вшвезь  его  Гусаковскій  гдесь  вь 
Німеччину  на  купели  и  тамь  онь  повіерь.  Гуса- 
ковскій взяль  его  завіщаніе  (тестаменть),  где  сто- 
яла запись  на  церковь,  що  небощик-ь  ОФІровался 
нам-ь  поставити,  взяль  и  шкатулу  сь  грошмн  и 
стался  великими  паном-ь.  Добра  тій  злицитовалн 
и  гроши  отдали  якому-то  свояковп  небощпка  вь 
ІІольші,  а  до  нась  насталь  отець  нмнішнего  пана. 

Ник  о  л  а.  Такь  уже  копець  исгоріи  ? 

Онуфрій.  Ніть,  еще  не  конець ;  еще  за 
Гусаковского.  —  Гусаковскій  бнль  бм  собі  купнль 
якое  найбольшое  село,  однако,  що  не  бнль  шлях- 
тичемь,  но  простого  ложа,  то  давнійше  такому  не 
вольно  било  села  куповати,  отже  купиль  туть  вь 
місті  „юридику^  и  сталь  оть  міщань  скуповатп 
грунти.  Взяль  собі  одного  жида  и  одного  піяка- 
міщаннна  за  Факторбвь,  заплатиль  имь,  и  они  хо- 
дила сь  горілкою,  роспоивалн  людей  и  видурю- 
вали грунти.  Такимь  способомь  сталь  на  топ  юри- 
диці  прекрасний  двбрь,  будинки  такій,  що  нигде 
такихь  не  било  видати,  а  изь  грунтовь  міщанскихь 
збгналь  собі  лани  и  пановаль.  А  такь  било,  що 
межь  тіми  грунтами,  що  онь  повидурюваль  оть 
міщань.  била  и  хатинка  и  загуменокь  неббщика 
нашого  учителя  Леоновича,  где  сиділа  вдова  сь 
сиротами.  Онь  доконче  наперся  купити  той  загу- 
менокь   и    тую    хату,    а    .'Іеоновичка    не  хотіла    и 


—  46  — 

^ути  за  ніякій  гроши,  бо  то  и  памятка  бьіла  по  еп 
небощику,  тая  хата,  тотг  огородець,  тоть  садок-ь, 
що  небощик-ь  засадиль  и  защепил-ь,  а  она  за  ніякій 
миліоньї  бьі  того  не  била  отпродала.  Такг  он-ь  що 
робить  ?  Намовил-ь  своихь  наймитбв'ь,  щоби  ей  вся- 
кій пакости  робили,  и  щоби  никого  не  боялись,  бо 
он-ь  сь  сендзем-ь  добрий,  то  он-ь  за  все  их-ь  ви- 
крутит-ь,  хоть  би  она  и  запозвала.  Такь,  человіче, 
сд-ілался  рабунок-ь  такій,  що  на  той  загуменок^ 
заганяли  худобу,  и  безроги,  и  все  ей  випасали  и 
зрили ;  сад-ь  не  то,  що  обнесли  еще  зеленцем-ь,  а 
и  гнлье  и  ц-Ьлии  дерева  поломали,  плоти  пообно- 
сили її  всякій  пакости  робили  не  лишь  вь  ночи, 
но  и  вь  б-Ьлнй  день,  а  Гусаковскій  наймитам-ь  за 
то  давал-ь  еще  гор-Ьлку  и  гроши,  которий  похва- 
лился,  що  ббльшую  кривду  ей  сд'Ьлал'ь.  До  того 
прійшло,  що  она  со  слезами  мусЬла  отречись  своей 
земленьки  и  хати  и  продати  Гусаковскому,  а  най- 
мила  собіі  хатинку  на  передм'Ьстью.  Гусаковскій 
потягнул-ь  теперь  дальше  паркан-ь,  поставиль  на 
том-ь  містци  красний  будинки  и  пановал-ь —  о,  то-то 
пановал-ь!  Треба  било  видати,  якій  у  него  кони, 
якій  статки,  якій  всякій  маєтки,  якг  в-ь  покоях'ь 
все  било  от-ь  золота  и  от-ь  серебра! 

Никола.  А  гдежь  то  все  под-^лось,  що  те- 
перь и  сл-Ьда  изь  того  не  ма  ? 

Онуфрій.  Пбпіло,  небоже,  за  слезаїми  Лео- 
новички  и  тою  дорогою,  куда  йде  неправедаое  и 
легко  набьітое  добро... 

Никола.  Та  бо  тамь  не  ма  уже  и  сліда 
изь  того  двора,  а  мені  тато  розсказовали,  що  там-ь 
биль  двор-ь,  а  то  теперь  ваш-ь  грунт-ь,  тай  наип>, 
тай  наших-ь  сосіідей. 

Онуфрій.  А  так-ь  І  Я  тобіз  все  розскажу,  яісь 
то  било.    Розложился  Гусаковскій  тамь  со  своимь 


—  4: 


аанствомь,  и  за  никого  стблько  не  говорили,  ни- 
кому  так-ь  люди  не  завидовали,  як-ь  ему.  Бо  то 
ари  великоаі'ь  богатств-Ь  бьіла  еще  и  красная  женка, 
ц  діточок-ь  троє  хороших-ь,  бнвало  тамг  лпшь  бал-Ь 
та  балЬ,  та  забавьі,  банкети,  та  музики.  И  гово- 
рили люди:  „Оть,  неправда,  що  несправедливое  добро 
не  ведеся,  —  а  вот-ь  якь  Гусаковскошу  ведеся !... 
Ничого  онь  не  боится,  от'ь  огню  асекуровался, 
от-ь  граду  асекуровался  -  все  безпечное.  Лишь  про- 
тив-ь  одноп  воли  Божон  не  годен-ь  бнл-ь  асекуро- 
ватись...  Так-ь,  челов-Ьче,  до  т'Ьх'ь  тронх-ь  д'Ьточок'ь 
прійшло  еще  четвертое,  и  справились  крестинн,  що 
там'ь  зо  сто  бричок-ь  било  гостей !  П  кто  би  то 
сказал-ь  бил-ь,  що  из-ь  маленького  прійде  до  такого 
великого,  що  дурниця  позбавить  Гусаковского  до 
трех-ь  л-Ьт-ь  всего,  и  он-ь  стане  горшь  того  же- 
брака?! 

Никола.  Ну,  а  то  що  сталось? 

Онуфрій.  Дурниця.  Якь  то  може  знаешь, 
женки  мають  свои  забаги,  и  его  женц'Ь  при  злогахь 
щось  забаглось  горЬлки.  Дали  одну  чарочку,  ба 
дайте  другу,  ба  третю  ;  та  якь  не  дати,  коли  заба- 
гаеся  ?  Такь  первого  дня,  такь  другого,  третего,  а 
не  минуло  дв-Ь  неділи.  она  уже  пропадала  за  го- 
р-Ьлкою  и  аракомь,  що  и  кварту  наразь  ей  дай! 
Ну,  било  изь  чого  давати,  а  гор-Ьлка  тогдн  и  не 
дорога  била.  Но  щоби  сама  била  ппла,  било  би 
стало  на  то,  щоби  вь  ней  могла  и  купатись,  а  то, 
бачить,  піяки  такую  натуру  мають,  що  пмь  хочеся 
компаній.  Найшлась  компанія,  перше  капелюшко- 
внхь,  потому  шляФрочковихь,  ба  дальше  уже  и  ка- 
потовихь,  нарешті  стануло  и  на  днмкахь.  Гусаков- 
скій  по-Ьде  вь  поле,  або  где-будь,  а  она  уже  спро- 
важуе  свою  компанію  и  пьють  та  пьють  !  Онь 
прійде,  она  лежить  безь  памяти.  и  вь  покояхь  не 


—  48  -^ 

стає  уже  то  того,/ то  сего,  ба  дальше,  коли  он-ь 
замикаль  перед-ь  нею  гроши,  она  тягла  що  бнло 
и  давала  на  гор-Ьлку,  где  -якое  золото,  где  -якое 
серебро,  где-якую  одежь,  такь  все  добро  стало  роз- 
торочоватись,  а  она  бттакь  уже  не  лишь  дома 
пила,  но  таки  ходила  по  корчмах^  и  танцевала 
сь  простими  гузарами  и  всіх-ь  напоивала!  А  он-ь, 
якій  лихій  челов'Ьк'ь  биль,  а  до  ней  имЬл'ь  такое 
сердце,  що  не  мог-ь  ю  ни  ганьбити,  ни  ударити, 
но  стерегь  еи  якь  мог-ь.  Одного  дня  прійшла  на 
ню  тая  година,  що  гвалт-ь :  горіїлки!  А  онь  все 
позамикал-ь  на  замки  тай  на  колодки ;  такь  що 
изг  злости  робити  ?  Она  бере  огонь  и  власний  свбй 
двбр-ь  палить.  Що  то  гор-Ьлка  може !  Добре  то 
кажуть,  що  то  чорть  ю  вьідумаль!  Его  не  бнло 
дома ;  слуги  то  виділи,  що  то  она  сділала,  но 
уже  ратунку  не  бнло^  в-Ьтерь  подуль,  все  спопе- 
л-Ьло.  До  асекураціи,  а  асекурація  каже :  Не  дамо 
ничого,  бо  твоя  власная  жбнка  спалила ;  пропало  ! 
Остался  грунть,  и  где  якій  гроши  бнли,  минулись 
на  будинки,  а  такь  все  дальше  торочилось,  а  она 
своей  натури  не  покидала.  До  року,  лишь  будинки 
стали,  другій  огонь,  не  знати  зь  бтки,  и  зновь  все 
згор-Ьло.  Загризся  Гусаковскій,  взялся  также  до 
сткляночки,  и  уже  пили  обоє.  Д-Ьти  поумирали,  а 
они  валялись  по  м-Ьсті  и  пили.  Давали  жиди  го- 
р-Ьлку,  давали  на  грунть,  наконець  грунть  злици- 
товали,  а  що  тогди  не  вбльно  било  жидамь  грунта 
куповати,  то  ми,  я  и  твбй  тато  и  другій  сосіди, 
залицитовали,  зложили  гроши  и  роспаювали  межь 
себе.  Я  держу  теперь  40  моргов-ь,  а  у  тебе  єсть 
15  моргбвь,  а  другій  по  два,  по  три  морги  поку- 
пили, як-ь  чія  сила  била.  Гусаковскій  же  сь  жен- 
кою  збйшли  на  жебри  и  до  нась  не  разь  прихо- 
дили, и  ми  давали  имь  хліба.  Онь  умер-ь  передомь, 


-  49  - 

а  она  за  ним-ь.  Не  бнло  ю  в-ь  чем-ь  поховати,  то 
я  даль  мои  тертиц'Ь  на  домовину.  Изь  того  видишь, 
що  розумд  не  каждмй  оцнакій.  Есть  розумб  истин- 
нілйу  той  учит-ь  нась,  що  неправедное  добро  не  есть 
доброзі-ь,  а  розум-ь  такій,  що  добрьій  до  кривди 
людской,  до  крутарства,  то  не  есть  истинний  ро- 
зум-ь,  бо  онь  скорше  чи  поздн'Ьйше  провадить  чело- 
в-Ька  до  згуби,  а  маетокь  такій  неправедний,  на 
котороть  слезн  людскіи  тяжать,  роспадаеся  и  сче- 
зае.  Великим'ь  богатствомь,  челов-Ьче,  есть  чистая 
сов-Ьсть  п  ясное  лице  передь  Богомь  и  передть 
людьми,  и  вь  томть  премудрость:  старайся  лишь 
о  праведное  добро,  и  то  держи  и  умножай,  а  не- 
праведного николи  не  забагай. 

Щоби  ти  зналь,  сину,  якь  маєтку  дорабля- 
тись,  я  тоб-Ь  розскажу  нашу  исторію,  якь  намь 
Богь  помбгь  до  всякого  добра. 

Мбй  д-Ьд-ь  небощикх  биль  дуже  бідним-ь  че- 
лов-Ькомг,  не  маль  ни  кусника  грунта,  ни  огорода, 
нн  своей  хати,  а  служиль  вь  церкви  за  поддья- 
ного.  Тобі  не  треоа  казати,  що  не  ма  на  св-Ьті 
бізднійшого  сотвор-Ьнья,  як-ь  церковная  мишка  и 
дьякь.  Тая  мишрса,  що  на  поли  або  на  гумнЬ  вь 
стбжку.  то  не  лишь  що  -Ьсть  до-вол-Ь,  но  еще  такь 
зо  збиткова  трубить  пшеничку  чи  гречку,  а  тая 
вь  церкви  не  має  ничого,  хиба  гдесь  изь  якогось 
бохоночка  хлЬбця,  що  кто  на  парастась  принесе, 
скрншится  якая  кришинка,  отже  тому  то  тій  цер- 
ковний миши  такій  худенькій,  и  дьяки  наши  зви- 
чайно также  такій  худий,  а  уже  о  поддьячихь  и 
не  говорити  !  Бо  якая  то  плата  дьякбвская  ?  Мбй 
д-Ьдь  небощикь  пов-Ьдали,  що  дьякь  оть  нумера  бере 
бнвало  по  два  дутки  рокбвщини,  то  всего  на  всего 
зобралось  найбольше  20  зр.  на  нин-ізшніи  грошп,, 
хотя  паряфія  велика,   бо  больше  ничого  не   давали, 


—  50  - 

якь  дають  у  людей  еще  коляду  и  т.  д.  Якая  „ро- 
кбвщина,"  такая  бьіла  и  платня  за  всякую  отправу. 
За  похоронь  великій  давали  три  сорокбвц'Ь,  за  ма- 
лшй  сорокбвця,  за  в-Ьячаніе  ср-Ьбрняка,  т.  є.  5  ста- 
рих-ь  крейцарозь,  а  за  Службу  Божу  также  тблько. 
Двяк-ь  не  маль  изть  чого  жити,  а  щожь  еще  под- 
дьячій? 

Н  и  к  о  л  а.  Ну,  в-ь  давимх-ь  часах-ь  инакше 
бмло,  а  теперь  двякать  всюда  пбдступили  платню. 

Онуфрій.  Якь  где,  челов-Ьче,  Где  розумний 
и  побожнни  люди,  где  дьякь  честньїй  и  тверезий, 
а  громада  его  має  за  слугу  Божого  и  слугу  Цер- 
кви святой,  то  тамь  поднесли  уже  и  „роковщину," 
и  за  все  лучше  платять,  а  где  громада  безбожная 
и  піяки,  тамь  нин-Ь  дьякь  еще  десять  разь  гбрьше 
б-Ьдуе,  якь  изь  давна.  Бо  хотя  онь  нині  має  и 
вь  двоє  тблько,  що  давно,  то  треба  знати,  що  давно 
якь  пару  чоббть  купиль  за  три  простий  реньскіи, 
то  уже  називались  чоботи,  а  нин-Ь  за  такій  дай 
6  зр.  серебр.,  инакше  ихь  не  возьмешь.  Давно  ко- 
рець жита  я  самь  продаваль  не  разь,  и  то  чель- 
ного,  по  пблтора  сорокбвця,  то  уже  дьякь  за  одинь 
похоронь  купиль  соб-Ь  два  кбрц-Ь  жита,  а  нин-Ь 
уже  мало  коли  дешевше  оно  оть  пятки!  Еще,  чело- 
в-Ьче,  где  свнщенникь  доброго  сердця,  то  дьякови 
и  при  недостатку  яко-тако  било,  однако  давно  бн- 
вали  священники,  що  дьякь  у  нихь  бнль  и  за  Ф-Ьр- 
мана,  и  за  зконома,  и  за  наставника,  и  за  наймита 
и  за  все,  и  за  все  еще  и  ганьба,  и  за  що  будь,  що 
не  догодиль  чи  священникови,  чи  добродЬйці,  та 
отганяли  и  безь  хл-Ьба  пустили. 

Ник  о  л  а.  Нин-Ь  не  чути  вь  нашихь  сторо- 
нахь  за  такихь  священникбвь,  хиба  такій  буде 
дьякь,  що  не  варть  лучшого,  що  не  має  самь  ни- 
чого  робити,  д-Ьтей  не  учить,  ремесла  не  знає,  грунту 


—  51   — 

не  має,  заробити  идти  стьідаеся,  та  звичайно  дар- 
мо-Ьд-ь. 

Онуфрій.  Нужда,  челов-Ьче,  наша  сь  т'Ьад'ь 
стндом'ь  до  роботи  !  Добре  кажешь,  що  суть  дьяки- 
дармоЬдьі,  що  голодомь  будуть  мл-Ьти,  а  для  того, 
що  они  уже  гей- би  непростий  люди,  стндаются 
взяти  в-ь  руку  серп-ь,  ц-Ьп-ь,  косу,  рискаль,  бо  нм-ь 
здався,  що  то  простая  робота,  а  они  ось  то  не- 
простий уже  люди!  От-ь  такого  дурного  стиду  бо- 
гато  убожинн  у  нась,  бо  не  хотят'ь  того  знати, 
що  всякая  праця  —  то  не  стидь,  но  честь  и  слава 
человіка,  а  стидом-ь  повинно  бити  лишь  одно  не- 
уцтво, лЬнивство,  обжорство  и  піянство.  А  то  суть 
гріхи,  вь  котории  напій  дьяки  часто  попадают-ь, 
и  через-ь  них-ь  тяжко  б-Ьдуют-ь,  и  сами  винни,  що 
их-ь  никто  за  ннщо  не  має,  и  що  священники  ужи- 
вают-ь  их-ь  до  своей  послуги.  Певно,  що  побожного, 
господарного,  трудолюбного,  а  при  том-ь  честного, 
ученого  н  тверезого  дьяка  священник'ь  не  оскор- 
бит-ь  тЬм-ь,  шоби  его  брал-ь  за  Фізрмана  або  най- 
мита, хиба  часом-ь  з-ь  доброй  воли  и  чемности 
и  из-ь  привязанья  до  духовного  отца  онь  сам-ь  охот- 
но  схоче  послужити. 

Н  и  к  о  л  а.  Та  то  правда,  рука  руку  миє. 
Теперь  кажЬть,  бо  я  ц-Ькавнй,  як-ь  розсказовалі» 
вашг  Д'Ьд'ь  за  свои  молодий  л'Ьта. 

Онуфрій,  Они  же  меніі  дов-Ьдали,  що  бивало 
и  тут-ь  розмаито,  будили  и  терпЬли  богато,  но  они 
бЬду  свою  не  топили  ві»  порцій,  ЯКІ.  то  наши  где- 
котории  нинішній  дьяки  добре  знають,  що  они 
топили  ю  вь  молитв-Ь,  н  вь  ІІсалтирЬ  и  вь  праці. 
А  у  нихь  такая  била  натура,  що  хорони  Боже 
одну  годину  дармо  посидіти  !  Лінивство  они  собі 
мали  за  найббльшін  гріхь  и  на  старость,  коли  за 
волею  Божою    мали  уже  всего,  що  душа    забагла, 


62 


они  до  послідней  години  безг  роботьі  не  могли 
бмти,  хотя  уже  и  сили  не  било,  и  очами  не  до- 
вижали,  и  тато  небощик-ь  бнвало  и  Езбороняют-ь, 
щоби  не  мучились,  а  они  не  могли  видержати,  то 
плакали,  як-ь  им-ь  где  поховали  их'ь  начинье  и,  якь 
кажу,  до  смертн  робили.  Такое  же  они  опов-Ьдали 
за  своє  житье  : 

Им-ь  не  било  лишь  18  лікть,  які  они  из-ь 
поддьячого,  по  смерти  старого  дьяка,  стали  уже 
в-ь  крилосі  двяком-ь.  То  уже  старий  л-Ьта,  тогди 
еще  у  нась  не  било  австрійского  правительства, 
а  била  еще  Польща.  А  они  не  били  М'Ьщанского 
роду,  но  таки  сельского ;  мбй  прад'Ьд'ь  биль  под- 
данним-ь  и  робиль  панщину.  Коли  пан'ь  дов-Ьдался, 
що  они  стали  уже  за  дьяка  вь  м^ст'Ь  прислала 
пос'Ьпакбв'ь  и  тій  цпали  в-ь  ночи  до  хати,  звязали 
им-ь  руки  назад-ь  и  якг  якого  опришка  повели  на 
село  до  двора.  Пан'ь  побачиль,  що  хорошій  хлопец'ь^ 
казалї.  ихь  розвязати  и  взяль  до  покою  за  локая. 
Тогдьі  челов:Ьк'ь  своей  воли,  не  им-Ьл-ь  ;  щ)  пань  хо- 
т-Ьл-ь,  такь  било.  Но  що  им-ь  з-ь  разу  здавалось  злое, 
то  внйіило  на  доброе.  Тогди  той  двбр-ь  ц-ілком-ь 
на  ново  перестроивали,  всюда  по  покоях-ь  давали 
новий  двери,  аовни  окна  новий  помости.  Пан-ь 
от'Ь'Ьхал'ь  гдесь  далеко,  а  им-ь  приказаль  допиль- 
новати  той  роботи.  Отже  не  лишь  допильновали, 
но  от-ь  тЬхт>  майстрові  всякой  роботи  научились. 
Встанут'ь  соб'Б  бивало  досв-Ьта,  ну-же  до  варстата, 
до  пилки,  до  гибля.  Майстри  побачили,  що  у  них-ь 
добрий  талант-ь  и  охота,  им-ь  то  на  руку  било,  и 
они  черезь  л'Ьто  виучилися  столярства,  токарства 
и  малярства  такт.,  якь  найлучшій  майстерь  !  Коли 
пань  в-ь  осени  повернул-ь,  оглянул-ь  все,  та  пов-Ьдае  : 
Добре  ти  мен-Ь  доглянулті,  все  красно,  за  то  дамт> 
тоо'Ь  дарунок^,  якій  хочешь.  А  они  повіідают'ь:    Я 


—  53  — 

дарунку  не  хочу,  ляшь  позвольте  мен*,  пане,  ран- 
ками робити  на  варстаті  всячину,  що  вам-ь  треба 
до  двора.  Пан-ь  присталь  на  то  и  дароваль  имь 
варстать  столярекій  со  всяким'ь  начнньедіь.  Два 
роки  они  тазі-ь  робили,  и  уже  по  надь  нихт  не 
бьіло  майстра.  Чи  млинокь  зробити  до  зббжа,  чи 
якій  мебли,  чи  бась,  чи  скрипку,  чи  бочку,  —  що 
вь  руки  взяли,  зробили,  такь  чисто  и  красно,  щз 
любо  бнло  подивитись!  Тім-ь  часомь  заняла  ц'Ьса- 
рева  Марія-Тереса  Галичину,  и  знесена  била  осо- 
бистая неволя;  им-ь  вольно  бьіли  идти,  куда  хот-Ьли. 
Наша  громада  пріймила  ихь  зновь  за  дьяка,  бо 
там-ь-той,  що  послі  них-ь  бнль,  дуже  пиль  и  робиль 
соблазнь  такую,  що  не  можно  его  бьіло  дальше 
держати.  Якь  стали  они  дьякомь,  наймили  собіз 
ббльшую  хату  и  взялись  до  майстерства.  Изь  влас- 
ной  голови  научились  роботи  и  стельмахства,  и 
люди  из-ь  всіх-ь  сторон-ь  до  них-ь  горнулись  со 
всякою  роботою,  бо  що  они  зробили,  то  уже  по 
майстерски.  Коли  кто  що  згодил-к,  а  казаль,  що 
за  дорого,  то  они  небощикь  кажуть:  .Мен-Ь  лишь 
разь  будешь  клясти,  тогдн,  коли  платишь,  а  ббльше 
уже  ніть  ;  я  волю,  щоби  ти  мен'Ь  теперь  закляль, 
якь  посл'Ь  того  за  неретельную  роботу."  Изь  того 
они  до  кблькохь  л'Ьть  доробились  маєтку  и  тогди 
полюбились  сь  неббщкою  моєю  бабкою,  що  на  них-ь 
биль  сей  грунть  п  хата  на  томь  міістци,  где  те- 
перь моя,  и  оженились  и  взялись  до  господарки, 
и  ремесло  провадили  и  дьякбвства  не  покидали, 
а  то  для  того,  що  казали  :  „Мені  мило  Господева 
сп-Ьвати  !  Ему  сп-^вае  и  ластовка,  и  жаворонокг, 
и  солов'Ьй,  и  Ангели  на  небЬ  и  я,  коли  заспЬваю 
вь  церріви,  то  мен-Ь  здаеся,  що  я  вразь  сь  Анге- 
лами сп-Ьваю.^  И  до  кОнця  жнтья  своего,  доки  лишь 
здужали,  ходили  вь  церковь  и  служили    Богу,  а  я 


—  54  — 

памятаю,  що  то   онл-ь  за   челов^кь   розумний,    бо 
коли  они  умерли,  меніз  бнло  уже  24  л:Ьта. 

То,  небоже,  треба  бмло  привидитись,  якое 
их-ь  житье  бьіло.  Так-ь  якь  той  зегарь,  що  йде  и 
на  минутку  не  змилить  годину,  тань  им-ь  йшло 
их-ь  господарство  и  ихь  ремесло  Бо  они  все  бнвало 
мовляли  :  „Челов-Ьк-ь  повинен'ь  дивитись  на  Господа 
Бога,  якь  Господь  Бог-ь  непрестанно  творить  и  всі 
свои  д-Ьла  сотвориль  красно  и  пожиточно,  и  все 
вим-іриль  на  години  и  на  минути,  такь  и  челов-Ьк-ь 
повинень  непрестанно  робити,  и  на  зегарь  дивитись 
и  ведля  него  стосоватись  со  своєю  роботою."  Бьі- 
вало  о  четвертой  годин-Ь,  чи  зима,  чи  л-Ьто,  они 
встають,  и  всЬ  д-Ьти,  и  вся  челядь.  Вечеромь  уже 
кажднй  маль  визначену  роботу  на  завгр-Ьшній  день. 
Коли  всЬ  встали  и  чисто  помились,  ставали  до 
молитви,  бттакь  кажднй  ишоль  до  своей  роботи 
чи  вь  поле,  чи  до  стодоли,  чи  до  варстату.  Якь 
коліісця  вь  томь  зегар'Ь,  такь  вь  ц'Ьломь  господар  - 
ств-Ь  и  варстат-Ь  биль  ладь  и  пор"ядокь.  Не  вольно 
било  никому  нездалого  слова  випоз-Ьсти,  ни  сва- 
ритись, ни  зневажати  одно  другого.  Онн  самн 
острии  били,  но  николи  не  били  челяди,  не  карали, 
но  все  приказовали  и  учили.  Якь  которий  що  не 
добре  сд-Ьлаль,  або  л-Ьнивий  биль,  або  що  нибудь 
на  него  показалось,  они  его  кликали  вь  четире 
очи  и  учили,  и  показовали,  а  не  показовали  ни- 
коли ни  гніву,  ни  злости.  За  то  челядь  бьіла  для 
нихь  щирою  и  боялась  гбрьше  якь  бука,*  щоби 
ихь  не  прогнівити.  А  такого,  що  его  добримь  сло- 
вомь  не  можно  било  научити,  що  другихь  псоваль, 
такого  заразь  отправили.  А  не  то,  що  не  били  ни- 
коли никого,  но  мали  такую  натуру,  що  любили 
похвалити  и  нагородити.  Бивало  прійдуть  до  стайни, 
а    побачать   коники    чисто   вичесаннни,    вози   оть 


—  55  ~ 


оолота  чисто  оомштни,  шлей  и  важки  красно  ви- 
черненнми,  або  ниву  красно  зьоранную,  або  стожок-ь 
красно  сложенний,  то  скличут-ь  еще  других-ь  и  ска- 
жуть :  „Див-Ьтся,  такь  красно,  тань  я  люблю,  изь 
тебе  Йване  (чи  Федю,  чи  як-ь)  буде  порядннп  че- 
ловікь,  и  вндишь,  за  то,  що  тм  мен-Ь  сд^лал-ь 
ут-Ьху,  достанешь  тое  а  сеє."  То,  человіче,  за  ними 
челядь  пропадала,  а  они  намь  все  кажуть  :  „Без- 
умний люди  не  ум-Ьють  сь  челядью  обходитись. 
Слуга  не  єсть  невбльникоіиь,  но  помбщником'ь  и 
пріятелем-ь  моийгь,  и  таким-ь  челов^комь,  якь  я, 
я  маю  ему  бати  отцемь  п  учителемь  его,  бо  мен-Ь 
его  Борь  даль  вь  оп-Ьку.  Сварка,  бойка,  клятьба, 
всякій  прозвища  не  удержать  челяди  вь  вЬрности, 
но  любовь,  и  доброе  слово  и  нагорода.  Вь  томь  ви- 
дишь  премудрость.  И  каждми  ихь  слуга  маль 
вь  свою  годину  добрую  н  смачную  страву,  а  кто 
на  одежь,  то  порядную  одежь,  а  кто  на  гроши,  то 
ретельную  платню  вь  свбй  чась ;  а  коли  прійшло, 
що  женился,  або  отдавалась  Д'Ьвка,  то  еще  изь 
ласки  справили  веселье  и  додавали  віно.  „Ти  мен'Ь 
робиль,  казали,  стблько  лЬть,  най  тобі  Богь  дасть 
благословеніе,  даю  тоб'Ь  изь  доброго  сердця!" 

И  такь  они  бьівало  нась  учать  :  „Видите,  я 
изь  ничого,  лпшь  трудомь  моимь  и  розумомь  мо- 
имь  доробился  хліба.  Наши  люди  чому  б-Ьдии? 
Бо  уже,  якь  онь  рольникомь,  то  уже  ничого  передь 
собою  не  видить,  лишь  тую  землю.  Уродить  зем- 
ленька,  то  має,  а  не  уродить,  то  б-Ьдуе,  бо  вь  ру- 
кахь  не  хмае  ніякого  иного  таланта.  А  жидь  не 
має  земли  (давно  не  вольно  бмло  имь  куповатн 
грунтовь),  а  видите,  жидь  має  гроши  !  Для  чого? 
Бо  онь  учений,  и  має  свбй  промнсль.  Чому  же 
ми  не  маемь  ніякого  промьісла  ?  Чому  мьі  маемь 
ждати,   ажь    жидь   намь    привезе    соли,    коли    мі4 


—  56  — 

могли  бн  ю  сами  привезти  и  заробок-ь  взяти  ?  Чому 
наші)  человік-ь,  що  має  три  або  четнре  сьіни, 
хотя  и  має  о  чем'ь,  нє  дасть  одного  або  двох-ь  до 
науки?  Най  ом  одинь  внучился  на  урядника,  або 
священника,  або  учителя,  другій  най  бн  учился 
ремесла  одного,  а  третій  другого;  св'Ьт'ь  широкій, 
сь  талантом-ь  вь  руках-ь  не  буде  мати  м-Ьстце  тут-ь, 
то  найде  м-Ьстце  и  край  св-Ьта.  Вотть,  я  научился 
ремесла,  а  нин-Ь  мен-Ь  йде  красньїй  заробок-ь,  и 
роботьі  тблько,  що  часом-ь  еи  даже  и  не  могу  прій- 
мати,  бо  не  маю  стблько  силм.  Доброго  ремесника, 
щобш  где  вь  яком-ь  сел'Ь  далеко м-ь,  найдуть  люди 
и  дадуть  ему  заробити.  Якь  бм  я  нє  білль  нау- 
чился ремесла,  що  бн  я  иміль  ?  Б-Ьдоваль  бн,  якь 
всЬ  наши  дьяки  б'Ьдують,  а  такь  и  ремесло,  и  поле 
дає  мен'Ь  достаткомь  хліба,  а  дьяковствомь  служу 
Богу  и  православннмь  христіанамь !  —  Отже, 
всего,"  мовляли  бнвало,  яД'Ьти,  уч'Ьтся!  Найперше 
уч'Ьтся  письма,  бо  безь  письма  будете  темний. 
А  другое :  уч-Ьтся,  кто  може,  внсшой  науки, 
а  .кто  не  має  до  того  голови  ни  способу,  то 
учіітся  руками  вашими  всякого  доброго  ремесла. 
Не  спускайтеся  на  самую  землю,  бо  прійде  чась, 
що  тая  земля  не  буде  вась  могла  внживити !" 

И  по  правд-Ь,  що  теперь  до  того  йде.  Людей 
примножилось  за  волею  Бажою,  а  земли  не  примно- 
жаеся,  а  всюда  еи  упало,  бо  що  не  забрали  при 
сервитутовнхь  комисіяхь  панн,  то  внкупують  огь 
легкодушннхь  людей  подпанки  та  жиди.  Где  перше 
бнль  одинь  ґазда,  тамь  нннЬ  четнре,  або  и  ббльше ; 
перше  кололи  загони  на  двоє,  а  теперь  уже  пере- 
р-Ьзують  и  на  -поперекь.  За  якихь  двадцять  -л'Ьть 
убожина  у  нась  буде  страшна  для  того,  що  ми 
на  нищо,  лишь  на  земленку  нашу  оглядаємся !  Для 
хогОу  видишь,  вь  нащой  родин-Ь  инакше  робилось,  и 


-  57  - 

й  своихг  смнбвь  внучиль  на  людей:  одинь  єсть 
урядникомь,  один-ь  капитаномг,  один-ь  стельмахом-ь, 
одйнь  ожененими  на  боці  ґаздує,  однако  знає  такжє 
и  ковальство,  а  одинь  на  моем-ь  м-Ьстц-Ь  остае  на 
грунт-Ь,  а  такжє  знає  тєсєльскую  и  столярскую 
роботу.  Ой,  и  вь  том'ь,  человіче,  в  'ликая  преліу- 
дрость,  а  лишь  вь  томь  ц'Ьлое  добро  русского  на- 
рода,  щоби  не  спускался  на  саму  тую  зємленьку 
нашу. 

Н  и  к  о  л  а    Чистая  правда  каждоє  ваше  слово! 

О  ну  фрі  й.  Що  я  от'ь  моєго  д-Ьда,  от-ь  моего 
тата  пєрєймйль,  що  и  я  самь  вмпрактиковал'ь  че- 
рез-ь  весь  мой  вік-ь.  то  и  тоб'Ь  передаю,  и  такь 
спамятай  соб-Ь  ещє  вот-ь  що : 

Перше.  Будєшь  женитись,  не  дуже  дивися 
на  маеток-ь,  на  в-Ьно.  Як-ь  оно  єсть,  то  Богу  дяко- 
вати,  а  як:ь  не  ма,  то  Бог-ь  має  богато,  не  роздаль 
всего,  и  тоб"^  дасть,  лишь  сь  такою  дружися,  до 
которой  сердце  тебе  тягне.  Знаєшь  тую  припо- 
в-Ьдку  :  „Есть  при  чем-ь  бнти  и  що  -Ьсти,  а  не  ма 
коло  кого  сЬстн."  Щобм  тьі  мал-ь  и  миліонм,  а 
якь  не  маешь  солодкого  пріятеля,  любезной  женки 
вь  доміі  твоем-ь,  все  тоб'Ь  буде  пемилоє,  не  будєшь 
им'Ьти  охотн  робити,  ц-Ьлое  житьє  твоє  буде  сь  го- 
рестью  и  можешь  навіть  впасти  во  всякій  иску- 
шенія.  Коли  собі  вмбираешь  товаришку  на  цілое 
житьє,  питай  впередь  розуму  твоего,  и  сердця 
твоєго ;  розумі»  тобі  скаже,  чи  она  достойна,  чи 
она  Бога  любит-ь,  чи  любить  молитву,  набоженство, 
чи  чемна,  чи  порядна,  чи  любить  чистоту  вь  хаті, 
на  оббйстью,  вь  одєжи,  вь  білизні,  во  всем-ь?  Чи 
любить  робити,  чи  до  всякой  роботи  скора,  чи  не 
робить  лишь  оть  напасти?  А  сердця  твоєго  поспи- 
тай :  чи  она  твоя?  Коли  я  бьіль  паробкомь,  до 
мене  замовлялись  всякій  со  своими  дочками,  каж- 


^58  - 

дий  хвалил-ь  свои  богатства,  каждшй  наставлялся 
сь  великим-ь  в'Ьном'ь,  а  небощикі)  тато  мои,  дай 
им-ь  Боже  царство  небесное,  казали  мен^  :  „То  все, 
сину,  дурниця ;  ни  гроши.  ни  в'Ьно  не  будут-ь  твоим-ь 
счастьем-ь,  но  милая  и  добрая  женка!"  И  я  оженился 
сь  б-Ьдиою  сиротою,  но  я  полюбил-ь  ю  сердечно  не 
лишь  для  красотн  лиця  и  красного  росту,  а  для 
красоти  души.  И  Богі  мені)  дал'ь,  що  я  им-Ьл-ь  и 
пріятельку  н  господиню,  що  каждому  такую  жичу^ 
милую,  и  сердечную,  и  робочую,  и  порядную,  що 
в-ь  моей  хат-Ь  било  все  мирно  и  любо  и  во  всем-ь 
било  Божое  благословеніе.  Я  и  не  зналь,  челов-Ьче, 
скблько  у  мене  полотень,  скблько  у  мене  дробу, 
она  и  д-Ьточки  обходила,  и  вь  хат-Ь,  и  вь  алькир*, 
и  Бсюда  все  полисковалось  отг  харности  и  чистоти, 
она  в-ь  стайни  и  при  цілом-ь  своемг  женочом-ь  го- 
сподарств-Ь.  Шестьдесять  л-Ьт-ь  ми  пережили  сь  со- 
бою якь  тая  пара  голубят-ь ;  такг  все  переминуло^ 
як-ь  би  одинь  красний  день!  Бивало,  по-Ьду  где  в-ь 
дорогу  на  два-три  дни,  то  як-ь  ей  не  вижу,  сердце 
мало  не  вискочить  до  дому,  и  такь  не  лишь  из-ь 
молоду,  а  еще  ббльше  в-ь  старшихь  л'Ьтах'ь,  бо 
правдивая,  щирая  любовь  николи  не  уменьшаеся,  а 
все  еще  умножаеся  сь  літами.  Такь  она  небощка, 
коли  мене  не  ма  дома,  уже  еп  и  сон-ь  не  береся, 
а  молится,  щоби  мені  якого  припадку  не  било, 
щоби  я  счастливо  заіхаль  и  вернулся  и  уже 
числила  бивало  години,  минути.  Най  же  би  я  не 
прі-Ьхаль  вь  свой  чась,—  бо  то  розлично  случится 
на  дорозі,  —  уже  она  що  минути  вь  брамі,  и 
виглядає,  а  коли  вернусь,  то  бивало  самь  сміюся, 
як-ь  она  уже  из-ь  радости  за  все  забуде,  а  такое 
мені  повідає,  як-ь  би  мене  уже  зь  рбкь  не  виділа! 
Теперь  сталь  я  бідний,  не  маю  уже  оть  кого  идти, 
ни  іхати,    та    никто  мене  уже  не  иожалуе,   никто 


—  59  — 

мен'Ь  не  добере  того,  що  я  люблю,  никто  до  мене 
не  заговорит-ь... 

На  тій  слова  покотились  старому  слезн,  як-ь 
тЬ  перлм  по  лиці,  та  и  на  хвильку  замолк-ь,  всталь 
и  внйшол'ь  до  сінеп,  щоби  соб-Ь  тамь  на  самот-Ь 
сплакати.  АНикола  т'Ьм'ьчасом'ь  перевертала  листки 
в-ь  ГІсалтири,  то  як-ь  он  на  тое,  обернул-ь  той  ли- 
стокі),  где  стоит-ь  псаломь :  „Віаоюени  вси  боящіпся 
Господау  холящіи  во  путехь  его.  Ллодьі  трудовб  тво- 
ихг  снісп,  блаоюепь  есн,  и  добро  тебі  будетг.  Жена 
твоя  яко  лоза  плодовитая  вь  странахб  дому  твоего, 
сьтове  твои  яко  літоросли  масличньїя  окресть  тра- 
пезьг  твоея...  Се  тако  благословишся  человікб^  бояйся 
Господа^ ...  Перечитавши  се  подумаль  онь  соб-Ь : 
Се  по  правд-Ь  так-ь  прожил-ь  старий  ОнуФрій.  Кобн 
мен'Ь  такое  Бог-ь  даль! 

Повернувши  Онуфрій,  та  побачивши  Псалтирь 
в-ь  рукахь  Николи,  сЬл'ь  коло  него,  та  пов-^дае  : 
„А-ну,  що-читаешь?" 

—  А  вот'ь,  каже  Никола,  сей  псаломь,  що 
цри  в-^нчанію  дьяки  сп-Ьвают-ь. 

—  Прекрасний  сей  псалом-ь  и  добре  его  на- 
учитись на  память,  бо  и  не  за  долго  и  ти  станешь 
до  в-Ьнчанія,  як-ь  соб-Ь  найдешь  якую  пріятельку. 
такую,  якую  я  тоб-Ь  изь  сердця  жичу. 

—  Красний  псаломь,  пов-Ьдае  Никола,  по  я 
всего  не  розум-Ью. 

Онуфрій,  А  ну,  читай,  чого  не  розум-Ьешь  ? 

Никола.  С-ь  початку  розум-Ью,  що  добре 
тому  челов'Ькови,  що  Бога  боится,  що  працює  и 
поживає  плоди  своеи  прац'Ь.  Но  сего  не  розум-Ью, 
що  то  значить  :  ^^Жена  твоя  яко  Лоза  плодовитая  вь 
странахь  дому  твоего.^ 

Онуфрій  Лоза,  то  не  тая  лоза,  що  у  нась 
росте,  лозина,    що    нею  люди  плоти    городять,    «о 


—  60  — 

лоза  вь  письмі  святом'ь  то  називався  виноградну 
отже  то  так-ь  має  розум-Ьтися,  що,  як-ь  тьі  будешь 
Бога  боятись,  то  тоб-Ь  Бог-ь  дасть  такую  женку, 
що  буде  так-ь,  як-ь  той  виноград-ь  красний,  що  на 
нем-ь  грозди  солодких-ь  ягод-ь  висят'ь.  Янь  мило 
подивитись  на  той  виноград-ь,  сь  такими  гроздами, 
так-ь  мило  тоб'Ь  буде  дивитись  на  твою  женку,  и 
на  еи  гроздьі,  т.  є.  на  еи  д-Ьточки  любий. 

Н  и  к  о  л  а.  А-га,  теперь  розум-Ью,  А  дальше : 
,,Сьіиове  твои  яко  літоросли  масличньля,  окресть 
трапезьі  твоея.^^  Сего  зновь  не  розум-Ью ;  що  то 
„л'Ьторосли  масличння?" 

Онуфрій.  Ия  сего  не  розум'Ьл'ь,  та  ходил'ь 
ажь  пнтдти  небощика  отца  Левицкого,  а  они  так-ь 
сказали  :  Вь  теплнх'ь  краях-ь  росте  дерево  маслич- 
ное,  подобное  листьем'ь  и  прутиками  до  верби,  а 
на  том-ь  дерев-Ь  ростут-ь  такій  ягоди,  як-ь  вишни, 
и  тій  ягоди,  як-ь  достигнуть,  сбирають  вг  м-Ьхи, 
берут-ь  в-ь  прасу  и  видушують  изь  нихь  оливу. 
Отже  літоросли  масличний,  то  значить  такій  мо- 
лоденькій деревця  масличний,  що  их-ь  садять  вь 
саду,  щоби  изь  нихь  колись  били  овочи  —  олива. 
А  „трапеза"  знаешь  що  значить? 

Рикола.  „Г/?алеза,"  то  знаю,  то  греческое 
слово  :  с  т  б  л  ь. 

Онуфрій.  Отже  видишь :  Будешь  боятись 
Бога,  буде  жена  твоя  яко  красний  виноградь,  а 
сини  твои  до-окола  твоего  стола  якь  молоденькая 
садовинка  масличная,  що  на  ней  над-кя  и  твоя  и 
твоего  народа!  Такь,  бивало,  мбй  небощикь  отець 
любовались  СБОими  д'Ьтьми,  що  удались  хорошій  и 
здоровий  вс±,  такь  и  я  виховаль  соб-Ь  пот-Ьху  вь 
моихь  сьінахь  и  дочкахь,  а  теперь  и  внукахь  и 
правнукахь. 


—  61  — 

Н  и  к  о  л  а.  Ну,  розсказуйте  теперь  дальше,  що 
мен-Ь  робити  ? 

Онуфрій.  Оженишся,  поблагословит'ь  тя  Гос- 
подь д-Ьточками,  щобн  тм  их-ь  виховал-ь  во  вір'Ь 
христіанской,  та  щоби  изь  них'ь  бмли  розумний  и 
честнши  люди  и  справедливий  Русини.  Оть  добрихг 
родичей  бнвають  добрий  дЬти,  однако  не  всегда.  Бо 
часом-ь  родичи  за  надто  любит-ь  дЬти  и  через-ь  тую 
любовь  не  дають  им-ь  доброго  виховакья.  Видал-ь 
я  н  такихг...  Бил-ь  тут-ь  одинь  челов-Ьк-ь,  самх 
добрий  и  честннй,  а  діти  вийшли  на  найгбршій 
конец-ь,  а  то  за  тое,  що  родичи  их-ь  в-ь  дитинств-Ь 
за  надто  любили.  Встати  дитин-Ь  рано  —  9Й,  най-но 
най,  оно  малое,  най  внспится,  не  ма  для  него  ніякой 
роботи ;  ба,  дитина  подросте  нивроку,  лишь  би 
учити,  не  посилають  в-ь  школу,  ни  на  науку,  бо 
пов'Ьдают'ь :  еще  малое;  а  за  рбк-ь-два,  кажуть: 
уже  за  великое !  —  И  такь  минає  найкрасшій  в'Ьк'ь, 
оно  росте  вь  темнот-Ь,  а  мама  роспадаеся  надь  нимь, 
що  нивроку  красно  росте,  якь  соколикь !  Соколикови 
все  вольно !  Гчде  веселья,  где  музики,  где  поганий 
слова  и  нездалии  и-Ьсни,  а  соколикь  перекреститись 
не  знає,  „Отченашу"  не  знає,  за  запов:Ьди  Божій  и 
не  вспоминай,  а  гор:Ьлоньку,  люлечку,  сп-Ьванки 
всякій,  гей,  вь  то  грай  соколикови  !  И  прійде  соко- 
ликь изь  веселья  або  изь  шинку  пьяннй,  а  тато  и 
мама  розбирають  его,  стягають  изь  него  чоботи... 
Най-но,  та  то  віолодое,  дурное,  та  и  ми  били  мо- 
лодий. А  тімчасомь  соколикь  до  роботи  не  береся, 
ему  на  думц-Ь  що  иншого;  ч^мь  дальше  йде  вь 
л-Ьта,  тімь  гбршій  нероба  и  пьяниця,  а  наконець 
проиивае  соколикь  працю  своихь  [одичей,  пускає 
ихь  на  ганьбу  и  на  старость  дождались  родичи, 
що  ихь  соколикь  за  крадений  кони  по  Львов-Ь  хо- 
диль  вь  кайданахь !..  Бивають,  правда,  зновь  и  та- 


—  62  — 

кіи  родичи,  що  суть  ворогами  своих'ь  д-Ьтей,  що 
пх'ь  мучатг,  бвшть,  голодом-ь  морят-ь;  то  также 
погано;  но  розумное  вьіхованье  д-Ьтей  залежит'ь  на 
томг,  щоби  ПХ'Ь  любити,  а  не  пестити,  щобн  ихт, 
з-ь  маленьку  заправляти  до  науки  и  роботи,  до  чи- 
стоти, до  порядку,  до  послушности,  до  піанованья 
старших-ь !  Хорони  Боже,  щобн  оно  привикло  сь 
маленьку  до  л-Ьнивства,  бо  такое  буде  уже  через-ь 
ц-Ьлое  своє  житье.  До  третего  року  може  дитина 
спати  до  вол-Ь,  оть  четвертого  року  уже  рано  треба 
до  молитви  будити,  не  жаловати,  бо  оно,  які>  при- 
викне, буде  и  здоровшое,  и  сильн'Ьйшое  и  веселій - 
шое,  —  и  що  нибудь  уже  давати  робити,  а  оно, 
привикши,  ц'Ьлое  житье  уже  буде  охочое  до  всякой 
роботи. 

Як-ь  сь  челядью  обходитись,  уже  знаешь,  бо 
я  тоб-Ь  уже  сказал-ь,  якг  еще  мбй  Д'Ьд'ь  мене  на- 
учила. Липіь  одно  еще  призабиль  я  сказати,  щоби 
ти  николи  не  пріймаль  на  службу  такого,  которий 
сам-ь  свбй  маеток'ь  стратил-ь,  бо  коли  он'ь  свбй 
стратил-ь,  то  он-ь  и  твоего  не  пошанує. 

Хата  твоя^ичого,  но  я  би  тобіі  радила,  щобн 
ти,  як-ь  прійдешь  троха  до  грошей,  поставиль  собЬ 
новую,  вигодную,  обширную.  Добрая  хата,  то  здоровье, 
низкая,  темная,  волгкая,  то  хороба.  В-ь  хатЬ  удер- 
жовати  все  як'ь  найбОльшую  чистоту.  Чистота  в-ь 
хат-Ь  и  всюда  на  оббйстью,  то  кра  'а  и  слава  чело- 
вііка.  У  кого  найдешь  чистоту  в-ь  хат-Ь,  сь  таким-ь 
челов'Ьком'ь  можешь  дружитись,  то  звичайно  бивае 
и  добрий  и  розумний  челов-Ьк-ь;  где  вь  хаті  не- 
хлюйство, где  т-Ьло  нехарное  и  обдертое,  тамі)  зви- 
чайно и  душа  нечистая;  сь  таким'ь  человізком'ь 
будь  осторожний,  не  заходи  сь  ним-ь  !  И  в-ь  письмі? 
святом'ь  стоить :  „От«  діль  ихг  познаетв  ая?в."  Вь 
домі  ткоем'ь  конечно  мают'ь  бити  на  первом-ь  містцц 


—  63  — 

красньїи  образи  Святьіх'ь,  не  леда  якій  ярмарковшп 
богомази,  но  красно  намалеванннй  образ-ь  Спаси- 
теля,  Пресв.  Богороднци,  святого  Отца  Николая  п 
(Збльше,  як-ь  здужаешь  собіз  купити.  Теперь,  а  диви ! 
такій  якь  мои  тій,  продає  нашь  русскій  купець 
Диметь  во  Львов-Ь,  на  блясЬ  малеванньїи,  недоро- 
гій, бо  се  лишь  по  6  зр.  коштуют-ь,  а  уже  сердце 
челов^ка  возносится,  стати  передь  ними  до  молитви 
Образи  тій,  человіЬче,  пригадують  тобЬ,  що  твоя 
хата  не  поганская,  а  христіанская,  що  туть  такь, 
якь  би  ти  вь  церкви  стояль  передь  иконостасом'ь. 
И  якь  вь  церкви  ти  боишся  сказали  нечистое  слово, 
такь  и  туть,  якь  ти  добрий  христіанинь,  коли 
подивишся,  его  не  скажешь  ;  якь  вь  церкви  нечест- 
ного  д-Ьла  ти  не  сд^лаль  би,  такь  и  туть  передь 
святими  образами  повинень  ти  боятись  сд:Ьлати 
що  нибудь  нехристіанское,  нечестное.  У  мене  єсть 
и  той  обичаи,  що  передь  образомь  Спасителя  каж- 
дой  Пятници  горить  цілую  добу  лямпа,  которая 
пригадує  мен'Ь  смерть  и  погребеніе  Христовое  и 
спасеніе  рода  людского. 

В  т  о  р  о  є,  що  має  вь  твоей  хат-Ь  бити,  то 
зегарь,  или  часи,  якь  зовуть  люди  по  русски,  якь 
я  уже  тоб-Ь  сказаль,  и  ведля  него  маєшь  роспоря- 
жоватись  сь  роботами.  Часомь  и  вь  ночи  добре 
знати  годину,  бо  добрий  господарь  и  вь  ночи  не 
разь  повинень  встати  и  оглянути  свою  челядь, 
чи  вся  єсть  на  своємь  м-Ьсіци,  и  худобу,  чи  вся 
здорова,  бо  часто  вь  ночи  бивають  межь  худобою 
припадки.  У  мене  єсть  лихтарня,  и  я  каждой  ночи 
привикь  вставати  и  оббйду  стайни  и  гумно,  и 
огляну  челядь,  чи  все  вь  порядку. 

Третья  ріічь,  що  у  тебе  повинна  бити  и 
безь  чого  не  ма  порядку  вь  господарстві,  має 
бити  кнвжка,  вь  которой  записуеся  всякій  и  най- 


~  64- 

меньшій  доходь,  всякій  и  найменьшій  вьідатоК'Ь. 
Безь  такой  книжки  не  будешь  добрьім'ь  господа- 
рем-ь,  бо  не  будешь  ибг-ь  знати,  що  тебе  все  ко- 
штує и  за  скбдько  тн  можешь  продати  твбй  то- 
варе. 

Твбй  небощик-ь  тато  не  засадили  тоб-Ь  саду  ; 
єсть  тамг  лишь  одна  дикая  груша.  Памятай  соб-Ь^ 
розвести  собі  садокь  изь  зернят-ь.  Каждий  рбк-ь, 
що  соб-Ь  не  засадишь  зернять,  або  и  готовмх'ь 
щень,  як-ь  можешь  где  достати,  єсть  страченть, 
отлсе  не  трать  ни  одного  року,  а  в-ь  осени  засади 
соб-Ь  зо  дв-Ь  грядки  зерен-ь  грушкових-ь  и  яблон- 
ковшхь,  най  будуть  и  вишни,  и  черешни,  и  агресть, 
малинка  и  всячина.  Устрой  соб-Ь  и  огородець  на 
зелье,  посади  соб'Ь  краснни  розн  и  всякій  зелья, 
а  где  до  солнця,  виноградь. '  Обкопай  все  самь,  и 
сади  самь,  и  поли,  и  твори  все  со  всемогущимь 
Отцемь  небесним-ь,  и  придивляйся  красот-Ь  каждого 
цв-Ьта  и  каждого  листка,  а  коли  подивишся  на  той 
твбй  огородгць,  на  твбй  садокь,  прославляй  Отца 
небесного,  сотворившого  все  для  нашого  пожитку 
и  нашой  утііхи... 

За  худобу  же  скажу  тоб-Ь  лишь  тблько:  Не 
держи  на  твоемь  олбйстью  леда  якОй  худобм,  а 
що  держишь,  держи  изь  доброго  заводу,  бо  оно 
все  однако  іісти  хоче,  а  уже  доброй  худоб-Ь  варто 
дати  добре  істи,  а  дедащая  ббльше  сь-Ьсть  паши, 
якь  сама  варта,  або  еи  робота.  Мбй  д-Ьд-ь  небо- 
щикь  били  дуже  розумньїмь  челов-Ькомь  и  оть 
них-ь  ми  всякую  науку  переймили,  то  они  намь 
розсказують  бивало,  якь  они  прійшли  до  красной 
худоби.  У  нась,  знаешь,  красний  заводь  коней  и 
я  що  року  продаю  дв-Ь  пари  або  и  три,  якь  Богь 
позволить,  и  николи  пеньше  не  Бозьму  за  пару, 
якь  400  зр.,    а    взяль  я  уже  и  550  за  пару,    а   то 


-  66 


за  тое,  що  у  нась  єсть  доорми  завод-ь,  чи^  якь  то 
називают-ь  :  „раса."  Бнвало  у  нась  туть  вь  м-Ьст-Ь 
не  видати  бмло  доброй  конинм,  а  все  малое,  тер- 
хатое,  слабое,  ажь  мбй  Д'Ьд'ь  небощикь,  где  бьівало 
перечули  за  лицитацію,  то  йдуть;  одного  разу  тут-ь 
недалеко  лицитовалп  посесора  и  им-ь  подобалась 
кобилка  жеребная  и  дв-Ь  коровн.  Жидн  уже  ю  ви- 
гнали на  100  зр.  (то  давно  дуже  великій  іроши 
бнли),  а  мбй  д-Ьд-ь  не  пустили  еи,  докинули  еще 
реньского ;  жидьі  йдуть  вь  гору,  они  соб'Ь,  и  стало 
на  томь,  що  ю  купили  за  13І  реньскихь  сере- 
бромь.  А  за  дв^  корови  также  дали  сотку.  Оть 
той  кобили  ми  прійшли  до  маєтку,  бо  оть  ней 
самой  било  дванадцятеро  лошать  и  она  била  у 
нась  ажь  до  смерти.  Коли  уже  постаралась  и  не 
могла  робити,  д'Ьдь  и  тато  небощикь  тримали  ю 
на  ласкавомь  хлЬбі  и  давали  ей  -Ьсти,  и  доглядали 
ю  до  смерти,  бо  казали :  то  старенькая  мама,  не 
годится  еи  продавати,  щоби  кто,  еще  до  того  якій 
невірний,  бездушний  жндь,  надь  нею  збитковался. 
Такь  и  оть  тіхь  коровь  ми  доховались  худоби 
доброго  заводу,  такь  н  овцЬ  п  безроги  не  держа- 
лись леда  якій,  но  що  наилучшіи. 

Худоба  любить  вигоду,  щоби  мала  теплую 
стайню  и  щоби  коло  ней  чисто  ходити  и  вь  свой 
чась,  вь  свою  годину  нагодовати  и  напоити.  Згреб- 
ло и  щетка  лучше  тучать  коня,  якь  овесь,  и  дай 
ему  не  знати  скблько  овса,  а  якь  на  немь  будуть 
порохи  и  нужда,  а  на  ногахь  болото  и  груда,  а 
подь  нимь  не  буде  чисто  и  сухо,  то  кбнь  буде 
марний  и  слабий.  А  хотя  меньше  давай  овса,  а 
дай  вь  чась,  а  чеши  и  чисто  коло  него  ходи,  то 
кбнь  буде  и  здоровий  и  сильний.  Такь  и  роговая 
худоба.  У  нась  не  ма  того  звичаю  чесати  роговую 
худобу;  нашь  христіанинь  уже  оть  великого  свята 

З 


-  Є6  — 

кони  чеше  —  перевеслом'ь,  не  то  щоби  он-ь  чесал-ь 
корову  або  вола,  но  нась  научили  такг  наши  д'Йд-ь 
небощик-ь,  що  все  мусило  бьіти  чисто  вичесано, 
чи  кбнь,  чи  корова,  чи  яловка,  чи  теля,  и  то  що 
днини.  Часом-ь  пильная  робота  вь  поли,  здаеся  не 
ма  коли,  но  они  не  пропустили  ни  одного  дня,  а 
все  мусЬло  бити  чистое  и  гладкое,  що  там-ь  ди- 
вогляд-ь.  От-ь,  кажемь:  безрога;  —  то  сотвор'^нье 
любит-ь  болото  и  нечистоту,  а  они  пов-Ьдали :  „Не- 
правда, оно  найббльшую  чистоту  любит'ь!"  То  у  нась 
безроги  що  тнждня  миются  з-ь  разу  водою  сь  ми- 
лом-ь,  а  потом-ь  чистою  водою,  и  попробуй,  роби 
и  ти  так-ь,  а  заднвуешся  немало,  як-ь  побачить, 
що^  митая  и  чесанная  безрога  до  року  буде  два  рази 
такая,  ЯКІ,  немитая  и  нечесанная,  хотя  би  ти 
одной  давал-ь  стблько  Ьсти,  що  и  другой.  И  я  того 
пробовал'ь  и  випробовал-ь.  Які>  же  уже  безрога 
йде  до  кормника,  тогдьі  не  лишь  богато  Ьсти  ей 
давати,  но  и  добрую  пбдстелку,.  и  также  чисто 
удержовати,  а  скорше  вьігодуеся  и  меньшс  пбйде 
зерна. 

С-ь  худобою,  сину,  обходись  по  людски.  Она 
н-Ьмое  сотворііяье,  не  може  тоб'іі  ничого  сказати, 
но  и  оно  знає,  кто  ему  пріятель,  а  кто  ему  ворог-ь. 
Доброго  н  людского  господаря  любит'ь  худоба  и 
в'Ьрно  ему  служит-ь,  нелюдского  боится  и  терпиті. 
от-ь  ,него  зневагу  и  болести,  и  лишь  подивится  на 
него,  як-ь  би  ему  хот-Ьла  сказати:  „То  ти  челов^кь  ? 
То  такій  у  тебе  розумь,  такое  сердце?"  —  Тому 
я,  челов'ііче,  не  могу  дивитись,  якь  якій  бездушник-ь 
збиткуеся  над-ь  своєю  худобою,  як-ь  ей  не  дасть 
Ьсти,  не  вичеше  ю,  не  охарить,  а  хоче  оть  ней 
такой  роботи,  що  она  не  віоже  подужати,  а  клине 
ей,  а  бье,  и  то  не  питає  —  куда,  чи  по  голові, 
чи  по  очахь,  тожь  и  не  разг  бідная  худоба-  затнеся. 


—  67  — 

и  бій  ю  якь  хочешь,  она  не  поступится,  акг  би 
сказала  такому  бездушнпкови  -  господаревії :  ^^іи 
мене  уже.  бій  и  лучше  добій  мене,  як-ь  маепіь 
надо  мною  так-ь  збьітковатись!"  Но  Богь  таких-ь 
людей  звичайно  карає,  що  оттакг  не  мають  они 
чім-ь  робити,  а  мусять  наймати  и  плуга,  и  борони 
и  воза  за  то,  що  не  уміли  своей  худббки  пошано- 
вати.  И  добре  то,  якь  я  читаю  вь  книжкахь,  що 
вь  Англіи  єсть  такое  право,  що  за  худобу,  кто 
надь  нею  збиткуеся,  єсть  арешть  и  грошевая  кара. 
Такь  оно  и  у  нась  бити  повинно,  Но  ти,  сину, 
люби  свою  худобу,  яко  своихь  помочникбвь  вь 
роботи,  що  день  оглянь  каждую  штуку^  чи  здовова, 
чи  ей  що  не  стає,  погласкай  ю,  бо  она  тое  любить, 
заговори  до  ней,  бо  она,  хотя  не  розуміє,  а  и  ей 
мило,  якь  человікь  озвеся  до  ней  пріятельскимь 
сдовомь ;  батогь  най  буде  у  тебе  вь  рукахь  и  твоего 
наймита,  но  николп  на  тілі  твоей  худоби,  хиба 
вь  дуже  великой  потребі,  я  все  іду  и  іду  якь 
хочу,  скоро  Ті)  скоро,  поволи  то  поволи,  мои  кони 
знають  віой  голось  п  уже  розуміють,  якь  я  хочу 
іхати,  а  ударити  ихь  —  я  не  маю  сердця.  Коли 
подь  гору,  я  все  злізу  п  іду  поволи,  на  горі  дамь 
имь  висапатись,  а  на  ровномь  жену,  за  то  я  не 
знаю,  що  такое  дихавпця  у  коня^  що  то  зорван- 
нии  ноги.  Случится  и  мені,  що  часомь  мені  ху- 
добина не  удастся,  то  я  ю  продаю,  но  не  ошукую 
никого,  а  тому,  що  купує,  скажу  виразно,  якая  єн 
хиба,  и  пускаю  дешево,  щоби  кто  на  мене  не  на- 
рікаль,  бо  обмансгво  —  то  ганьба  и  гріхь  передь 
Господомь  Богомь! 

Напббльше  старайся  о  пашу  для  худоби,  ббль- 
ше  якь  о  самий  хлібь,  бо  чімь  ббльше  будешь 
мати     паши^    тімь    ббльше    худоби    будешь    мбгь 

а* 


—  68  — 

держати,  т^мь  ббльше  будешь  мати  оборнику,  тім-ь 
ббльше  хл-Ьба. 

Пасовиско  доброе,  но  лучше  держати  худобу 
весь  рбк-ь  на  стайиЬ,  лишь  часом-ь  где  на  облог-ь 
вигнати,  а  то  для  того,  що  худоба  не  губить  тоб-Ь 
того  дорогого,  неоц-Ьненного  гною,  а  онь  лишаеся 
подь  нею,  а  л-Ьтній  гнбй  має  два  рази  такую  силу 
якь  зимовий.  —  Маешь  вь  літ'Ь  досить  еще  су- 
хой  паши,  перем-Ьшай  сь  нею  св-^жую  конюшину, 
лишь  привялую,  и  иодай  худобіі,  а  будешь  мати  и 
здоровую  худобу,  и  оборник-ь  буде  твбй,  не  розки- 
нешь  его  где  там'ь  на  панской  толоц'Ь.  А  гнбй  то 
богатство ;  и  добре  сказал-ь  неббщик'ь  наш-ь  Андрей 
Левицкій,  що  у  него  бнвало  било  такое  господар- 
ство, що  и  пани  заіхали  до  них-ь  и  питали,  бтки 
они  зробили  такій  маеток-ь  на  60  моргах-ь  поля, 
а  они  взяли  панбвь,  вивели  передь  обору,  а  тамь 
била  глубоко  мурованная  гноевня,  та  показують  и 
кажуть:  —  «А  дивітся,  а  туть  золото  доби- 
ваю, чистое  золото!"  —  То  и  я  тоб'іі  пов-Ьдаю  : 
Гнбй  то  золотої  Шануй  гнбй  и  всякими  спо- 
собами примножуй  его,  щоби  ти  изь  него  одной 
крпшинки  не  стратиль !... 

Н  и  к  о  л  а.  То  правда,  що  гнбй  —  то  душа  вь 
господарств-Ь,  и  я  читаль  о  немь  красную  русскую 
книжку. 

Онуфрій.  Такь  єсть;  гнбй  душа  вь  госпо- 
дарств-Ь,  а  вь  той  книжці  єсть  наука,  изь  чого 
его  робити.  Не  лишь  изь  стайни,  но  изь  всего, 
що  отходить  при  господарстві,  якь  то  єсть :  по- 
пель,  сажа  смітье  кости,  пбрье,  патрохи,  стерво 
и  отходи  людскіи.  Все  то  повинно  збиратись  вь 
своє  містце  и  все  мішатись  сь  гноемь  їоварячийіь 
и  кбнскимь,  а  на  поли  оно  все  найдеся  и  принесе 
пожитокь.  У   нась  биль    человікь    бідний,    Тро- 


69 


Фимі)  Заставний,  им'Ьл'ь  лишь  хатинку  и  дра  морги 
поля,  но  що  то  розумний  челов-Ьк-ь  омль,  то  прій- 
шол'ь  до  маєтку,  а  знаешь  из'ь  чого  ?  Изь  гною ! 
Онь,  бьівало  поробнт'ь  своим-ь  д-Ьтям-ь  коробочки 
соломянньїй,  то  лубовми,  и  скблько  д'Ьтей  у  него 
било,  то  каждое  шло  сь  коробочкою  по  містії,  по 
улицях-ь  и  збирало  гн'ій  конскій  и  товарячій.  Би- 
вало  посл'Ь  ярвіарку  або  торгу  назносять  великую 
купу,  а  черезь  зиму  спрячут-ь  на  якихг  сорока 
Ф-Ьр-ь  и  ббльше!  Т-Ьм-ь  гноем-ь  взяль  небощикі» 
ТроФим-ь  свои  два  морги  справляти  и  такь  спра- 
вилть  якь  градки.  и  где  що  не  родилось,  а  у  него 
все  родилось!  За  колька  л-^ть  ТроФим-ь  прійшоль 
до  грошей,  купиль  собі  еще  два  морги,  а  тогди 
уже  и  пару  коникбвь  п  взяль  возити  гнбн  изь 
гостинця,  ба,  по  „суткак-ь"  жидбвскик'ь  забирала 
людскіи  отходи  и  попели  куповаль,  и  все,  и  з-ь 
того,  челов-Ьче,  прійшол'ь  до  маєтку,  а  нин^  его 
син-ь  одинь  виучился  и  єсть  учителем-ь,  дочку 
отдал-ь  за  Микиту  Чорненького,  коваля,  а  один-ь 
сині,  ґаздує  на  батьковщин-Ь,  —  знаешь  его,  Про- 
коп-ь  Заставний,  тон,  що  у  него  такій  великій  стоги 
стоять  на  передмістью!  А  см'Ьялись  изь  него  наши 
бивало,  и  зь  его  дЬтей,  та  за  то  прозвали  их'ь 
„жуками,"  що  они  все  вь  гною  бабрали,  а  гнбй 
поставил-ь  ихь  на  ноги.  Теперь  при  них-ь  єсть  16 
віоргонь  поля  и  всякій  порядки.  Научились  бттакь 
люди  оть  него  розуму.  А  ну,  чи  теперь  где  най- 
дешь  гною  на  м-Ьст-Ь  або  где,  —  то  уже  дЬтва  б-Ь- 
гае.  та  ледва  где  упаде  гнбй  на  землю,  уже  и  вь 
коробц-Ь !  Такоє  научиль  нашихь  людей  небощикь 
ТроФим-ь. 

Никола     Я   читаль    о  томь,  що    вь  Китай- 
скомь  краю   (вь   Хинахь),  то  тамь  людскіи  отходи 


—  70 


дуже  дорого  продаются  огородникамг  и  там-ь  нигде 
не  побачить  людского  отхода  змарнованного. 

Онуфрій.  А  ну,  дивись  на  Н'Ьмцев'ь,  що  за- 
кладают-ь  колоній.  Еще  хати  не  ма,  а  перше  он-ь 
ставить  хатину  на  то,  —  и  у  Н-Ьмця  также  все 
йде  в-ь  пожйток-ь.  А  що  бн  Н'Ьмц'Ь  робили  вь  сво- 
еві-ь  краю,  где  земля  ялова,  якг  би  ю  не  мастили 
всякими  способами? 

Никола.  То  правда.  Они  привозят-ь  соб-Ь 
„гуано,"  т.  є.  пташечій  гнбй  гдесь  ажь  изг  Аме- 
рики, не  то  щобн  они  змарновали  в'ь  краю  сво- 
ем'ь  що  такого,  изь  чого  прибнла  бн  сила  грун- 
тови ! 

Онуфрій.  За  то  у  Н-Ьмцевь  великое  богат- 
ство.  Чи  то  и  наша  земля  не  дала  бм  людям-ь 
всего  добра,  кобм  то  всЬ  наши  люди  бьіли  ста- 
точнни,  богобойнни,  тверезни,  робучін,  коби  то 
хот-Ьли  учитись  изь  письма  всякой  науки,  а  не 
казали :  „У  насг  такая  установа."  Бо  не  всякая 
установа  бмвае  добрая.  И  про  тую  установу,  що 
наш-ь  народ-ь  еи  держится,  приходят-ь  из-ь  за  гра- 
ниц'Ь  другій  народи  и  забирают-ь  нашу  батьков- 
щину,  бо  приходят-ь  до  нась  сь  наукою,  сь  розу- 
момг ! 

Никола.  Я  соб-Ь  куплю  всякій  книжки,  що 
пишуті.  о  господарств"^,  и    буду   все  практиковати. 

Онуфрій.  Всего,  небоже,  до  смерти  чело- 
віік'ь  повинен'ь  учитись  и  практиковати.  Що  до 
поля,  то  я  тоб-Ь  скажу,  що  я  випрактиковал-ь. 
Пер  в  о  Є:  Не  жалуй  роботи  коло  твоего  поля.  Луч- 
ше  меньше  засЬй  на  добре  зробленном'ь  поли,  як'ь 
богато,  а  не  пе  людски.  В'ь  добре  справленном'ь, 
В'Ь  чистом'ь  поли  посЬешь,  соберешь  красний  плод-ь, 
а  пос:Ьешь  леда  як'ь,  то  и  насЬнья  часом-ь  не  со- 
берешь, а  робота  твоя  пбшламарно!  Дру  г  ое:  Дай 


-  71  - 

тн  земленьці  твоей,  то  земленька  отдасть  тобі  сь 
лихвою.  Будешь  скупий  для  ней  сь  гноем-ь,  она 
буде  тобі  лишь  скупо  давати  плоди.  Не  спускайся 
на  Господа  Бога  и  не  кажи;  .Як-ь  Бог-ь  дасть,  то 
оно  и  туть  уродится."  Богі.  дасть,  но  Богь  не 
любит-ь  давати  неробам-ь  и  недбалюхам-ь!  Бог-ь  лю- 
бит-ь  дати  тім-ь,  що  сь  Богом-ь  трудятся  безпре- 
станно.  Особенио  кажу  тобі,  щобш  ти  пильновал-ь 
твоей  сіножати,  которую  красную  маешь,  но  коло 
ней  не  ма  ладу.  Она  дуже  пбдмакае,  треба  ю  око- 
пати, а  сь  весною  возьми  желізнин  грабли,  а  где 
треба  —  мотики,  то  мотику,  н  содри  изь  ней  весь 
мохь  и  яскорь.  Мохг  то  нужда,  которая  присяде 
траву,  и  не  дає  ей  рости,  бо  не  допускає  солнця 
до  еи  кореня,  а  яскорь  —  що  от-ь  него  жолтіеся 
долина  при  краях-ь,  то  и  добрий  бурянь,  которий 
треба  викорінювати,  и  то  що  року,  бо  бн-ь  мно- 
жится  не  лишь  насіньем-ь,  но  еще  и  насінье  пу- 
скає в-ь  цілую  долину.  Изь  него  паша  нездорова, 
а  навіть  шкодлива,  а  при  немь  не  може  иная  па- 
ша добре  рости.  Для  того  я  спрявляю  мои  долини, 
посипую  их-ь  попелом-ь  и  дробним-ь,  перегнилимь 
гноем-ь,  а  що  року  виполюю  буряни  и  здрапую 
мотиками  яскорх,  и  насіваю  білою  конюшиною 
н  „райграсом-ь."  Прійдешь  коли  до  мене,  я  тебе 
поведу  вь  поле  и  на  долину,  и  розскажу  тобі  о 
всемі»  практику. 

Никола.  Наши   люди  еще  не  знають,  що   и 
долини  можно  справляти... 

Онуфрій.  Не  знають,  бо  міли  пасовиско. 
Теперь,  при  сервитутовой  комисіи,  пустили  ихь  сь 
ничімь,  то  теперь  біда  всего  научить.  Не  за  долго 
возьмутся  они  добре  до  долинь  и  лучше  будуть 
ихь  справляти  якь  поле.  Но  треба,  щоби  имь 
біда  еще  больше  доскулила...  О  томь  богато  било 


-  72  - 

бн  еще  бесЬдовати,  но  теперь  уже  скбнчу  за  вто- 
рое  зелье,  а  другим-ь  разомть  скажу  тоб-Ь  за  третьб, 
которое  зовеся:  М'Ьрностьи  тверезость. 
При  том-ь  розскажу  ц'Ькавую  исторію. 


Онуфрій.  Знаешь  уже,  якое  моє  третье 
зелье  ? 

Нико ла.  Знаю:  М'Ьрность  и  тверезость. 

Онуфрій.  То  такій  зелья  краснми  и  пожи- 
точний, що  треба  бм  ихть  С'Ьяти  и  плекати  скрбзь 
в-ь  нашом-ь  русском-ь  краю  и  вь  ц-Ьломть  св-Ьт-Ь. 
НасЬнье  на  тое  зелье  засіяли  били  у  нась,  вь  Гаг 
личин'іі,  напій  консисторіи,  и  по  ихг  приказу  свя- 
щенники взялись  зг-разу  сильно  до  его  управи,  и 
где-куда  показались  уже  красний  плоди,  но  якось 
поволи  оно  звелось,  змішалось  сь  бурянамн  и  те- 
перь буряни  его  перемогли,  та  мало  где  чути  за 
него...  ^ 

Н  и  к  о  л  а    Я  не  розум-Ью  того,  що  ви  говорите. 

О  н  у  Ф  р  і  й.  То  я  тобі  скажу  виразнійше. 
Ось  знаешь  :  Піянство,  то  так-ь,  якь  той  рак-ь,  що 
зробится  на  тілі  человіка,  и  точить  его,  и  все 
грубшіи  корени  в-ь  него  пускає,  и  человікови  та- 
кому мало  коли  уже  буде  виход-ь,  а  звичайно  на- 
ступає смерть  вь  великих-ь  муках'ь.  Коли  подумаю  о 
нашом-ь  народі,  коли  подивлюсь  на  его  тяжкую 
працю,  на  тій  без^исленнни  шинки  и  корчми,  а  на 
тую  нужду,  а  на  тій  гріхи,  що  в-ь  слід'ь  за  нитуіи 
йдуть,  по  правді  не  раз-ь  и  заплачу...  То  так-ь,  як-ь 
у  нась,  такое,  ба  еще  гбрьшое  било  піянство  вь 
Америці,  и  такь  тамь  уже  закоренилось,  що  страхь. 
Биль  бо  тамь  народь  совсімь  звелся  ни  на  що, 
ажь  Господь  натхнуль  одного  духовного,  що  звал- 


—  їв- 
ся отец-ь  Матью,  и  топ  завязал'ь  товаришество 
м-йрности  и  до  него  запиеовались  честнми  люди, 
и .  мало-по-малу  вх  ц'Ьлой  Америц-Ь,  вг  каждом-ь 
мЬст-Ь  и  ао  селахі»,  позавязовалися  такій  товарише- 
ства,  поскладали  богато  грошей,  взяли  друковати 
книжечки  о  тверезости  и  мірности  и  роздавати 
межь  народ-ь,  и  мкогіи  люди  витверезились,  взялись 
лучпіе  до  прац-Ь,  и  нни-Ь  Американе  во  всей  нау- 
ці, во  вс-Ьх-ь  штуках-ь  и  богатств-Ь  йдуть  напереді.! 
Изь  Америки  пріншла  тая  наука  тверезости  и 
мірности  до  Англін,  оттам-ь  до  Н-Ьмеччиньї,  а  на- 
конець  и  до  нась.  Тогдьі  напій  конспсторіи  вьіда 
ли  бнли  такій  приказь  всЬм'ь  священникам-ь,  що- 
би всюда  по  парохіях-ь  голосили,  щоби  люди  за- 
вязовали  и  у  себе  такій  товаришества  во  всЬх'ь 
наших-ь  М'Ьстах'ь  и  селах-ь,  щоби  запиеовались  вт> 
книгу,  до  того  споряжену,  и  щоби  каждиГі,  присту- 
пающій  до  того  товаришества,  наперед'ь  сповідался, 
запричащался,  а  оттакг  об-Ьтовал-ь,  кто  схоче,  на 
м'Ьрность,  а  кто  схоче,  на  ц'Ьлковитое  воздержаніе. 
За  голосом-ь  нашик-ь  духовних-ь  пбшло  зразу  дуже 
богато  людей,  по  м-Ьстах-ь  и  селахь  всюда  обіто- 
вали,  и  богато  било  уже  таких-ь  параФІй.  що  при 
сягли  всі  до  одной  души.  Звичайно  обітовалТ)  на- 
перед'ь сам-ь  священник-ь,  его  женка,  его  родина, 
затЬм-ь  шли  старшій  братья,  дьяки  и  що-лучшіи 
ґазди,  поволи  за  их-ь  приміромь  шли  и  другій, 
п  началось  новое  житье  по  громадах-ь,  перестали 
п  бійки,  и  злодійства  и  всякое  лихо,  —люди  ста 
ли  людьми. 

Никола.  Ну,  а  чомужь  теперь  за  то  ничого 
не  чути? 

Онуфрій.  Все  заснітилось... 

Никола.  И  якь  же  то  так'ь  сталось  сь  тім-ь 
присяганьем'ь  ? 


74 


Онуфрій.  Такь,  челов-Ьче,  якь  Іисусь  Хри  - 
стось  говорить  в-ь  Евангеліи  святом-ь :  „Господарь 
пос'Ьял'ь  доброе,  здоровое  нас'Ьнье  на  своевгь  доли, 
а  в-ь  ночи,  коли  человік-ь  спаль,  прійшол-ь  ворог'ь 
н  посіял'ь  дур-Ьйку  межь  пшеницю."  —  Тн  знаешь, 
якая  то  дур-Ьйка? 

Н  и  к  о  л  а.  Н-Ьт-ь,  не  знаю. 

Онуфрій.  Такая,  якь  зббже,  колосистая.  Зь 
разу,  як-ь  она  вь  трав-Ь  еще  межь  пшеницею  або 
бвсомь,  то  ю  не  познати :  зббже,  та  зббже,  крас- 
ное,  густое,  зеленое ;  ажь  стане  сипатись,  —  по- 
бачишь,  ба,  не  пшениця,  ба,  не  овесь,  а  колось 
вистр-Ьлить  просто  вь  гору,  а  на  нем'ь  „зигза- 
ками**  зерно,  а  на  каждом-ь  зерн-Ь  вусик-ь  !  На- 
молоти такую  пшеницю,  намели  муки,  спечи  из-ь 
неп  колачь,  попоіжь,  голова  тя  заболит-ь  и  гей 
завороть  вт>  ней!  А  як-ь  би  тм  богато  такой  ду- 
р-кйки  на-ілся,  то  и  розболієшся,  а  люди  агь  ней 
часом-ь  хорують,  а  и  не  знают-ь,  що  то  оть  ней! 
Отже  то  в-ь  святом-ь  Евангеліи  пише,  що  Іисусь 
говорить,  що  ворог'ь  на  збитки  тому  челов-Ьковп 
посЬяль  тую  дурійку  межи  пшеаицю.  Ворогь  —то 
діаволь,  злий  духь,  противникь  Божій.  Священ- 
ники наши  учили  :  Люди,  не  пійте,  бо  піянство  то 
ваша  згуба,  горілка  корень  всего  злого,  причина 
вашой  недоли,  и  нужди  и  недостатку!  И  люди  по- 
слухали и  подумали:  Святая  правда !  И  вийшли  изь 
церкви,  и  мірковали  собі  дома,  що  то  чистая,  хри- 
стіанская  била  наука,  и  стали  радитись,  идти  до 
исповіди  п  до  обітованья.  Но  діаволь  подумаль 
собі,  що  духовний  взялись  розбурюватн 
его  царство,  и  онь  пбшоль  до  голови  по  ро- 
зумь  и  сказаль  :  Не  буде  такь,  щоби  моє 
царство  упало;  єсть  у  мене  помочники,  що 
пбйдуть    со  мною    сіяти   дурійку  межь  пшеницю, 


—  75  — 

и  я  переможу  вс-Ьх-ь  священников'ь  Б  из-ь  той  тве- 
резости  не  буде  ничого ! 

Никола.  И  доказалг  своего  діавол-ь  ? 

Онуфрій.  Правда,  доказал-ь,  хотя  не  на 
долго,  бо  прійде  чась,  и  уже  не  далеко  до  него, 
коли  народ-ь  опамятаеся,  и  просв'Ьтится  духом-ь 
Божимі  и,  як-ь  за  помочію  Божою  вмйшол-ь  из-ь 
панской  неволи,  так-ь  внйде  за  помочію  Божою 
и  Зі  гбрьшой  еще,  жидбвской,  нз-ь  неволи  вель- 
можной  пани  —  гор-^лки. 

Никола.  То  вельможная  пан-Ь?... 

Онуфрій.  Нин-Ь  она  вельможная,  бо  скажи 
мен-Ь,  що  она  не  може  зробити?  Хоче  кто  убити 
челов-Ька,  ближнего  своего,  —  безг  гор'Ьлки  н€  бу- 
де отваги ;  хоче  кто  кого  подпалити,  намовити  до 
злодійства,  —  гор'Ьлка  помбчниця;  без-ь  горі"Лки 
не  родится  челов-Ькі),  не  повінчаеся,  не  умре ;  безь 
гор-Ьлки  не  стане  копа  вь  поли,  ни  копиця  сЬна 
на  долин-Ь,  ни  стожок-ь  на  гумн-Ь ;  безь  гор-ілки  не 
купишь,  не  продать ;  она  до  всего  первая,  и  при 
всемт»  загода  и  порада,  и  всЬ  люди,  н  села  и  міз- 
ста  ей  служат-ь,  на  ню  трудятся  и  працюють  вь 
пот-Ь  своего  чела...  По  правдЬ,  она  вельможная 
пані,  бо  илатим-ь  ей  податокь  два-три  разьі  ббль- 
шій,  як-ь  ц'Ьсареви,  та  она  ббльшую  власть  має, 
и  царство  еи  ббльшое,  як-ь  самого  цісаря!... 

Никола.  Так-ь  щожь  сталось  сь  тЬм-ь  обі- 
тованьем-ьг  Розеказуйте  дальше. 

Онуфрій.  Еще  напередь  скажу  тобі  старую 
исторію  о  вельможной  пані  горілці. 

Коли  ми  изь  Польща  прійшли  подь  Австрію, 
народ-ь  наш-ь  биль  страшно  бідний,  разь  —  про 
неволю,  а  другій  разь  про  —  піянство.  Цісарь  Іо- 
сиф-ь  оглянул-ь  нашь  край  и  застрашился,  поба- 
чивши туї^нужду  народа,  такую,  якой  не  било  вт. 


-   76  — 

ніяком-ь  другомь  его  краю.  Поспмтал'ь  онг  ми- 
нистров-ь  и  урядников-ь  своихг,  що  то  за  причина 
такой  убожинн,  а  одинті  из-ь  них-ь,  найвЬрн'Ьйшій 
ему,  сказал'ь :  ,.Найясн'Ьпшій  Ц'Ьсарю,  Галичина 
бнла  бьі  найбогатшим'ь  краем-ь  изь  всЬхь  твоих-ь 
краев-ь,  бо  єсть  в-ь  ней  земля  хл-Ьбородная  и  па- 
ши богато,  и  л-Ьса,  и  соли,  и  жел-Ьза,  и  всего,  лишь 
треба  народови  науки,  а  наука  не  буде  доти,  доки 
по  корчмах-ь  буде  жидова,  що  дуритг  народ-ь, 
и  розпоюе  и  отвертае  от-ь  в<5якой  науки,  бо  жи- 
дова лишь  из-ь  темнотн  народа  жіе! 

,Хочешь,  найясн'Ьйшій  ціісарю,  видобити  рус- 
скій  народг  изь  той  нуждм,  то  напередь  заложи 
семинарію  для  священникові,  щоби  тамт>  сцособя- 
щіися  до  етану  духовного  добре  учились,  и  Бьідай 
заказ-ь,  щобм  в-ь  ніякой  корчм-Ь  не  сміл-ь  жид-ь 
шинковати  горіілку!  Як'ь  горЬлку  возьмешь  из-ь 
рукь  жидовских-ь,  а  вмйдут-ь  из'ь  семинаріи 
св-Ьтльїи,  ученьїи  священники,  то  наука  розши- 
рится  в-ь  народі,  народь  собіі  позакладає  школи 
и  поволи  прійде  до  великого  богатства."  -  Зробил-ь 
Ціісарь  одно  и  другое.  Заложиль  семинарію  во 
Львов:Ь  и  видал-ь  такій  декрете,  що  в-ь  ніякой 
корчмЬ  не  смЬе  шинковати  горілки  жид'ь.  Ста- 
рости циркулярний  оголосили  той  декрет-ь  по 
вс'Ьх'ь  М'Ь  тах-ь  и  селах'ь,  а  пани  сь  жидами  стали 
радити :  Що  робити  ?  Які»  ми  пойдем-ь  изг  корчем-ь, 
якь  люди  не  будут-ь  пити,  а  где  ви,  панове,  по- 
д'Ьете  вашу  гор'Ьлку  ? 

А  давно  не  било  такг,  якь  теперь,  що  же- 
л'іізннцЬ  всюда  уже  покладеньї  и  пара  несе  тя- 
гари  по  сто  миль  на  день  изь  містця  на  м'Ьстце! 
То  уже  и  ц'Ьна  зббжа  и  гор-Ьлки  николи  не  віо- 
же  бити  так'ь  малая»  як'ь  бивала  давно,  що  панови 
зародилась  пшеничка,  и  жито  и  все  поскладал-ь  в-ь 


—    ?7  - 

стиртм ;  прійшлось  продавати  на  своп  збнтки,  ба, 
не  ма  купця!  —  „Купуй,  жидзье,  ипіеницен'ь !" 
сказаль  пан'ь  жидовн  в-ь  м-Ьсточку.  — „Герсти,"  — 
каже  жидь,  — „а  що  я  сь  нею  буду  робити  ?  Туть 
в-ь  м-Ьсті  и  по  еелах'ь  каждий  має  свою,  а  куда 
я  ю  повезу?  До  Львова?  Ай  вай,  тамь  все  заси- 
пано изь  близких-ь  сел-ь,  а  я  буду  Ф-Ьрн  наймати, 
щоби  еще  стратил-ь  ?" 

То  хл-Ьба  бнвало  полно,  а  збьіти  его  не  мож- 
на,   бо    то    давнійше    меньше    било  людей,    поле 

спочивало,  ЛуЧПіе  родило,  ИМ'ЬЛ'Ь  и  священник'ь,  и 
мужикь  и  я  сам-ь.  памятаю,  як-ь  привезь  челов-Ькь 
чвертку  (д-^летку)  жита  и  ходил'ь  по  всем-ь  м'Ьст'Ь, 
ніякій  жид-ь  на  него  не  хот^ль  и  дивитись,  та 
ледво  неледво  перем'Ьнял'ь  за  дв-Ь  „гуски"  соли! 
Щожь  сь  т-Ьм-ь  збожем-ь  било  робити  ?  Панн  ку- 
рили гор-Ьлку,  та  горілка  —  хотя  постояла  в-ь  ку- 
Фахг,  а  стиртн  мишва  точила,  та  „гергелиця"... 
Накурилижь  той  гор-Ьлки,  треба  ю  било  довіа  ви- 
пити, бо  не  било  ни  гостннцевь,  ни  жел-Ьзииць, 
щоби  ю  можно  провадити  где  далеко,  где  она  до- 
рожша ;  за  то  пани  сь  жидамп  пхали  ю,  где  мог- 
ли, и  не  тблько  що  жид-ь  подохочовал-ь  народ-ь 
до  піянства,  а  еще  таки  на  силу  людимх  горілку 
накидали  ! 

Як-ь  внйшол'ь  той  декрет-ь  от-ь  ц-Ьсаря  Іоси- 
Фа,  щоби  такь,  як-ь  нин-Ь  вь  цілой  Россін  єсть, 
в'ь  ніякой  корчм-Ь  жид'ь  не  см'Ьл'ь  шинковати, 
страх-ь  пошоль  по  жидах-ь  и  по  панах-ь  и  они  ста- 
ли радитись,  що  робити  ?  И  такое  урадили  :  Жидь 
має  бити  вь  корчм-Ь,  так-ь  якь  бил'ь,  лишь  має 
довідатись,  коли  циркулярний  комисарг  виїздить 
на  С"ла  на  ревизію.  Тогдн  жид-ь  сховался,  а  при 
шннкФасЬ  станул-ь  христіанин-ь-шинкарь,  той,  що 
В'Ь  сабать  жида  заступає.    Жидова  изь  циркуляр- 


—  яв- 
ного м-Ьста,  вьів'іідавшись,  которьій  комисар'ь  куда 
•Ьде,  дає  бнвало  знати  жадам-ь  по  корчмах-ь.  Один-ь 
жндокь  звичайно  сЬл'ь  на  коня  и  переЬхал'ь  по 
всіх-ь  корчмах-ь,  за  що  ему  арендари  заплатили, 
лишь  сказал-ь  :  Завтра  або  позавтра  туда  буде  пе- 
реїздити комисар'ь,  або  и  самь  староста.  И  по 
правд-Ь,  Ьде  комисар'ь,  або  староста,  вступає  до 
корчми :  А  кто  тут-ь  шинкує  ?  Я,  пов'Ьдае  нанятьій 
шинкарь.  Комисар'ь,  хотя  и  з  игл-ь,  що  и  як-ь  єсть, 
но  ему  байдуже  било  в-ь  то  входити,  коли  он-ь 
вступил'ь  до  пана,  и  пан'ь  єго  погостил-ь  и  за 
ним'ь  из-ь  двора  пбшла  ещє  фЬра  сь  сернами,  зай- 
цями, полтями  солонипи,  шинками  и  всячиною! 

Такь  на  папер-Ь  стояло  и  до  ВЬдня  писали, 
що  в-ь  ц-іілой  Галич ин-Ь  не  ма  ни  одного  жида  на 
корчм-Ь,  а  по  правд'Ь,  не  било  ни  одного  христіа- 
нина!  То  д'Ьялось  ещє  и  за  небощика  ц-Ьсаря 
Франца,  и  я  сам-ь  намятаю,  як-ь  т'Ь  комисарн  'Ьз- 
дили  ревидовати  корчми,  як'ь  гЬ  шинкарн  найма- 
лись до  такой  брехни.  Досить,  шо  ц-Ьсарь,  хотя 
якую  власть  мал'ь,  не  мбг'ь  перепертй  своей  до- 
брой  воли,  а  горЬлка  осталась  в'ь  руках-ь  жидбв- 
ских-ь,  —  острнй  меч-ь  на  погубу  нашого  народа! 
Виступало  наше  духовенство  против-ь  піянства 
духовною  наукою,  но  народ-ь  не  всюда  слухал'ь 
доброй  науки,  а  наука  арендаря  лучше  шла  до 
сердця.  Корчми  множились  по  м-кстах-ь,  дорогах-ь 
и  селах-ь,  а  ч'ізм'ь  ббльшс  их-ь  муровали,  ч-Ьм-ь 
ббльше  аренда  шла  в'ь  гору,  т'Ьм'ь  ббльше  множи- 
лась межь  народом-ь  нужда,  лихій  обичаи,  ба,  зло- 
д'Ьйства  и  всякій  гріхи !  Тогдьі  уже  не  било  ни 
кбнця,  ни  мііри  піятиц-^Ь,  коли  якь  голось  из'ь  не- 
ба розбшлась  помежь  люди  чутка  о  товари- 
шествах'ь  тверезости  и  м'Ьрности    коли  священники 


—  79  — 


стали  учити  народе  о  ііроиасти,  надг  которою  сто- 
ить.,  н  заохочати  до  об-Ьтованья... 

Ник  о  л  а.  Та  бо  уже,  кажете,  що  люди  об-ів- 
товали,  и  що  бмли  такій  параФІи,  где  всі  за- 
реклись гор'Ьлкн.  А  теперь  гдесь  не  чути  за  то 
нищо... 

Онуфрій.  Я  тоб-Ь  все  розскажу,  лишь  слу- 
хай уважно.  —  Власне  теперь  маю  тоб-Ь  казати, 
для  чого  тая  мЬрность  и  тій  товаришества  не  дол- 
го  тревали,  її  якь  то  сталось,  що  діаволт.  своего 
доказал-ь  противі^  конспсторіи  и  духовенства. 

Еще  перед-ь  гЬм'ь  американским-ь  духовннм'ь, 
що  первнй  запровадила  товарищества  м'Ьрности, 
бьіли  межь  нашими  священниками  такій,  що  сами 
трунков-ь  не  уживали,  бридились  піянствомь,  мали 
его  за  найбольшого  ворога  народа  и  всЬми  си- 
лами противх  него  учили  и  до  тверезосги  накла- 
няли.  Такій  омль  и  наші.  о.  Левпцкій,  но  еще  луч- 
шій  биль  его  смн-ь  Александр-ь,  мбй  ровесник-ь, 
що  ми  з-ь  дитинства  сь  ним-ь  дуже  любились,  бо 
разомг  ми  ходили  до  Леоновича  небощика  до  шко- 
ли, на  одной  лавцЬ  сидЬли,  бивало  всегда  вразі» 
играемся,  и  так-ь  ми  до  себе  привикли,  що  бивало 
одинь  без-ь  другого  ми  одного  дня  не  могли  бити. 
Александр-ь  пошол-ь  до  школ-ь  во  Львовь,  я  остался 
дома,  лишь  у  дьяка  доучовался  Исалтири  та  цер- 
ковного устава,'  но  коли  бивало  прі-Ьде  на  свята 
або  вакансь  до  дому,  то  уже  я  против-ь  него  йду 
на  гостинець  и  ми  уже  оба  пріятели  маем-ь  би- 
вало о  чем-ь  говорити,  и  маемь  куда  пойти,  и  уже 
не  попускаємся  одинь  другого,  ажь  доки  онь  зновь 
не  сяде,  та  не  по-Ьде  во  Львова  до  школь. 

Ну,  долго  би  тобі  повідати,  якь  ми  якь 
братья  любились,  якь  мьі  ходили  на  риби,  та  на 
птахи,  а  коли  ми  уже  изь  дитиннихь    літь    виц- 


-  80  - 

шли,  як-ь  бнвало  робим-ь  при  господарстві;  вь  сто- 
дол-Ь,  на  огород-Ь,  на' поли,  якть  онь  мен-Ь  из-ь  кни- 
жокь  бивало  все  розсказуе,  що  часом-ь  и  до  пбл- 
ночи  пересидим'ь,  тачитаем-ь,  та  балакаемь.  Доснть, 
що  Александр-ь  уже  пошоль  до  семинаріи,  уже  и 
скбнчил'ь  Оогословіе,  та  уже  маль  -Ьхати  женитись. 
Прііхавши  тогди  до  дому,  не  гордил'ь  он-ь  мною, 
своим-ь  давним-ь  пріятелем'ь,  та  бмвало  ходимсь  до 
р-Ьки  купатись,  та  громадим-ь  сЬно,  то  що,  бо  А- 
лександр-ь  не  стндался  ніякой  роботн. 

Одного  разу  —  бнла  то  днана  горячая;  викупа- 
лись мн  ранком-ь,  та  йдучи  до  дому,  сЬли  мн  на 
том-ь  горбку,  где  той  кр-бслатий  дуб-ь  за  церковью. 
Оттам-ь  видно  ц'Ьлое  наше  М'Ьсто  и  приселки. 

—  Красний  ти,  Божій  світе,  —  збтхнул'ь  не- 
бощикть,  —  коби  люди  такій  добрий  били,  якь 
ти,  світе  красний  та  милий !  А  люди  не  варти 
того  веего,  що  Бог-ь  для  них-ь  изготовиль  такій 
рай,  та  один-ь  другого  ненавидит-ь,  одинг  другого 
кривдить,  одинь  другого  пожерае,  як-ь  щупак-ь 
меньшіи  рибки...  Чи  такь,  Онуфрій  ? 

—  Відай  оно  так-ь,  г.-   повідаю. 

—  Вйдишь  той  будинок'ь,  що  там'ь  стоитг? 

—  То  горальня,  кажу. 

—  То  Фабрика  людской  нужди  и  горе- 
с  т  и,  Фабрика  всяких^  гріхбвь ! 

—  Як-ь  то? 

—  А  так'ь.  Народ-ь,  як-ь  тій  муравли,  працює, 
ночей  не  досипляє  и  ничого  не  має,  бо  горілка 
бере,  як-ь  которому  человікови,  и  половину  его 
праці,  а  где-которнй  все,  що  має,  отдае  ей,  а  як-ь 
не  стане,  то  и  чужого  не  пошанує  І  Отти  гріх-ь 
и  ганьба!  От-ь  горілки  все  лихо  у  нась  робится, 
ц  доки  наш-ь  народь    не    оттягнеся   от'ь    піянства, 


—  бі- 
доти не    буде  у  него  добра,    а   буде   в'Ьчним'ь    не- 
вбльннком'ь.   Чи  ти  пьешь  горілку,  Онуфрій  ? 

—  Чому?  иью... 

—  Я  не  пью.  А  знаешь,  чому  я  не  пью  ? 

—  Чому? 

—  Бо  я  еи  ненавнжу,  бо  вижу  б-Ьдиши  д-Ьти 
гольїн,  босьіи,  нехлюйньїи,  голодний,  бо  вижу  не 
одну  сироту  под-ь  чужим-ь  плотом-ь,  бо  тато  еи 
все  пропиль  и  марно  ибшол-ь  изь  сего  світа... 
За  то  я  ю  не  навижу,  за  то  я  ю  в-ь  руки  не  возьму  ; 
моє  тіло  ю  не  прійме,  такі,  якь  злодія,  розбоч- 
ника  не  прійму  вь  хату,  бо  онь  не  варт-ь  у  мене 
гостити. 

—  Александре,  кажу  я,  коли  ти  не  пьешь, 
то  и  я  еи  но  буду  пити  отг  нинішнего  дня. 

—  Не  будешь  ?  Не  будепіь? 

—  Не  буду! 

—  То  ти  мбй  вірний  пріятель  и  пріятель 
самого  Бога !  А  дивись,  якій  сей  красний,  синень- 
кій цвіт-ь,  сь  жолтим-ь  осередочкомг,  сь  білень- 
лимх  пилочком-ь.  Якій  онь  красний,  якій  здоровий, 
чистий,  бо  он'ь  изь  матери-земли  ссе  чистую  воду, 
напоюеся  чистою  водою  роси  и  дощемь;  так'ь  и 
человік-ь  чистий  и  красний  передь  Богомь,  що 
дар'ь  Божій,  розуме  свой,  сумлінье  своє,  душу 
свою  шанує  и  удержує  в-ь  цілости  и  чистоті,  не 
убиває  тій  дари  Божій  мерзеною,  чортовскою  го- 
рілкою. То  ти,  Онуфрій,  не  будешь  уже  пити  го 
рілки  ?  поспитала  мене  є  ще  разь,  и  мило  погля- 
нул-ь  на  мене,  стиснувши  мені  руку. 

—  Ніт-ь,  не  буду,  я  сказала  тобі  раз-ь  слово 
и  уже  не  буду. 

—  Но  тебе  будуть  намовляти... 

—  Я  не  послухаю. 

—  Тебе  будут-ь  сидовати... 


—  82  — 

—  Рук-ь  мен-Ь  чей  не  звяжут'ь,  а  не  насм- 
плют-ь  в-ь  рот-ь. 

По  правд-Ь,  от-ь  того  дня  я  еи  уже  вь  рот-Ь 
не  мал'ь  и,  якь  стал-ь  газдовати,  вьіпов'Ьл'ь  я  ей 
м-Ьстце  в-ь  моей  хат-Ь.  Я  ю  маю  также  за  ворога 
такого  и  так-ь  ю  ненавижу  за  ганьбу,  кривду, 
темноту  и  гр-Ьхи  моего  любимого  народа,  як-ь  ю 
ио  правді  ненавид'Ьл'ь  Александр-ь. 

Н  и  к  о  л  а.  Ну,  а  щожь  дальше  бьіло  ? 

Онуфрій.  Розойшлись  мн,  якг  люди  росхо- 
дятся,  одинь  на  Бсхвдть  солнця,  а  другій  на  запад'ь, 
но  сердцем-ь  ми  не  переставали  любитись,  та  не 
бмло  дня,  щобьі  я  не  згадал-ь  моего  первого  прія- 
теля.  Он-ь  оженился,  вмсвятился  и  достал-ь  паро- 
хію  гдесь  далеко,  при  Дн-Ьстр-Ь.  Несчастливмй  то 
бил-ь  челов'^к'ь,  а  за  то  несчастливнй,  що  любиль 
правду,  и  правою  дорогою  ишолг,  и  сь  той  дороги 
збитись  не  даль  ничіім'ь,  и  не  любил-ь  кланятись 
безчестним-ь,  горднм'ь  людям-ь.  Вг  молодих-ь  еще 
літахт.  загрьізли  его  вороги  и  померь  вь  недостат- 
ку, лишивши  вдову  и  пятеро  сиротті,  —  но  Господь 
якось  памяталть  о  нихг  и  они  всЬ  якось  повихо- 
дили на  людей.  Так-ь  нагородиль  Господь  д-Ьти  за 
праведний  д'Ьла  отда.  Перед-ь  смертію  писал-ь  до 
мене  письмо  и  я  его  сохраняю  на  памятку.  Коли 
буду  кончити  его  исторію,  дамь  тоб-Ь  тое  письмо 
перечитати. 

Н  и  к  о  л  а.  А  он-ь  давно  померз  V 

О  ну  Ф  р  і  Й.-1838  року,  коли  тогди  забрался 
н^  свою  парохію  за  Дністер-ь,  не  бачились  ми 
шесть  літ'ь.  Ажь  тут-ь  отдавалась  внука- сирбтка 
от'ь  доньки  небощика  Андрея  Левицкого,  а  его 
сестри  Минодори,  то  небощик-ь  Александр-ь  прі-Ь- 
хал'ь  бил-ь  тогди  на  веселье.  Била  то  ранняя 
осень,   время  погодное,  саме  подь  полню  м-Ьсяцеви. 


^ 


—  83  — 

По  слюбіз  гости  забавлялись,  играли,  танцювали, 
співали,  як-ь  то  обнчай  у  нась  биль,  а  небощикь 
взял-ь  мене  за  руку,  та  пошли  мш  за  церковь, 
подь  того  дуба,  що  знаешь.  —  Тамг  мн  соб'Ь  по- 
С'Ьдалп,  звичайно,  якг  пріятели  оть  дитинних'ь 
лііть    та  вот-ь  як-ь  ми  соб-Ь  балакали: 

—  Я  бил-ь  би  тебе,  Александре,  и  не  позналь, 
так-ь  ти  зм-Ьнился!  Або  ти  слабоваль  тяжко,  або 
що? 

—  Слабовалг,  брате  и  пріятелю  мбй,  и  сла- 
бую всегда  на  сердце.  Нин-Ь  св-Ьт-ь  такій,  що  лишь 
т'Ь  люди  жіють,  що  сердця  не  мають,  а  мен-Ь  Бог-ь 
далг  ббльше  сердця,  як-ь  треба,  та  за  то  я  несча- 
стливнй.    БЬдую,  тяжко  б'Ьдую... 

—  БіЬдуешь,  а  я  собіі  думал'ь,  що  ти  жіешь 
як-ь  в-ь  раю.  Там-ь  по-за  ДнЬстерь  такій  красний, 
веселий  сторони,  земленька  добрая,  хл-Ьбородная, 
пашнистая,  та  як-ь  то  може  бити,  щоби  ти  бЬ- 
довал-ь  ? 

—  Послухай,  а  розскажу  тобі.  Бо  то  собі 
думаєте,  що  не  ма  счастливійшого  человіка,  як-ь 
священник'ь;  и  я  собі  такь  думаль,  доки  я  еще 
світа  не  знал-ь,  а  теперь  я  иначе  все  впжу,  як-ь 
перше.  Знаешь,  я  уже  на  на  другой  парохіи  І... 

—  Та  чому?...  Не  сподобалась,  тобі  там-ь-тая 
первая  ? 

—  Мені  всюда  сподобалось,  но  не  дадуть  бити 
тамь,  где  сподобалось,  а  женуть  изь  містця  на 
містце,  и  теперь  відай  уже  такь  треба  буде  долго 
блукати,  закімь  голова  містця  собі  найде,  бо  мене 
пани  уже  взяли  на  язики,  а  знаешь,  ми  священ- 
ники   вь  ихь  рукахь... 

—  А  то  за  що  они  загнівались? 

—  Розскажу  тобі  все  порядкомь.  Коли  мене 
призначили  на  мою  нервую  парохію,    коли  я  тамь 


~  84  -- 

Орііхал'ь  и  оглянул'ь  все ;  церкозь  и  будинки,  и 
огородьі,  и  грунти,  и  познакомился  сь  людьми, 
молил-ь  я  Господа  Бога:  „Боже,  якть  воля  Твоя 
святая,  дай  мен-б  туть  и  кости  мои  сложити.  Я  не 
хочу  великого  богатства;  я  лишь  хочу  жити  для 
моих'ь  парохіян'ь,  щобн  им-ь  бити  проводникомь 
до  всего  доброго,  а  земленька  тая  и  щирий  трудь 
их'ь  для  мене  внживить  мене,  и  не  дасть  мен-Ь 
б-Ьдовати!"  Пбшол'ь  я  сь  жінкою  представитись 
панови  д-Ьдичови.  Он-ь  приняль  мене  як-ь  рбдного 
брата,  так'ь  мило,  такь  щиро,  и  сказал-ь,  щоби 
я  во  всемь,  що  буду  потребовати,  до  него  удавался. 
Сейчась  наказаль  лісничому,  щоби  мен-Ь  вида- 
валь  из-ь  л-Ьса,  що  я  потребу ю^  и  на  опал-ь,  и  на 
матеріял-ь,  ба,  за  кблька  дней  дивлюся,  —  пан- 
скіи  плуги  орют-ь,  засівают-ь  п  волочат-ь  моє  поле. 
Господи!  со  слезами  я  збтхнуль,  то  мен-Ь  тут-ь 
лишь  жити  межь  такими  добрими  людьми,  сь  та- 
ким!» солодкимь  паном-ь !  Не  за  долго  прійшол'ь 
пан-ь  до  нась  вь  гостину,  оглянул'ь  все,,  що  нам-ь 
не  стає,  побалакаль,  забавился,  зновь  обіцял-ь 
пан-ь  на  доробку  свою  помочь,  лишь  при  кбпцн 
стиснула  мене  за  руку  та  пов-Ьдае:  „Рука  руку 
миє."  Сего  слова  я  не  мбг-ь  поняти,  та  мимо  пу- 
стилось, а  мало  оно  своє  значеніє.  На  другій  день 
приходят-ь  муляри,  оглядають  нашу  хату,  ба,  бе- 
рутся  до  роботи,  перестроили  нам'ь  хату  красно, 
где  що  треба  било,  все  прійшло  до  порядку.  Моя 
жена  уже  що  другій-третій  день  йде  до  ^вора, 
такая,  бачишь,  щирая  пріязнь,  якь  не  може  бити 
щир-Ьйшая !  Моя  худоба,  що  я  дбеталг  по  жен'Ь,' 
и  кони  и  все,  на  панском-ь  пасовиску,  гладкое, 
красное,  здоровоє,  по  самий  кол-Ьна  ходит-ь  вь  тра- 
вах-ь,   ажь    душа  радуеся    дивитись,  як-ь    оно    йде, 


^ 


--  85  - 

вибрнкуючп.  От-ь  що  мен-Ь  хибовало  ?  Ни  що !  Рай, 
та  рай! 

Но,  розглянувшись  по  параФІи,  ба,  біда !  Ни- 
кто  не  знає  ни  креста  святого  на  себе  положити, 
никто  не  знає  „Отчеиашу**,  ни  запов-Ьдей  Вожих-ь; 
одна  горілка,  вельможная  пан1&,  розложила  своє 
панство  в-ь  каждой  и  найменьшой  хатині.  Прійде 
Неділя,  мало  кто  йде  до  дому  Божого,  а  уже  от-ь 
ранку  корчма  полна...  Оть  полудня  уже  и  не  пе- 
реахаешся:  музмка  грає,  гульки,  співи,  сварка, 
ббйка  и  справи,  а  всі  справи  судить  вбйт-ь  и  при- 
сяжний :  на  тблько  а  тбльло  гарнцев-ь  горілки. 
Арендарь,  сь  широкою  и  долгою  бородою,  ходить 
як-ь  якій  царь  вь  атласовом-ь  жупані;  у  него 
серєбро,  и  золото,  и  колачи  и  віясо,  а  народь  хлепче 
борщ-ь  и  квась,  та  запаморочивши  голову  тою  па- 
рухою,  забиває  о  томх,  що  онь  человікь !  Як-ь 
цілий  алькир-ь,  то  самий  застави ;  гніе  людская 
праця  за  тую  паруху,  а  народь  не  може  сам-ь 
собі  ростолковати,  чому  то  такь?  И  каждий  ду- 
має и  говорить,  що  такь  мусить  бити,  що  инак- 
ше  бити  не  може... 

Уже  на  первой  моей  Службі  Божой,  вь  Неді- 
лю, я  заповіль  Вечерню  и  науку.  Перезвонили,  — 
не  ма  никого,  лишь  одинь  старшій  брать,  и  дьякь 
и  паламарь.  На  що  вамь,  духовний  отче,  мучитись, 
повідає  старшій  брать  до  мене  добродушно  ;  туть 
народь  до  того  не  привикь,  бо  у  нась  що  Неділи 
и  що  Свята  грає  музика  то  вся  челядь  вь  корчмі. 
На  другую  Неділю  я  зновь  заповідаю  Вечерню  и 
науку;  зновь  не  ма  никого  лишь  одна  дівчинка. 
Добре,  що  єсть  хотя  одна.  Учу  одну...  Дівчинка  сь 
утіхою  пбшла  до  дому,  що  уже  знала  красно  пере- 
креститись  и  научилась  чисто  вимовити  молитву 
„Царю  небесний."  На  третью  Неділю  уже  шестеро, 


—   86 


на  четвертую  уже  дванадцятеро,  на  пятую  уже 
половина  церкви !  Учу,  сердечно  учу,  и  челядь  слу- 
хає сь  охотою  и  отпов-Ьдае  мен-Ь  красненько.  Ті- 
шусь, ЯКІ  би  не  знати  ч'Ьм'ь,  и  в-ь  душ-Ь  мен'Ь  ве- 
село, веселійте,  як-ь  бн  мені  кто  дал'ь  не  знати 
якую  суму !  Но  не  долго  тревала  моя  радость.  Той 
самой  Неділи  бмла  моя  жена  в-ь  дворі.  Прибігає 
жидг  из-ь  корчмм,  Янкель,  зздьіханний,  просто  йде 
до  пана. .  я^ельможньїй  пань  не  знає,  що  ту  ро- 
бится,  чого  не  бмвало,  то  страхг,  тФу!  Я  аренду 
плачу,  я  музику  плачу,  а  всі  люди  идут-ь  в-ь  цер- 
ковь !  Того  не  бивало,  новая  якая-то  установа! 
Янь  так-ь  дальше  буде,  то  аренда  не  буде  варта 
и  половини  тіх-ь  грошей,  и  я,  и  ви,  пане,  сойдем-ь 
на  канцанов-ь.  На  що  то  хлопа  учити?  Ахь,  шля- 
мазель  !" 

—  Таже  маешь,  Янкель,  семь  дней  вь  Не- 
діли,  то  за  тую  годину-  дві  не  богато  тобі  упаде ! 
повідає  пан'ь. 

—  Вельможний  пань,  повідає  Янкель,  скло- 
нившись,  нивроку,  розумний,  та  знаюг-ь,  що  та 
година  вь  Неділю  у  мене  вартнійша,  які»  тамь- 
тіх-ь  шесть  дней!  Як-ь  та  година  мені  упаде,  то 
аренда,  —  єще  раз-ь  на  сумлінье  кажу,  —  не  варта 
и  половину  тіх-ь  грошей ! 

—  Ну,  ну,  повідає  пан'ь,  успокойся,  якось  то 
буде,  я  побесідую  сь  ксендзоді-ь. 

—  Най  пан-ь  побесідує,  бо  то  не  жарть,  — 
такая  установа. 

Жидь  бтойшоль,  та  тогди  стала  вь  дворі  о 
том-ь  бесіда,  що  по  правді  Янкель  богато  може 
стратити,  а  аренда  —  то  чистий  доходь  дворскій 
на  2000  зр.  На  що  то  хлопа  учити  ?  Онь  такт, 
долго  добрий,  доки  неучений  ;  якь  хлоп-ь  виучится, 
тогди  уже   не  послухає    онь    ни  пана,  ни  священ- 


—  87    -. 

ника,  розл-Ьнивится,  та  ни  панови  не  буде  добре, 
ни  священникови,  ни  ему,  хлопови  самомуі  Такт, 
говорила  пан-ь  и  пан-Ь  и  еще  якій-то  тань  гость,  и 
моя  жена  сама  на  то  потакнула.  Стало  отже  на 
том-ь,  щобн  жена  сказала  мен-Ь,  щобьі  я  на  науку 
уже  не  казаль  звонити,  а  мене  запрашают-ь  на  Не- 
ділю по  полудни  на  картьі. 

Приходит-ь  жена  и  розсказуе  мен-Ь  то  все. 
Так-ь  на  другую  Неділю,  повідає,  пбвдешь  на 
карти  ? 

—  Ніт-ь,  повідаю,  не  пбйду,  не  могу  пбйти. 

—  Пбйдешь  на  науку  ? 

—  Пбйду. 

—  А  знаешь  тьі,  чім-ь  то  пахне? 

—  Знаю.  Утратою  панской  ласки  !  И  по  правді, 
нам-ь  добре  сь  тою  панскою  ласкою.  Но  скажи 
мені,  люба,  для  чого  я  тут-ь  ?  Чи  на  то  мене  тут-ь 
поставили,  щобьі  народ-ь  удерживати  вг  темноті, 
в'ь  неморальностн,  вь  диких-ь,  поганшх'ь  обичаях-ь, 
во  всяких-ь  мерзких-ь  гріхах-ь,  —  чи  на  то,  щобн 
я  его  видобиль  изь  той  темиотн,  щобьі  я  ему  по- 
казала, якій  снх  має  бмти,  щобн  бнл'ь  человіком'ь 
не  скотиною,  щобн  жил-ь  для  себе,  не  для  пана 
и  жида? 

Жена  на  тій  слова  заплакала  и  заломила 
руки  :  „О,  то  уже  будем-ь  несчастливн  !  То  уже  мн 
пропали!" 

По  правді,  еи  сердце  перечуло  то,  що  уже 
будем-^  несчастливн!  Но  я  иначе  мислити,  иначе 
говорити,  иначе  ділати  не  мбгь. 

—  Моя  Мариню,  повідаю  ей,  не  плач-ь,  Богь 
Батько!  Не  тблько  світа,  що  в'ь  окні...  Я  вижу 
уже,  що  я  туть  не  буду,  но  єсть  еще  у  нась  панн 
не  такій  доробкевичи,  як-ь  наш-ь,  а  панн  из-ь  панов-ь, 
що    инакшіи   у   них-ь,    благороднійшіи    сердця,    то 


88  — 


гдесь  наидеся  для  нась  другая  параФія;  а  знаешь, 
я  цофнутись  не  могу,  бо  то  мене  убило  би.  Я  ом 
уже  нб  им'Ьл'ь  ока  вь  моей  параФІи,  я  бьі  уже  сти- 
дался  каждой  малой  дитннн,  що  я  для  панской 
ласки  внрекся  моего  святого  обовязку... 

—  Другій   жіють  сь  панащц  и  добре  им-ь  сь 

ТІМ'Ь... 

—  И  я  хочу  жити,  но  если  я  не  м-Ьшаюсь  до 
его  панскихі»  справь,  то  он-ь  мен-Ь  в-ь  церкви  не 
може  диктоватн  ничого.  Буди  Божья  воля,  и  я  уже 
знаю,  що  изь  великой  дружбн  прійде  великая  вражда. 

—  И  щожь  мудрого  сд'Ьлаешь?  Пан'ь  внста- 
вить  параФІю  на  конкурсі>,  другому  дасть  презенту, 
тебе  кинуть  где  в-ь  якую  мизерную  капелянію,  паям 
возьмуть  тебе  на  зубьі,  та  и  посив-Ьеть,  а  парафін 
не  достанешь! 

—  Все  вижу,  їцо  так-ь  буде,  но  скажи  мені, 
люба,  чи  той  народ-ь  наш-ь  русскій,  чи  тіх-ь  1300 
дущ-ь  моих-ь  параФІян-ь  сотворив-ь  Бог-ь  для  жи- 
довь  и  панов-ь,  чи  на  то  онь  жіе,  той  мбй  пара- 
ФІянин-ь,  щобм  его  горло  раховалг  жидь  и  пан'ь 
до  своих-ь  певинх-ь  доходові,  щоби  от>  не  знал'ь 
ничого  вьісшого,  ніякой  утьхи  духовной,  лншь  одно 
терликанье  корчемной  музики  и  одну  горілку,  яко 
найвисшую  утіху  ?!  И  я  маю  дивитись  на  то  и 
сказати:  „Такь,  ти  не  человікть,  ти  п  не  знай  о 
томх,  що  ти  христіанином-ь?!" 

Но  тіми  всіми  словами  я  не  переперь  моей 
жени.  На  другій  день  сь  плачем-ь  она  сідає  на 
бричку  и  іде  на  скаргу  до  своего  тата,  а  моего 
тестя.  Во  вторник-ь  прііздит-ь  тесть  и  швагерь, 
берут-ь  мене  вь  два  огни.  Тесть,  старий  практика, 
повідає  мені:  „Александре,  таже  ми  всі  то  зна- 
емь  и  то  чуем-^,  що  ти !  Но  на  то  єсть  розум-ь! 
Примолчи  троха,  доки  не  достанешь  презенту ;  якг 


—  89  — 

презента  буде  в-ь  руках-ь,  а  тебе  уже  изь  бтси  никто 
не  буде  мог-ь  вигнати,  тогдьі  сд-йлаеть  соб-Ь,  якт» 
будешь  м'Ьрковати,  а  теиерь  благоразуміе  каже : 
присядь  тихонько."  До  того  пов-Ьдае  швагерь :  „Ну, 
п  щожь  докажешь  ?  Тблько,  що  на  твоє  м-Ьстце 
прійде  такій,  якій  бшл-ь  перед-ь  тобою,  и  народь 
якь  балі»  темний,  так-ь  еще  гбрше  темн-Ьйшій  буде ; 
які.  пил-ь,  так-ь  пити  буде,  а  ти  погубить  себе,  а 
другому,  якому  може  недостойному,  дать  красний 
кусник-ь  хл-Ьба." 

Такь  мене  обертали,  так-ь  мене  мучили,  що 
я  имь  обідял  ь,  идти  до  двора  на  карти.  Они  по- 
їхали, жена  успокоилась  и  уже  все  добре.  Лишь 
мен'Ь  щось  тяжко  на  сердц-Ь,  як-ь  млинскій  камень.... 

На  другій  день  рано,  кто  приходит-ь?  самі» 
пань  Янкель !  Особа  поважная,  як-ь  мало  коли  я 
такого  жида  видаль.  Сталь  в-ь  пороз'Ь,  склонился 
и  змірил-ь  мене  очима  от-ь  стоп-ь  до  голови. 

—  Що  тамь  скажете  нового  ?  поспитал-ь  я 
его  чемно. 

—  Я  називаюсь  Янкель  и  держу  тутг  аренду 
уже,  нивроку,  ЗО  л-Ьть...  Я  биль  у  пана  и  пань 
красно  вамь  кланяеся,  ксенже  пробощу,  н  просить, 
щоби  ви  новой  установи  не  установляли. 

—  Якой  новой  установи? 

—  Ну,  за  тую  науку...  Я  черезь  то  маю  вели- 
кую утрату,  а  не  такь  я,  якь  пань,  бо  знаєте, 
аренда  несе  панови  2000  зр.,  а  якь  хлопь  уже 
збаламутится  и  не  прійде  соб-Ь  забавитись  вь  Не- 
д-Ьлю,  то  зь  бтки  потягнути  такую  суму? 

—  А  ви,  жиди,  що  робите  вь  сабашь?  Чи 
йдете  также  до  корчми  пити  и  гуляти,  чи  читаєте 
книжки  и  учитеся? 

—  Ай  вай,  егомосць,  нивроку,  мудрий  чело- 
в-Ькь,  та  рбвнають    нась    до    хлопа  1  Що  жидь,  то 


-  90  — 

жид-ь,  то  деликатнмй  народ-ь,  —  а  хлоп-ь,  то,  зна- 
єте, худоба!  Вн  его  не  научите,  бо  его  на  то  Пан-ь* 
Богі  не  сотворилг. 

—  А  на  щожь  его  Пан'ь-Ббг'ь  сотворила? 

—  Яа  то,  щобьі  робил-ь  и  панови  и  вам-ь.  Отг, 
як-ь  небощик-ь,  що  передг  вами  бвіл-ь,  николи  не 
учил-ь,  а  якій,  нивроку,  маеток-ь  им'Ьл'ь ! 

—  Онь  иміл-ь  маеток-ь,  и  ви  им-Ьете,  а 
народе  весь  за  то  б-Ьдний. 

—  Ну,  а  на  и^о  вам-ь  богатого  народа  ?!  Хлопь 
лишь  тогдьі  добрий,  як-ь  б-Ьдний,  бо  он-ь  тогдн 
кланяеся  и  зробите  сь  нимЬ;  що  хочете.  Якх  би 
он-ь,  борони  Боже,  бил-ь  богатнй,  чи  пошол-ь  би 
он-ь  вам-ь  робити  ?  То  тблько  добра  для  вась,  що 
народ-ь  б-Ьдинй  и  що  любит-ь  горілку !  За  ту  одну 
горілку  он-ь  вам-ь  и  виоре,  и  заволочить,  и  ско- 
сит-ь,  и  збжне,  и  змолотить  и  все. 

Прійшла  на  то  жена,  та  сЬпнула  мене  за  ру- 
кавь.  Я  вийшоль  сь  нею  до  другой  комнати,  она 
поглянула  на  мене  сердечно,  та  повідає :  „Я  уже 
вижу,  що  ти  сь  Янклемь  начинаешь  непотреб- 
ную  бесіду.  —  Не  забудь,  що  ти  казаль  вчера. 
Примолчишь,  присядешь,  ажь  поки  не  буде  пре- 
зента  вь  рукахь." 

—  Не  ббйся  повідаю,  я  уже  такь  гадаю  ро- 
бити. 

Вийшоль  я  до  Янкля  и  повідаю  ему:  „Ну, 
ну,  йдіть,  уже  я  буду  у  пана." 

Янкель  склонился  и  пбшоль. 

Того  самого  дня  зголосилась  пара  молодять 
до  вінчанія.  Казаль  я  имь  приходити  на  молитву 
и  принести  карту  изь  доминіи.  Бо  то  давнійше 
безь  панского  позволенья  не  можно  било  вінчати 
под  данного. 


—  91  - 

Вечером-ь  приходит-ь  до  мене  отець  молодого 
кланявся  та  пов-Ьдае :  „Я  прійшоль  сказати,  его- 
мосць,  що  може  не  буде  изь  того  ничого,  бо  не 
ма  еще  згодьі  сь  Янклемь." 

—  Якой  згодн? 

—  А  за  гор-Ьлку,  повідає  челов-Ьк-ь. 

—  Подорожіла,  чи  що? 

— -  Н-Ьть,  егомостеньку,  не  подорожіла,  но 
Янкель  богато  отг  мене  править!  Ажь  50  гарнцевь! 
А  я  бі^дньїй  челов-Ьк-ь.  Не  ма  на  то  ни  грошей,  ни 
що  продати.  Есть  одна  корова,  но  теперь  худоба 
дешева ;  якь  бьі  ю  продати,  не  стане  на  Янкля.  А 
маю  и  пару  бнчкбв'ь,  то  не  могу  продати,  бо  я 
роблю  панови  тяглую  роботу. 

—  Ну,  та  на  щожь  тоб-Ь  50  гарнцева?  Возьми 
два- три,  та  буде  доснть  І 

—  И  я  би  такі»  казаль,  ба,  коли  картьі  не 
дадуть  ! 

—  Та  якь? 

—  Вчера  бидь  я  ьь  двор-Ь,  то  казали  пдти 
до  Янкля  и  принести  оть  него  картку  сь  печаткою, 
що  сь  нимь  есть  уже  згода,  стблько  гор'Ьлки  возьму. 
Бо  туть  такій  звшчай.  Я  прійшоль  до  Янкля,  а 
онь  мен-Ь  задиктоваль  50  гарнцевь!  Ш,о  я  его 
просиль,  що  плакаль,  и  я,  и  женка,  и  свать  ничо- 
го не  поможе  :  50  и  50,  и  ни   одного  не  спустиль ! 

—  Такь?  То  йди,  проси  его  еще... 

—  Не  поможе,  егомостеньку,  не  поможе!  Я 
не  то  его  просиль,  я  ему  до  нбгь  упаль,  щобьі 
щобудь  спустиль,  но  Янкель  твердий,  лишь  посм-Ь- 
хался,  и  ВСІІ  жиди  посміхались. 

—  Га,  человіче,  а  щожь  я  тобі  поражу  У 
Безь  карти  я  не  могу  вінчати.. 

—  Охь,  доленько  наша  несчастливая  І  сплакаль 
человікь,  поціловаль  мене  вь  руку  и  пОшоль. 


92 


Онь  сплакаль  и  мен'^  покотились  слезьі  по 
лиц-Ь.  „Тая  неволя  !  О,  бідний  ти  народе  мбй,  доки 
тн  будешь  так-ь  терпіти  ? !.. 

Приходять  на  другій  день  молодята  на  науку. 
А  єсть  карта?  питаю  их-ь. 

—  Охт,  єсть,  пов-Ьдае  паробок-ь,  продали  ко- 
рову, та  не  стало,  то  еще  заставили  корали  !  Те- 
перь  мама  плачут-ь,  на  веселье  будут-ь  без-ь  ко- 
ралей.  Так-ь  плачут-ь,  такг  заводять,  що  там-ь 
в-ь  хат-Ь  не  можно  удержатись.  Та  щожь  било 
робити? 

Прійшла  —  Нед'Ьля,  уже  не  запов-Ьдаю  на 
Служб-Ь  науку,  но  по  Служб-Ь  люди  сами  допиту- 
ются.  Я  повідаю  имь,  що  я  нині  запрошен-ь  до 
двора.  Бог-ь  одинь  знає,  що  діялось  вь  моєй  ду- 
ші !   Но  щожь  било  ділати  ? 

По  полудни  йду  сь  женою  на  карти...  Пань 
витає  мене  еще  сердечніишє,  якь  серше,  —  под- 
вечерок'ь,  карти,  веселий  розговори,  а  мені  всегда 
на  думці  тая  карта,  и  той  Янкель  и  то,  якь  бід- 
ний наш-ь  человік-ь,  на  своей  питомой  русской 
земли,  ґазда  вь  своей  хаті,  падає  до  ног-ь  зашед 
шому  от-ь  світа  нехристови-жодови,  и  той  еще 
посьміхаєся  и  ругаєся ;  якть  бідний  человік-ь  єди- 
ную корову,  що  цілую  родину,  якь  мати,  моло- 
комь  кормила,  мусить  гнати  на  торгь  и  давати 
ю  за  пблдармо,  якь  женка  дослідній  кораликь,  на 
которий  працювала  цілое  житье  своє,  щоби  тімь 
кораликомь  украсити  свою  женочую  подобу,  му- 
сить нести  до  Янкля  за  тую  мерзеную  паруху,  — 
за  то,  щоби  Янкель  и  пань  пановали!... 

—  Щось  ксендзь  пробощь  невеселий,  пові- 
дає пань  щ)  польски,  бо  тогди  по  польски  все 
говорилось. 


-  93  — 

—  И  я  уважаю,  повідає  пан-Ь,  що  ксендзі, 
пробощь  чогось  не  свбн;  чи  може  що  троха  не- 
здоров-ь  ? 

—  Катар-ь,  нежит-ь,  повідає  жена  моя,  а  я 
сижу  на  креслі,  якь  на  горячой  грани. 

—  Преці  лучше  тут-ь    бавитись  сь    нами,  по- 
відає пані,  як^    тамь    здоровье  собі    збавляти  сь 
хлопством-ь.  А  то  бндло!  Они  не  до  науки  !  Ксевдз'ь 
пробощ-ь  ради  би    з-ь  разу   из-ь    нихг  зробити  лю 
дей,  но  то  даремная  праця! 

Я  на  то  ничого  не  отповідаю,  но  чую,  що 
мені  кровь  бье  до  голови,  а  сердце  як^  молотом-ь 
толче  в-ь  груди.,. 

Такая  бнла  моя  забава...  Вечером-ь  прійшли 
мм  до  дому;  из-ь  мене  не  могла  жена  ни  одного 
слова  добити.  Мені  стидно  било,  що  я,  яко  па- 
стирь,  стадо  моє  покинула,  обовязок-ь  мбй  зали- 
шил-ь  и  пошоль  тамь,  где  инакшій  світ-ь,  инакшіи 
понятія  о  Бозі,  о  человіці,  о  моем-ь  народі  сєр- 
дечномг.  Я  переверталея  на  моем-ь  ложку  до  са- 
мого рана  и  не  зажмурила  ока :  так-ь  в'ь  моей  го- 
лові як-ь  В'Ь  яком-ь  млині  шумит'ь,  свище,  горяч- 
ка  палить ;  встаю,  ба,  ходити  не  могу.  Так-ь  одинь 
другій,  третій  день  хожу,  ничого  мені  немило, 
самг  себе  брижуся... 

Приходить  субота.  Вбігає  до  мене  человік-ь, 
отець  того  молодого,  заплаканний,  задиханнин: 

—  Охь,  духовний  отче  добродію,  великое 
несчатьє!  Що  ми  несчастливии  почнемь? 

—  Ну,  що  такого  ? 

—  Та  знаєте,  що  уже  я  згодился  на  50  гарн- 
цевь  сь  Янклемь,  та  даль  ему  гроши,  и  корали 
заставиль,  и  взяль  горілку  вь  бочці,  привезь  до 
дому,  та  поставиль  на  легарахь  вь  коморі,  та, 
якь  то  знаєте,    поклалось  на    ню    где    мішки,  где 


—  94  — 

полотно,  где  одежа  якая,  такі  що  ц-Ьлую  бочку  при- 
крилось. Стоить  она  соб-Ь  так-ь  от-ь  вторника;  чу- 
ем-ь,  щось  ю  чути  в'ь  хат'Ь  Що  чути  ?  Та  якть  не 
має  бнти  чути,  коли  єсть  ?  Та  и  не  дивимся,  ажь 
нин'Ь  женка  йде  за  хату  подб-Ьлювати,  ба,  и  за  ха- 
тою чути  ю,  она  йде  за  тімь  нюхомг,  а  туть  но- 
га вгрязла  В'Ь  болото,  а  то  не  болото,  не  из-ь  водм, 
а  изь  гор-Ьлки !  Ми  до  комори,  до  горілки,  а  го 
р-Ьлки  не  ма !  Жид-ь  нев-Ьра  дал-ь  бочку  сь  чер- 
воточиною, виц'Ьдилас^  мало  не  вся  и  в-ь  ямку  по- 
подг  платву,  та  на  двор-ь,  та  теперь  що  хочь  роби  ! 

—  Ну,  кажу,  та  щожь  я  поражу  ? 

—  Та  щоби  завтра  молодих-ь  зв-Ьячати,  бо  до 
решти  виб-Ьгис !  Ми  замастили  то  лоем'ь,  то  попе- 
лом-ь,  то  що  кто  казалт),  а  то  тече  та  тече...  Хо- 
дила я  до  Янкля,  кажу  ему,  що  он-ь  сд'Ьлал'ь,  а 
он-ь  мен-іі  повідає :  „Треба  било  свою  добрую 
бочку  дати,  коли  моя  недобрая!"  Та  еще  посмі- 
хуеся  и  повідає,  що  мені  карти  не  дадут-ь,  еще 
треба  добирати  горілки ! 

—  А  ви  же  не  маєте  карти  ? 

—  Обіцяли  дати,  однако  не  дали... 

—  Ну,  то  якь  же  буду  вінчати?  Хотя  би  и 
карта  била,  не  аюгу  вінчати,  бо  завтра  то  лишь 
вторая  заповідь  буде,  увбльненья  оть  заповіди  не 
достанете,  бо  нині  субота,  а  до  циркулу  С  миль. 
А  там-ь  для  горілки  увбльненья  не  дадут-ь,  мусить 
бити  важная  причина.  Но,  идіт-ь  по  карту.  А  за 
горілкою  не  бануйте,  стратили  ви  корову  и  гро- 
ши,  та  уже  най  біда  счезае,  а  меньше  буде  пія- 
тики,  піеньше  гріха... 

Человік'ь  взялся  обіручг  за  голову  и  пбшол'ь 
сь  плачем-ь.  Вечерь  приходить  зновь,  карти  не  ма, 
казали  добирати  еще  10  гарнцев-ь  горілки  І  Мене  то 
укололо  до  живого.    На  просьбу  человіка  я  напи- 


-  95  — 

салг  пасьмо,  щобьі  змиловались  надг  нимь  н  Далп 
карту.  Из-ь  двора  прійшла  бтпов'Ьдь  короткая:  „Мо- 
ими  пбдданннми  прошу  не  опіковатиеь.  До  ксен- 
дза  належит-ь  вінчаніе,  до  доминіи  карта!"  Еще 
двЬ  овечки  пошли  на  гор'Ьлку,  но  я  уже  бт-ь  того 
часу  не  бнл-ь  вь  двор-Ь.  Худобу  мою  завернули  из-ь 
панского  пасовиска,  изь  млнна  завертали  мливо, 
хотя  мен-Ь  належалось,  дрова  изь  ліса  давали  що 
найгбршіи,  в-ь  недоступних'ь  ярах-ь.  Худоба  стала 
пригибати  из-ь  голоду,  на  пашу  я  изь  посл'Ьднего 
тягнулся,_  всякій  збитки  мен-Ь  робили,  и  по  двох-ь 
роках-ь  послі  того,  як-ь  я  тамь  настал-ь,  по^хал-ь 
пан-ь  до  митрополита,  та  сказал-ь,  що  я  народь 
бунтую ;  мою  параФІю  виставили  на  конкурсь  и 
презенту  получил-ь  такій,  о  котором-ь  наперед'ь 
Янкель  виБІдался,  що  то  „розумньїй"  челов-Ьк-ь! 
По  правд'Ь,  бшль  то  розумний  человік-ь...  Но  що 
о  том-ь  богато  говорити?  Мн  мусЬли  уступати  в-ь 
пбздней  осени,  вь  самую  Пилипбвку,  в-ь  болотню, 
в-ь  слоту.  Р'Ьчи  наши  поперемакали  и  я  пересту- 
дился ;  бт-ь  тогди  кашляю  и  кашляю  и  здоровья 
уже  не  маю.  На  новомь  нашом-ь  містци  застал'ь 
я  пустиню;  хата  непокрита,  похилена  от-ь  ста- 
рости, будинка  ніякого,  такій  ладь  и  вь  параФІи: 
піянство  и  злодіійство.  Оть,  Онуфрій,  б-Ьдую,  тяжко 
б-Ьдую... 

Такь  мен-Ь  говориль  небощик-ь  тогди  подь 
дубомь  «на  горі ;  и  мене  за  сердце  стиснуло,  коли 
я  виділь,  що  такая  чистая  душа  за  свой  народь 
столько  терпить!  Оттамь  зновь  его  рушили  и  шесть 
разь  переволіікался,  и  зруйноваль  свой  маетокь 
и  здоровье.  —  Нарешті,  по  15  лЬтахь  душпастир- 
ства,  дали  ему  камеральную  параФІю  вь  горахь. 
Тамь  лишь  би    уже  разь    на  містцн    спочати,  но 


-  96  -- 

прійшла  —  смерть.  Воть,  читай  его  листь,  що  ме- 
ні писали  неббщий'ь  перед-ь  смертію. 

Н  и  к  о  л  а  (читає): 
, Милий  друже! 

„Коли  будешь  читати  тое  письмо,  в-Ь дай  я  бу- 
ду уже  в-ь  лучиїсм-ь  св-Ьті,  где  ни  панн,  ни  жидн, 
ни  горі>лка  мене  не  досягнут'ь...  Много  я  перетер- 
П'Ьл'ь  на  св-Ьт-Ь,  но  не  каюсь,  що  я  служиль  Богу 
и  ближним-ь  моим^,  хотя  призабнль  о  моих'ь  д-Ь- 
тях-ь.  Маєтку  не  оставляю  имг,  но  одно  лишь  моє 
благословеніе,  щобн  они  служили  народови  своєму 
вірно  п  щиро  и  приводили  его  до  познанья  прав- 
дн  так-ь,  як-ь  я  ему  служил-ь.  Правда,  що  силн 
мои  бьіли  за  слабни,  а  царство  темноти  и  гріха 
сильнійшоє,  —  но  прійде  чась,  що  счезне  неволя 
и  темнота,  народ-ь  познасть  волю  Божью,  и  себе 
познасть,  умудрится,  отверезится  и  добьеся  своєй 
слави  и  своєго  добра !  Як-ь  за  тиждень  не  дбста- 
нешь  оть  мене  письма,  то  помяни  душу  мою,  бо  то 
буде  знакг,  що  тіло  моє  буде  уже  вь  могилі! 

„Цілую  тя  сердечно  и  благословлю  твою  жену 
и  твои  діти.  „Твой  во  віки: 

„Александ  рь." 

По  лиці  Онуфрія  покотились  рясний  слези, 
чистий  и  щврни,  як-ь  чистая  и  щирая  била  лю- 
бовь,  що  звязала  тіхг  двохг  честннх-ь  людей  на 
віки.  Якій-то  чась  не  мог-ь  ОнуФрій  дальше  гово- 
рити, а  и  Никола  сплакаль  собі.  По  хвили  опамя 
тался  старичок-ь  и  повідає : 

~  Каждого  разу,  коли  читаю  тое  письмо,  му- 
шу сплакати.  Но  ми  говоримо  и  Богі  зпае,  куда 
би  ми  зайшли  сь  тою  бесідою,  —  а  ми  маем-ь 
говорити  о  мірносте  и  тверезости.  Так-ь  знаєшь, 
чому  у  нась  товаришества  мірности  и  тверезости 
не  удержались,  хотя  оть  консисторіи  бьів'ь  наказ'ь. 


—  97  — 

и  священники,  хотя  не  всЬ,  правда,  однако  по  най- 
ббльшой  части,  мали  добрую  волю  вшдобмти  на- 
род-ь  из-ь  той  страшной  неволи  —  горЬлкн  ? 

Никола.  НЬт-ь,  не  знаю. 

Онуфрій.  То  для  того,  любко,  що  наказ-ь 
той  от-ь  консисторіи  прійшолі»  еще  за  панщинн, 
коли  панн  мали  право  и  до  людей  и  до  священни- 
ковг,  и  люди  не  мали  своей  воли  и  мусили  пити. 
Як-ь  которнй  священникі)  щиро  взялся  до  об-Ьто- 
ванья,  то  такую  б-Ьду  собЬ  зачепил-ь,  як-ь  небо- 
щикь  Александр-ь,  що  его  заЬли.  Правда,  що  не 
всюда  оно  так-ь  бьіло,  бо  бмвали  и  добрни  пани, 
що  не  робили  такихт>  нечестей,  и  добре  обходи- 
лись сь  народом-ь  и  я  сам-ь  знаю  таких-ь,  що  не 
дбали  о  тую  пропинацію,  не  подступали  жидам-ь 
арендн,  сами  наставали  на  то,  щобн  народ-ь  учил- 
ся  вь  церкви  и  в'ь  школЬ.  То  в-ь  такихг  селахт» 
єсть  и  ннн'Ь  всякое  добро.  Там-ь  и  церкви  крас- 
ний, и  хатм,  и  будинки  и  школа,  —  но  таких-ь  не 
богато  бмло.  Ббльше  недоброго  на  св-ЬтЬ,  як-ь  до- 
брого, ббльше  буряну,  ЯКІ»  пожиточного  зелья.  — 
Теперь  биль  бьі  чась^  щобьі  консисторіи  наши 
зновь  обновили  воззваніе  до  товаришествь  твере- 
зости  и  міірности,  бо  хотя  нин-Ь  священники  все- 
таки  еще  под-ь  правом-ь  презентацій  много  а  мно- 
го  тернять,  то  за  то  єсть  нмн'Ь  межь  ними  иншін 
духь  и  тверд'Ьйшая  любовь  ко  своєму  русскому 
народови,  и  народ^ь  самі»  начинае  уже  познавати, 
що  горілка  —то  его  згуба.  А  тьі,  Николаю,  пьешь 
горілку  ? 

Никола.    Люблю  часом-ь  напитись  чарочку. 

Онуфрій.  Я  бш  тоб'Ь  не  боронил'ь  часом-ь 
чарочку  напитись,  но  то  бЬда,  що  человіікь  не  то 
за  другого,  а  и  самь  за  себе  ручити  не  може.  Ти 
пьешь  лишь    чарочку,     а  прійде    до  тебе  пріятель, 

4 


^  98  -^ 

Що  яюбит'Ь  дв'Ь-три  вьіпити,  то  тоб^  не  ВБіпаДае 
сь  ним-ь  не  напитись.  А  таких-ь  пріятелей  може 
прійти  ббльше,  а  челов'Ьк'ь  щирий  каждому,  то  из-ь 
того  пріятельства,  челов-Ьче,  наш-ь  народь  так-ь 
страшно  роспоюеся.  Для  того  я  тоб-Ь  радилт»  би 
ц'Ьлком'ь  не  пити  уже  для  того,  що  паруха  тая 
збавляє  наш-ь  народ-ь  в-Ьрьі,  чести,  маєтку,  всего 
добра  его  дочасного  и  вічного.  Я  ю  ненавижу,  Ц'Ь- 
лБім-ь  сердцем-ь  ю  ненавижу,  и  за  то  не  беру  еи 
и  вь  руки  мои. 

Никола.  Я  вась  послухаю. 

Онуфрій.  Бо  порахуй  собЬ :  Чарочка  на 
день,  кобн  лишь  одна,  то  на  тиждень  семь  чаро- 
чокь,  то  уже  кварточка.  А  тоб-Ь  кварточка,  а  жен- 
ц-Ь  кварточка,  а  наймитови  одному  и  другому,  то 
уже  гарнчик-ь  !  А  прійде  жниво,  а  тое,  а  сеє,  а  га- 
разде, а  смутокть,  а  справа  и  кто  там-ь  знає  що, 
то  уже,  челов-Ьче,  минаеся  як-ь  не  сто  гаричиков-ь, 
то  уже  найменьше  пятьдесять !  А  50  гаричикОв-ь, 
то  найменше  50  зр.,  а  тій,  як-ь  би  ти  вложиль  в-ь 
господарку,  в-ь  худббку.  на  газети,  то  уже  знаешь, 
що  єсть  из-ь  того  якійсь  хосень.  И  розум-ь  твбй 
чистий,  и  сов'іість  чистая  и  честь  твоя  передь  Бо- 
гомг  и  перед-ь  людьми,  о,  мбй  сину  милий !  Зна- 
ешь, скблько  наше  міісто  на  рокг  проиивае?  Най- 
меньше пять  тисяч'ь !  А  знаешь,  якую  плату  має 
нашг  учитель  оть  громади?  Ледва  350  зр!  А  зна 
єшь,  кблько  дітей  вь  школі?  Даже  и  пятой  части 
не  ма.  А  чому  не  ма?  Во  не  ма  чоббть,  опанчи, 
сорочки,  полотнянки,  книжки,  паперу,  бо  и  най- 
біднійшій  заробник'ь  несе  страшно  великій  пода- 
токі»  до  шинку,  такій  великій,  що  и  великій  ґазда 
за  свбй  грунт-ь  стблько  цісарского  податку  не  пла- 
тить \  Чи  єсть  вь  томь  розумь  ?  Чи  пораховали 
тій  люди  свою  шкоду,   якую  имть  робить  горілка  ? 


—  99  — 

Где-коїорми  лораховали  и  тій  нмні)  суть  госиода- 
рями,  а  где  которни  не  рахуют-ь  и  тій  ничого  не 
мают-ь,  а  хотя  мають,  то  все  не  стблько,  скблько 
ом  мали,  як-ь  би  раховались.  Так'ь,  сину,  сохра- 
няй  тое  третье  зелье  :  м'Ьрность  и  тверезость,  а  пе- 
режіешь  долгій  вік-ь  ц  іірійдешь  до  богатства  ! 

Н  и  к  о  л  а.  А  якое  еще  четвертое  зблье  ? 

О  н  у  Ф  р  і  й,  Четвертое,  то  —  праця. 

Ннні  закбнчимо  о  наших-ь  зельях-ь,  бо  в-ЬдаІі 
уже  и  тоб-Ь  наскучилось  слухати  такую  мою  дол- 
гую  бесЬду.  Люди  старьіи,  бачишь,  мают-ь  старую 
натуру,  говорити,  що  знають,  що  вь  св'Ьт'Ь  виділи, 
ц  свою  практику  ради  би  передати  молодимь. 
О  четвертому  нашомь  зелью,  о  прац-Ь,  богато, 
сину,  говорити,  бо  то  р^чь  важная,  такь  бери 
собі  вь  память  каждое  слово,  що  тоб-Ь  скажу. 

Н  и  к  о  л  а.  МенЬ  ваша  бесЬда  цілкомь  не  на- 
скучилась  и  я  би  вась  слухаль  не  одну  годину, 
а  ц'Ьлий  день,  такь  каждое  слово,  що  ви  скажете, 
мен-Ь  йде  и  до  памяти  и  до  сердця,  и  все  такь 
буду  робити,  якь  мене  научите. 

Онуфрій.  Боже  тя  благослови!  Я  все  люб- 
лю науку  мою  начинати  ІІисьмом-ь  святимь  и  нин-Ь 
начну  о  томь  Евангеліи,  где  Іисусь  Христось  го- 
вориль  притчу  о  талантах'ь.  Ти  в-Ьдай  знаешь  тую 
притчу? 

Никола.  Знаю.  Господарь,  отьізжаючи  изь 
дому,  роздаль  слугамь  свбй  маетокь  ;  одному  даль 
пять  талантовь,  другому  два,  третему  одинь.  По- 
вернувши до  дому,  скликаль  ихь  и  сказаль  собі 
игдати  свои  гроши.  Тоть,  що  взяль  пять  талантовь, 
принесь  еще  другихь  пять;  тоть,  що  два,  принось 
еще  другихь  два,  а  тоть,  що  одинь  досталь,  за- 
копаль  его  вь  землю  и  ничого  нимь  не  приробиль, 
га  принесь  тоть  самий  одинь  таланть... 


-    100    - 

Онуфрій.  И  щожь  на  то  сказал-ь  госпо- 
дарь  ? 

Н  и  к  о  л  а.  Т-Ьх-ь  двох-ь  похвалиль  и  пріймиль 
их'ь  до  своей  радости,  а  того  третего  зневажил'ь 
ц  казаль  его  кинути  в-ь  темницю. 

Онуфрій.  Так-ь  по  правд-Ь.  Господь  Бог-ь  — 
то  іосподарь  найвьісшій,  каждоаіу  челов-Ькови  дал-ь 
Он'ь  якійсь  талант-ь :  одному  до  внсокой  науки, 
другому  до  якой  штуки,  третему  до  ремесла,  четвер- 
тому до  роли,  пятому  до  худобн,  иному  до  пчель 
н  т.  д.,  но  вь  том-ь  слава  челов-Ька,  щобн  тому, 
до  чого  має  талант-ь,  отдался  ц^лммь  сердцемь 
и  всіми  силами  своими.  Коли  я  соб'Ь  не  раз'ь  ду- 
маю о  т-Ьх-ь  талантах-ь,  а  погляну  по  других-ь  наро- 
дах'ь  в-ь  світі  и  згадаю  г^а  нашь  русскій  народь, 
то  по  правді  приходит-ь  віені  на  гадку,  що  той 
слуга,  що  пятьма  талантами  примножила  других^ 
пять,  то  Англичане,  Французи,  Німці,  що  иХ'ь 
наука,  ИХ'Ь  штуки,  ихг  товари,  йдуть  на  весь  світ'ь 
межь  другій  народи,  а  тотг,  що  за  два  таланти 
принес-ь  четнре,  то  на  пр.  Италіяне,  Чехи,  Венгрн, 
що  также  своим'ь  розумом-ь  и  своєю  працею  збога- 
тилися,  а  тімь  третим-ь  слугою,  що  ничого  не  при- 
робил-ь,  но  закопаль  свой  талант-ь,  то  уже  певно 
нашь  г  а  л  и  ц  к  о-р  усскій  народ  ь.... 

Пикола.  По  правді! 

Онуфрій.  Бо  скажи  мені,  що  то  за  диво, 
що  Англичанинь  вьідумаль  парою  іздити  по  земли 
и  по  морі,  що  нині  тая  пара  жене  млини,  и  Фа- 
брики и  дива  на  світі  внрабляе  ?  Кто  то  чувал'ь 
коли,  щобн  молотильню  завезти  передь  стирту  и 
за  один-ь  день  не  лишь  стирту  вимолотити,  но  еще 
и  отвіянное,  внчиненное,  чистое  зббже,  чбльное 
окремо,  а  послідь  окремо,  готовое  привезти  до 
шпихліря?   Яким-ь  способом-ь  прійшол-ь   человік-ь 


—   101  — 

до  того,  щоби  по  тіх-ь  столпах'ь,  що  при  гостинцЬ 
порозпинаньї  дротм,  и  щобьі  тій  дротьі  несли  письмо 
изь  одного  кбнця  свііта  на  другій,  за  одну  минутку  ? 
То  все,  человіче,  робит-ь  —  праця !  Челов'Ьк'ь  пра- 
цює не  лишь  руками,  но  и  головою,  думає  и  пере- 
думує, якг  би  що  доброго  и  розумного  зробити, 
як-ь  бн  меньшими  силами  ббльше  роботи  виказати, 
якь  би  маленькое  умножити,  якь  все  спожитко- 
вати,  що  Богь  дає,  як-ь  найлучше!  И  один-ь  щось 
видумає,  другій  своє  доложит-ь,  третій  поправит'ь, 
а  оттак-ь  виходить  уже  д'Ьло  доброе  для  вс^хг! 
Такь  другій  народи  трудятся,  працюють  и  руками, 
и  головою,  и  видумують,  и  робять  розулінии  орудія, 
и  машини  и  всякій  способи,  пишуть  книжки,  учать 
одинь  другого  и  все  висше  поступають,  —  а  нашь 
русскій  народь  нині  такій  самий,  якь  биль  пєрєдь 
стома  ліітами  :  ничого  не  видумаль,  ничого  не  при- 
дбаль,  не  збогатился,  но  б-Ьди-Ье,  бо  ничого  не  нау- 
чился,  бо  жіе  вь  темнот-Ь,  вь  піянстві  и  л-ЬнивствЬ 
и  дає  себе  на  см-Ьхь  другими  народамь... 

Никола.  Уже  то  за  темноту,  за  піянство 
"Є  буду  казати,  но  за  л-Ьнивство  —  то  меніі  здаєся, 
шо  наши  люди  працюють,  що  могуть,  и  я  самь 
не  разь  вндаль,  якь  вь  жнива  не  лишь  вь  день 
працюють,  но  также  и  ночами  при  мйсяц-Ь  жнуть, 
вяжуть... 

Онуфрій.  И  праця,  сину,  одна  не  такая, 
якь  другая.  Щожь  изь  того,  що  не  одинь  изь  на- 
шихь  людей  працює,  коли  вь  єго  прац-Ь  це  ма 
ніякого  рахунку,  онь  изь  своей  праціі  не  має  нія- 
кого хосна?  А  розумний  люди  працюють,  н  зь 
прац'Ь  своей  мають  хосень  и  богат-Ьють.  Возьми 
що  нибудь  на  увагу:  Есть  м'Ьсто,  вь  м-Ьст-Ь  торгь", 
на  торгь  вивозить  каждип,  кто  що  має,  чи  зббжс, 
чи  омасту,  чи  худобину.  Стоять  наши  ФІри  со  збо- 


102  — 


жем'ь,  сь  картоФлями,  наши  женки  сь  маслом-ь  и 
СБіром-ь,  Н'Ьмкин-Ь  сь  маслом-ь  и  смромг  Прихо- 
дять купці,  но  все  перше  идут-ь  до  Н'Ьмцевь,  а  Ш- 
мец'ь  за  твой  товар-ь  бере  ббльше,  як-ь  нашг  чело- 
в'Ьк'ь.  Зббже  от-ь  Н'Ьмця  чистое  сухое,  мльїнкован- 
ное,  важкое.  Н'Ьмец'ь  стьідался  би  показати  на  торзЬ 
зббже  со  стоколосою,  сь  куколемь  або  сь  дур:Ьй- 
кою ;  кажднй  Нізмець  має  вь  стодол'Ь  чистий  токь 
и  мльїнокь/  онь  мльїнкуе  разь  одинь  и  другій, 
чельне  зббже  за  добрни  гроши  продає  посл-^дь 
пом-Ьстить  при  господарств'^ ;  за  то  его  зббже  має 
вагу  и  Ц'Ьну.  А  нашь  мужикь  везе  см-Ьтье,  та  та- 
кую и  Ц'Ьну  бере;  для  того-то  и  жидм  говорять: 
Се  панское  або  н-Ьмецкое  зббже,  а  се  хлопское 
Скоро  лишь  Німкиня  покажеся  на  м-Ьст-Ь  сь  коши* 
комь,  где  масло  и  сирь,  уже  пан-Ь  переходять  ей 
дорогу ;  одна  торгує,  ба,  другая  накидає,  и  рвуть 
ей  изь  рукь,  бо  масло  бть  НЬмкини  жолтое,  піхню- 
щое,  ажь  любо,  а  наша  женка  ходить,  просится, 
но  каждмй  дивится,  оно  б'Ьлое,  якь  вапно,  а  поку- 
шає  —  оно  гбрькое,  недосоленноє,  ба,  еще  и  нечи- 
стое,  та  никто  не  хоче  купити...  То  не  вндумка, 
нііть  то  чистая  правда!  Отже  видишь,  Шмець- 
мужикь  робить,  и  нашь  мужикь  робить,  но  инак- 
шая  робота  Щиця  и  инакшій  товарь  н-Ьмецкій; 
и  Н'Ьмкиня  робить,  н.  пр.,  коло  наб-Ьлу,  и  наша 
женка  робить,  но  одно  сь  другимь  не  однаковое. 
Суть,  правда  и  у  нась  уже  добрми  господари  и 
добрьіи  господнни,  но,  правду  сказавши,  еще  ихь 
мало.  Всюда  у  нась  еще  старая  неволя,  старая 
темнота,  староє  недбальство  и  то,  ємну,  ч-Ьмь  дальше 
пбйдешь  на  полуднє,  воть  якь  станиславовскій. 
коломмйскій  округь,  або  Буковина,  чЬмь  лучшая 
где  земленька  святая,  т-Ьмь  гбрьшая  темнота,  гбрь- 
шоє  нехлюйство,  гбрьшая  нужда  и  убожество.  Коли 


-  103  — 

я  'Ьздил'ь  не  разь  за  волами  вь  Буковину  до  СаДо- 
гурм  на  ярмарки,  то  я  приглянулся,  як'ь  тамг-ті 
народи  жіють.  Там-ь  еще  не  ум-Ьют^  зббжа  ко- 
сити, там-ь  еще  не  знают-ь,  що  то  грабки,  а  жито, 
лшеницю,  ячмень,  овесь,  гречку  —  все 'косять  на 
голую  косу  ;  не  Еладе  покосбв'ь,  якь  у  нась,  лншь 
мерву,  оттак-ь  тую  мерву  вяже,  и  не  можешь  зна- 
ти, где  тойїу  снопови  „гуз-^рь,"  где  колосье,  такь 
складає  вь  стнрту,  и  що  не  вьібье  зерна  лопатою, 
то  птиця  сь-Ьсть,  ба  еще  и  стирту  або  стожокг 
вершить  не  соломою,  а  зббжемь !  То  такая  тамь 
робота!  А  коли  я  ишталь  ихь  :  „Люди,  чому  ви 
зббже  не  косите  на  грабки,  тажь  то  гріхь  тблько 
хл-Ьба  марновати,"—  то  они  изь  мене  см'Ьялись,  та 
казали,  що  у  нихь  такой  установи  не  ма !  За  то, 
бачить,  у  нась,  воть  якь  Золоческое,  якь  Львбв- 
ское,  якь  Стрийское,  Перемишльское,  Самборское, 
то  уже  люди  красше  коло  хл-Ьба  знають  ходити, 
уже  тамь  не  марнують  дару  Божого,  косять,  жнуть 
и  складають  его  по  людски ;  но,  що  правда,  то 
правда,  мало  я  еще  вид-Ьль  у  нашого  мужика 
млинка,  мало  я  -Ьль  оть  нашой  господини  добре 
упеченного  хліба,  хотя  би  изь  найкрасшой  муки, 
мало  где  я  вид'Ьль  доброе  масло,  або  смачно  зва- 
ренную  страву,  хоть  я  межь  нашими  людьми  би- 
валь  скрбзь,  по  цілой  нашой  Галичин'Ь! 

Н  и  ко  л  а.  То  все,  що  кажете,  правда,  но  при- 
чина тому  єсть  неконче  .тЬнивство,  а  скорше  те- 
мнота, що  наши  люди  не  знають,  якь  соб'Ь  во  всемь 
порадити.  Оть,  правду  кажете  за  тій  млинки  до 
зббжа.  У  нась  на  цЬлое  мЬсто  не  ма  его  лишь 
у  вась. 

Онуфрій.  Має  еще  и  Семень  Коровайникь. 

Никола.  Ну,  то  єсть  всего  два,  а  такой, 
правду  сказавши,  тяжко  било  би  каждому.  що  мас 


—  104  — 

Три,  четьіре  морги  поля,  справляти  собі  Млннокі^ 
що  коштує  ббльше,  як-ь  зо  зр. 

Онуфрій.  Правда.  Но  які  ом  на  т-Ьх^  ЗО 
зр.  зложилось  шесть  сосЬдей  господарей  по  5  зр., 
то  каждий  им-Ьл-ь  бн  свою  вигоду.  Теперь  тЬ 
млннки  легкій,  возьме  два  хлопа  и  несуть,  куда 
треба.  У  одного  онлі»  бн  колька  дней,  коли  той 
отв'Ьяль  бм,  взяль  би  сосідь,  и  так-ь  ишол-ь  би 
оть  сосЬда  до  сосЬда. 

И  и  к  о  л  а.  На  такое,  то  и  січкарни  могли 
би  соб-Ь  газдн  куповати. 

Онуфрій.  Еще  потребнійшая  січкарня,  як-ь 
млннокь,  бо  уже  зббже,  кто  зручно  знає  віяти  и 
чинити,  вичистит-ь  и  безь  млинка,  но  січкарня — 
то  великая  вигода,  которую  каждий  господарь  по- 
^винен-ь  мати,  як-ь  не  самі,  то  в-ь  спблці  сь  дру- 
гими. Бо  то  чась,  то  гропіи,  а  кбдькожь  то  часу 
марнуеся  на  тую  січку?!  Не  одного  худоба  марна, 
бо  не  має  коли  нарізати  січки,  то  она  тре  тую 
солому  и  сохне  от-ь  ней,  а  инакше  она  виглядала 
би,  як-ь  бн  сгіла  паренную  січку  и  помащенную. 
У  мене  єсть  такая  січкарня,  що  називаєся  „гило- 
тина,"  коштує  50  зр.,  а  давно  уже  виплатилась. 
До  ней  стає  два  хлопці,  и  за  малий  день  нарі- 
жуть найменьше  50  корцевь  січки,  и  ріже  она 
не  конечно  изь  околота,  а  що  нибудь,  якую  ни- 
^удь  мерву,  и  дрббненько  и  рбвно !  Якь  бн  такь 
пять  газдовь  сложились  по  десятці,  а  у  одного 
била  би  тиждень  и  нарізаль  би  собі  парусоть 
кбрцевь  січки,  иміль  би  на  цілую  зиму,  а  дру- 
гій, и  третій,  и  четвертий  и  пятий  такь  би  сді- 
лаль,  то  виділи  би,  якая  то  добрая  робота  и  які» 
<5и  за  одинь  рбкь  такая  січкарня  имі»  ціілком-ь 
виплатилась ! 


—  105  — 

Никола.  Правда.  И  теперь  вьі  мен*  то  до- 
бре ростолковали,  що  инакша  розумная  робота, 
а  внакша  робота  темного  челов-Ька. 

Онуфрій.  Розумная  робота  все  дешева.  И 
видишь,  сЬчка  на  січкарни  два  разьі  дешевша, 
якь  на  простой  скрмни,  так-ь  якь  ланцух-ь  всегда 
дешевшій,  як-ь  посторонокь,  бо  закім-ь  одинт.  лан- 
цух-ь  перервеся,  то  уже  тридцять  посторонков-ь 
минулось. 

Никола.  Самая  правда.  Но  отг  нашого  на- 
рода  еще  того  не  можно  надіятись,  щоби  его  ро- 
бота била  такая  розумная,  якь  НІмцев-ь ;  нашь 
челов-Ьк-ь  робит-ь  и  тяжко  працює,  и  мен-Ь  здаеся, 
що  за  лЬнивство  не  можно  на  него  ничого  казати. 
По  правді,  не  раз-ь  и  ночами  робять,  и  не  знати, 
коли  они  и  спочивають,  бо  скоро  день,  уже  зновь 
при  роботі ! 

Онуфрій.  Хочешь  сказати  о  народі  нашому, 
якій  он'ь,  чи  лінивьій,  чи  робучій,  не  дивись  на 
жниво,  бо  тогдБі  ОН'Ь  працює,  бо  знає,  що,  які  не 
буде  працювати,  погибне  изь  голоду ;  но  тьі  ди- 
вись на  него  в-ь  иний  чась  и  найлучшв  поанаешь 
его,  коли  приглянешся  нашим-ь  громадскимь  и  шар- 
варковим-ь  роботами.  Якь  прійде,  на  пр.,  зима, 
а  сніг-ь  задує  гостиеец'ь,  а  виженуть  людей  не  аа 
дармо,  а  за  гроши  до  снігу,  тамь  стань  собі  «з-ь 
далека  и  придивись.  Побачишь,  що  до  той  роботи, 
що  ти  сам-ь  один-ь  зробиль  би,  вийшло  их-ь  десять, 
а  то,  що  могло  би  десять  зробити,  там-ь  робить 
сто,  бо  не  робить,  лишь  стоять  цілую  двину.  Где- 
коли  лишь  схалится  одвнь  сь  другнмь,  —  но  по- 
дивись якь  онь  подносить  тую  лопату  со  свігомь, 
якь  онь  той  снігь  кидає,  якь  ему  лучше  мерз- 
нути, чімь  рушатись  при  роботі,  якь  стогне,  а  от- 
такь  якь    за  каждою    лопатою    саочивае,  н  зновь 


-  106   - 

четверть  години  етонтг,  зак-Ьгиь  нагадався,  в-ь  ко- 
торое  містцв  зновь  впустити  лопату,  а  перекона- 
єшся, що  изь  такого  народа  не  буде  ничого,  хиба 
би  Господь  змиловался  и  натхнул-ь  его  иншнм'ь 
духом-ь,  и  просвітил-ь  его,  бо  теперь  он-ь  як'ь  биль 
рабом-ь,  невбльником'ь,  такь  и  єсть... 

Н  и  к  о  л  а.  Ба,  он-ь  для  того  такь  робить  на 
шарварку,  бо  пов-Ьдае:  .Нин-Ь  панщини  не  ма." 

Онуфрій.  Такг  повідає,  бо  онх  еще  по 
правд-Ь  несвободннй.  нерозумний,  нечестний  че- 
лов-Ьк-ь,  но  иевбльник'ь,  що  лиль  тогдн  робить, 
ЯК'Ь  надь  собою  чує  батбгь,  а  скоро  батога  не  ма, 
онь  уже  не  має  чести,  самь  себе  не  стидаеся  пе- 
рестояти ц'Ьлий  день,  а  бттакь  не  стидаеся  витя- 
гати руку  по  заплату!  А-ну,  йди  до  н-Ьмецкого  се 
ла,  и  тамь  єсть  шарварки,  придивись,  якь  тамь 
при  шарварку  робота  такь  охоча,  такь  щира,  якь 
би  тамь  каждий  самому  собі  робиль !...  Німець 
має  честь  самь  для  себе  и  онь  стидался  би  при 
роботі  стояти,  иміль  би  собі  то  за  гріхь.  Ні- 
мець мудрий,  знає,  що,  якь  не  зробить  нині,  що 
треба,  то  за  колька  день  зновь  другій  разь  треба 
идти.  Німець  чи  собі  робить,  чи  другому,  ему 
наставника  не  треба,  и  щоби  ти  переіхаль  всю 
Німеччину  (такь  мені  оповідали  тій,  що  тамь 
бивали),  то  тамь  наймленнии  роббтники  робять 
безь  наставникбвь,  и  не  чути  нигде  того  гулюка- 
нья,  якь  у  нась:  „А  ну,  а  ну,  мой!  що  стоишь  ? 
а  ну,  скорше,  далій!"  То  такь,  якь  на  худобу, 
такь  на  людей  у  нась  треба  гулюкати,  бо  инакше 
роботи  не  ма.  Соромь  намь  за  то  ! 

Н  и  к  о  л  а.  То  правда,  що  нашь  пародь  еще 
чести  не  має  ..  Однако  по  правді  зновь  сказавши, 
чи  варто  за  тіхь  дві  або  три  щестки  щиро  ро- 
бити цілий  день? 


—  107  — 

Онуфрій.  Німец-ь,  правда,  не  пбпде  за  дві 
шестки  робити,  но  онь  соб"^  каже  добре  запла- 
тити, однако  робить,  а  все-таки  Н-Ьмец-ь  безь  на- 
ставника зробить  за  двох-ь  наших-ь  роботниковт» ! 
Так-ь,  небоже,  и  тн  охотно  даль  би  роботникамі, 
по  4  шестки,  щобьі  тоб-Ь  не  треба  бьіло  надь  ними 
стояти,  щобм  ти  вислаль  ихь  самихь  вь  поле^ 
щоби  ти  зналь,  що  каждип  иаь  нихь  робить  по 
людски,  щиро  и  охочо. 

Никола.  То  правда.  Но  чому  то  нашь  на- 
родь  не  такій,  якь  другій  народи  ? 

Онуфрій.  Чому?  Бо  ббльше  якь  пятьсоть 
л-Ьть  бнль  вь  тяжкой  неволи,  що  зь  него  робили 
скотину,  а  невбльникь  -  якь  скотина,  не  має  че- 
сти. Я  тоб-Ь  скажу  лишь  одинь  прим-Ьрь,  що  то 
невбльникь:  Вь  одномь  селЬ  биль  давними  часами 
посесорь,  що  дуже  людей  любиль  бити,  и  то  не  за 
кару,  но  такь  изь  бути,  а  якь  которого  били,  н 
онь  не  скривился,  то  бнь  ег0  похвалиль,  н  ему  за 
то  даваль  гарнець  горілки,  або  еще  що.  Я  самь 
то  виділь,  бо  я  тогди  іздиль  до  того  двора  за 
зббжемь,  що  одинь  человікь  дбсталь  двадцять 
букбвь,  всталь  и  сказаль :  „Дайте  пане  три  соро- 
кбвці,  ляжу  еще  на  20!"  И  лягь  и  за  три  соро- 
кбаці  дбсталь  еще  20  букбвь  !  Скажи  мені :  чи  та- 
кій невбльникь,  которий  ніякой  чести  не  має,  що 
не  знає,  що  онь  человікомь,  но  еще  гбрьше  ско 
тини,  дає  добровольно  своє  тіло  на  зневагу,  чи 
можно  оть  такого  челавіка  що  людского  сподіва- 
тися? Такій  человікь  безь  бука  нпчого  не  зро- 
'Нть,  онь  навіть  не  може  того  поняти,  якь  можно 
робити  хотьби  за  гроши,  если  надь  иимь,  якь  за 
панщини,  не  стоить  кто  сь  букозіь  и  не  кричить 
всегда  :    „А  ну.  а  ну,  ген,  не  стбй!"    А  такого  тата 


-  ЮВ  - 

и  такій  діти;  уже  рабская  кровь  тая  переходит'ь 
ОТІ»  рода  в-ь  род'ь!.." 

Никола.    А  у  Німцев'ь    же  не  бьіло  такь  ? 

О  н  у  Ф  р  і  й.  Бьіло,  но  не  со  всЬм-ь  такь,  які» 
у  нась.  У  Н'Ьмцев'ь  бня-ь  паном'ь  Н-Ьмець,  одна 
в-Ьра,  один-ь  язБік-ь,  одинь  народ-ь !  Хотя  и  тамт, 
бнла  неволя,  но-все  таки  била  наука  по  м-Ьстахі. 
и  селах-ь,  бо  такій  уже  из-ь  давна  биль  уклад'ь 
вь  н-Ьмецком'ь  народ*,  що  в-ь  каждом-ь  наймень- 
шомь  сел-Ь  мусЬла  бштм  школа,  Уже  такій  чело- 
в'Ьк'ь,  що  бмль  письменний,  иміл-ь  иную  честь  для 
себе,  и  пань  не  иміл-ь  уже  его  за  скотину,  а  за 
челов-Ька,  и  хотя  часомь  били  и  там-ь  всякій  кривди, 
якь  то  всюда  в-ь  св-Ьт-Ь  бивае,  що  сильнійшій  слаб- 
шого гнете,  но  письменний  челов-Ьк-ь  зналь  лучше 
противь  кривди  боронитись  и  своего  права  дохо- 
дити. И  серед-ь  неволи  Н-Ьмец-ь  не  биль  николи 
такими  неві'ільников'ь,  якь  нашь  русскій  челов-Ькті. 
За  то  у  Німцевь  с-ь  давна  била  честь,  Німець 
малх  себе  за  щось  лучшого,  и  его  хата,  и  его  ста- 
токь,  и  его  худоба  и  его  робота  все  били  лучшіи, 
якь  у  нашого  челов-Ька !  Чи  придивился  ти,  Нико- 
лаю,  коли,  якая  нин-Ь  робота  по  дворах-ь  панскихт» 
и  жидовских-ь  ? 

Никола.  Горілка  робит-ь. 

О  н  у  Ф  р  і  й.  Добре  кажешь.  Горілка  робить  І 
Робота  йде  на  лицитацію.  Пань  .  .  .  .скій  обіцяє  по 
ЗО  кр.  и  по  два  рази    горілки  до  жнива,  а  другій 

пань вичь  дає  ЗО  кр.  и  три  рази  горілки,  а 

пань  Сруль,  посесорь,  чи  дідичь,  дає  лишь  по  25 
кр.,  однако  по  5  разь  горілки ;  бочка  таки  стоить 
середь  лану,  и  музика  весь  день  на  лані  грає.  И 
все  йде  до  пана  Сруля!  Пани  . ..  скій  я  .  .  .  вичь 
видять,  що  біда,  що  изь  колоса  спадає,  щожь  ма- 
ють   робити  ?  Также   посилають  атаманбвь :  А-ну, 


ш 


ид'Ьт'ь.  дамь  и  я  также  5  разь  горілки  и  музику, 
так-ь,  як-ь  и  Срул*.  То  по  правді  ти  кажешь,  що 
горілка  робить,  а  чи  межь  Німцями  мог^  би  пань 
Сруль  такое  заводити  ? 

Н  и  к  о  л  а.  Куда  там-ь  !  Німець  стидался  би 
ндти  за  горілку  або  за  музику  робити.  Ему  заплати 
честно,  онь  честно  зробить.  Я  самь  читаль,  що  у 
Німцевь  платять  косареви  по  реньскому  и  ббльше, 
но  его  робота  и  варта  тблько.  И  онь  робить  и 
здоровья  не  збавляє,  а  не  такь,  якь  наши  люди,  що 
цілий  день  робить  и  попивають  горілку  середь 
найббльшой  спекоти,  а  бттакь  еще  до  пблночи 
танцюють  !... 

Онуфрій.  Звичайно,  старий  невбльникь,  бо 
и  та  горілка,  и  та  музика  то  забитки  старой  не- 
воли.  Наповали  его  и  грали  ему,  щоби  забиль  за 
всю  кривду  свою,  щоби  заточнлся,  и  подскочиль, 
и  заснуль,  якь  товарина,  и  зновь  вставаль  до  роботи 
ц  піятики.  Такая  робота,  самь  знаешь,  не  доведе 
ни  до  маєтку,  ни  до  здоровья,  ни  до  долгого  віку ; 
но  робота  розумная,  честная,  при  тверезости  и  мір- 
ностн!  Я  тобі  говориль  за  моего  діда,  якій  то 
биль  робучій  человікь,  якь  они  безь  роботи  не 
могли  бити  нн  одной  минутки,  якь  они  все  нась 
учили,  що  робота  —  то  найббльшое  счастье,  а  лі- 
нивство, то  хороба  и  ганьба  человіка!  И  я  то  прак- 
тиковаль  череаь  цілое  жнтье  моє.  Я  дивлюсь  на 
тую  мушку-пчелку,  якь  она  охочо  летить  вь  поле  ; 
хотя  вітерь  ю  относить,  она  бореся  сь  нимь  всі- 
ми  силама  своими,  а  не  опустить  пожитку,  щоби 
его  не  собрати  и  не  принести  до  дому  !  И  дома 
каждая  має  свою  роботу:  тая  гріє  червь,  тая  згри- 
зуе  пліснь,  тая  замітає  смітье,  тая  боронить 
очка,  щоби  чужая  пчела  або  оса  не  влетіла,  тая 
укладає  и  закриває    медь,    або  пакує  вь  комбрку 


—  по  — 

„пергу,"  тая  служит-ь  матц'Ь,  а  каждая  має  свою 
роботу  изь  доброй  охотм,  а  никто  еи  до  того  не 
наганяє !  Такь  я,  бьівало,  коли  еще  бмли  молодни 
снлм,  по  цілих-ь  днях-ь  безпрестанно  робила  вг 
огород-Ь,  в-ь  поли,  вь  пасЬцІ:,  в-ь  саду,  а  вечером-ь 
еще  вь  хат-Ь  где-що  собЬ  роблю  сокирою,  доло- 
том-ь,  пилкою,  и  мен-Ь  на  все  силм  стало,  и  я  ни- 
коли  не  слабовал'ь,  бо  я  имЬль  радость  изь  моей 
прац*  и  силн  моей  я  не  тратил-ь  николи  на  піян- 
ств*,    которое  єсть  причиною  найббльших'ь  хоробь 

ЛЮДСКЙХ-Ь. 

Мен-Ь  то  дуже  сподобалось,  що  я  читал-ь  в-ь 
одной  киижц'Ь,  якь  Ьхаль  разі,  один-ь  старнй 
панг  —  питлеванець,  а  встр-Ьтилі,  старого,  сивого 
человіка,  що  накидал-ь  гнбй  на  сани.  „А  чому,  каже, 
тш  старий  не  ляжешь-на  печь,  та  молодшій  най 
уже  робят-ь  за  тебе?**  —  „Молодшій.  пов:Ьдае  ста- 
рець, папочку,  не  мают-ь  коли,  мають  иншую  ро- 
боту!** 

—  „А  ЯКІ»  же  смерть,  повіїдає  панх,  прійде 
до  тебе  туть,  и  скаже:  Ходи,  старий,  до  мене  ?" — 
„То  я,  папочку,  скажу  єй :  зажди,  небого,  бо  видишь, 
я  не  маю  коли  идтй,  я  Коло  гною,  або  коло  иншой 
роботи,  йди  соб'Ь  до  панов-ь,  до  жидов-ь,  они  не 
мають  роботи,  мають  чась  йти  сь  тобою!"  —  По- 
крутиль  пень  головою  и  по'Ьхаль. 

То  по  правд-Ь,  я  самь  вижу,,  що  и  я  не  маю 
коли  умирати,  бо  и  я  все  вь  робот'Ь,  и  якій  літа 
я  прожиль,  а  я,  человіче,  одной  годинки  не  буду 
безь  роботи.  Часомь  принесуть  менЬ  вь  поле  Ьсти; 
я  не  маю  коли,  страва  вистигає,  бо  я  еще  то  або 
се  маю  докбнчити.  И  туть  дома  внуки  кличуть 
ме^іє  обЬдати,  а  я  тешу  або  верчу,  и  всегда  не  маю 
коли,  то  по  колька  разь  приходять  просити  на 
об'Ьдь,  а  я  не  маю  коли!  А  прійде  ройка,  або  косо- 


-  111  - 

виця,  то  по  иравдіі,  забуде  человііК'Ь  на  іду,  а  ро- 
бит-ь  и  гібт'ь  тече,  н  не  умучится,  бо  щирая  до  всеи 
роботи  охота.  Я  не  могу  дивитись  на  лінивого 
человЬка.  Подивись  лишь  на  него,  як-ь  онь  йде, 
як-ь  он-ь  тую  ногу  подносит-ь,  якь  онь  плює  вь 
руки,  чи  до  косьбм,  чи  до  сокири,  чи  до  ціпа,  як-ь 
онг  постогнує,  то  мене  уже  не  ма,  як-ь  я  бачу 
такого  человіка !  Я  старець,  а  я  не  зняю  поволи 
ндти,  я  все  бігу,  уже  вь  мені  такая  кровь,  а  та- 
кихг  людей  я  люблю  н  не  могу  дивитись  на  чело- 
віка,  що  вь  нем'ь  гнилая  кровь,  —  якь  онь  до 
той  іди  сідає  як-ь  онь  сь  вагою  ість,  якь  бттакь 
береся  неохотно  до  роботи,  а  оглядався,  чи  кто 
дивится  на  него,  а  якь  не  ма  наставника,  якь 
збпреся  на  ціпь,  або  на  косу,  и  стоить,  щоби 
днину,  якь  той  каже,  перепхати,  а  рбвно  однакіи 
гроши  взяти  ! 

И  мені  видитсн,  що  Господь  Богь  такихь 
легкоробовь  не  любить,  а  такь,  якь  навіь  мило 
дивитись  на  тую  пчелку-роббтницю,  а  немило  ди- 
витись на  дармоіда  гусельницю  лінивую,  такь  и 
Господь  мило  дивится  на  робучого  человіка,  на 
охочую,  живую  роботу,  а  мерзнть  собі  легкороба- 
дармоіда,  за  то  и  тій  легкороби  -  дармоіди  схо- 
дять на  біду,  и  нужду,  и  Богь  ихь  карає  за  лі- 
нивство. 

Н  и  к  о  л  а.  То  все  залежить  оть  того,  якь 
родичи  діти  виховують.  Якь  отець  и  аіати  нероби, 
то  и  діти  нероби;  якь  родичи  робучіи,  то  и  діти 
будуть  такій. 

Онуфрій.  Правду  кажешь  Но  человікь  по- 
красніти  не  покрасніе,  якь  то  кажуть,  а  подо- 
бріти подобріє.  Я  тобі  колись  розскажу  исторію 
о  одномь    моемь  наймиті^    якого    онь    роду  бьіль^ 


112 


якая  у  него  бьіла    натура,    а    що  из-ь  него  сділа- 
лось.  Звался  онь  Матв-Ьй  Тупнй. 

Ннкола.    То  сей   чорнявмгі,    що  бивало  із 
дит-ь  сь  набором-ь  до  Львова  ? 

Онуфрій.  Тоть  самьій.  Онь,  буде  тому  пять 
л-Ьт-ь,  на  Воли  оженился  и  хорошо  ґаздує.  Но  якій 
он-ь  з-ь  разу  бьіль,  никто  бьі  не  биль  сказал-ь,  що 
йзь  него  буде  такій  ґазда!  То  бнл-ь  такій  нероба, 
що  и  в-ь  світі  такого  другого  не  легко  найти, 
хиба  бн  тн  ишоль  где  ажь  тамх,  где  кукуруза 
родится,  в-ь  Коломнйщину  або  на  Волощину,  бо 
там-ь  народь  до  роботн  дуже  нецікавмй.  Богато 
бн  тобі  о  немь  розсказовати,  но  тегіерь  не  стане 
нам-ь  часу,  —  то  уже  ажь  коли  другими  разом'ь 
розскажу  тобі  все,  щобн  ти  знал-ь,  якь  из-ь  такого 
ледачого  стался  такій  наймитокь,  що  я  ему  отдаль 
мало  не  все  господарство  и  спусгился  на  него  со 
всімг. 

Н  и  к  о  л  а.  Я  не  могу  собі  того  роздумати, 
чому  у  нашого  русского  народа  єсть  такая  недобрая 
натура,  що  не  дбає  о  себе  такь,  яесь  другій  наро- 
ди ?  Коли  іду  через-ь  Винники,  або  через-ь  якую 
нибудь  німецкую  колонію  тут-ь  коло  Калуша,  або 
где-инде,  то  вижу,  що  Німець  мусит-ь  иміти  по- 
рядную хату,  порядную  стодолу,  на  подвбрью  студню, 
у  него  сядх  при  хаті  мусить  бьіти,  огородг  ого- 
роженнмй  порядно,  у  него,  якь  вм  казали,  и  ху- 
доба инакшая,  и  статокь  лучшій  и  всячина.  Чому 
я  ке  вижу  того  вь  нашихт.  русских-ь  селах-ь,  хотя 
и  у  нась  где-куда  по  містахь  и  камеральнмх-ь  до- 
брах-ь  не  бьіло  такой  неволи,  хотя  у  нась  где-куда 
уже  школи  зь  давна  заведеньї  и  газдм  уже  ма.тіо 
не  всі  письменний? 


—  113  - 

Онуфрій.  Чому?  Тому,  що  в-ь  русскомь 
народ-Ь  виробилась  уже  такая  натура:  не  жури- 
тись т'Ьм'ь,  що  буде  завтра,  кобн  лишь  нмн'Ь  бнло! 
Бо  то  такій  бмлн  старьш  чаєм  страшний...  Туть 
неволя  тиснула  дома,  пань  робил-ь  сь  челов-Ьком-ь, 
що  хот-кль,  а  тут-ь  еще  и  жити  не  давали  напади 
Турков-ь  и  Татар-ь.  Поспитай,  сину,  тіх-ь  могиль, 
що  стоять  у  нась  на  поли,  где  прикрити  кости 
Татарь  и  наших-ь  русских-ь  людей,  а  они  тоб-Ь  ска- 
жуть такое :  Страшно  било  жити  давніїйшнми  ча- 
сами, коли  т-Ьми  краями  переходили  Татаре !  Як-ь 
ти  виділь  може  коли  саранчу,  що  сяде  на  поле 
н  заночує,  а  на  другій  день  уже  до  коренчика 
все  спустошила  и  лишила  по  соб-Ь  чорную  землень- 
ку,  такь  шли  тій  безчислендии  рои  Татарь,  и  били, 
що  жило,  и  брали  вь  неволю,  и  забирали,  що  за- 
стали, а  що  не  годни  били  брати,  палили,  такх 
що  за  ними  оставалась  лишь  пустиня  и  недо- 
гарки. Где  били  м-Ьста  и  села,  там-ь  сторчали 
лишь  комини  и  печи,  що  стояли  серед-ь  купи  по- 
пелу. Коли  же  перейшла  тая  ватага,  а  люди,  кто 
сь  житьемь  скрился  где  вь  очеретахь,  л-Ьсахь  и 
багнахь,  вернули  назадь  но  дому,  щожь  било  дЬ- 
латн?  Оть,  роспяль  соб'Ь  хатину  якь  шопу,  гей 
шатро  якое,  бо  каждий  говорнль:  „На  що  мен-Ь 
класти  красную  хату  и  будинки,  трудитись  коло 
того  и  вложити  на  роботу  богато  грошей,  коли 
може  еще  за  м-Ьсяць,  або  за  пблроку,  або  за  рбкь 
надтягне  зновь  Татарва,  и  спалить  и  забере  все?" 
А  Татаре  тій  не  рбкь,  не  два  ходили  по  нашой  рус- 
ской  земли,  но  якихь  четиреста  літь!.. 

Для  того  и  вь  народЬ  нашомь  виробилась 
тая  натура:  жити  зь  дня  на  день,  щоби  стало  на 
нин'Ь,  а  завтра  якь  Богь  дасть.  Для  того-то  нашь 
челов'Ькь,  хотя  маючій,    не  поставить  собі  німец- 


-   114  — 

кой  хатьі,  бо  онь  родился  так-ь,  які»  его  отецт), 
д-Ьд-ь,  прад-Ьд-ь,  вг  маленькой,  низенькой  хатинЬ, 
он-ь  полюбил-ь  тую  хатину,  як'ь  каждмй  любит-ь 
своє  питомое,  хотя  оно  и  некрасное,  и  нехорошое, 
но  за  то  своє  родное,  и  тая  натура  перешла  уже 
в-ь  кровь  русского  народа,  хотя  по  правдіі,  вь 
тепер'Ьшних'ь  часах-ь  такая  натура  недобрая,  бо 
дає  нась  на  сміх-ь  других-ь,  просвкщенньїх'ь  наро- 
дов-ь.  Ми  говорим-ь  за  Н'Ьмцев'ь  и  величаем'ь  ихг 
натуру,  що  они  уже  любят-ь  всякій  порядки,  и  ха- 
ти, и  будинки  простороннни,  и  студни  на  подворью 
и  садок-ь  при  хат-Ь,  но  то  также  уже  их-ь  такая 
натура  зг  д-Ьда-прад-Ьда,  бо  коли  нась  губили,  пу- 
стошили, палили  Татаре,  —  Німц-Ь  в-ь  Н-Ьмеччині 
сид-Ьли  соб-Ь,  якг  у  Бога  за  дверьми,  а  коли  уже 
раз-ь,  —  л-Ьть  тому  зо  дв-Ьст-Ь,  —  нааали  Татаре 
ажь  на  В-Ьдень,  то  и  тогдн  они  им-ь  ради  не  дали, 
а  ходили  паши  люди  кровь  свою  проливати,  щоби 
Н-Ьмціі  мали  спокбй  вь  краю!  Ти  знаешь  добре, 
як-ь  тогди  польскій  король  Соб-Ьскій  ипіол-ь  на 
тую  войну  и  знівечил-ь  силу  татарскую,  а  сь  к-Ьмі) 
он-ь  там-ь  ишолт»?  СЧ  нашими  руоскими  людьми, 
козаками.  Поспитай  тую  нашу  шляхту  ходачко- 
вуЮ;  що  жіє  вь  Самборщин-Ь,  вь  Стрнйских-ь  го- 
рах-ь  и  скрбзь  по  краю,  они  тобі  скажуть  все  за 
короля  Соб'Ьского,  сь  которим-ь  ходили  их-ь  пра- 
д-Ьди  Н'Ьмцев'ь  боронити.  То  не  штука  теперь  Нім- 
цямі)  см'Ьятись  из-ь  нашого  неуцтва,  изь  нашой 
н}'жди,  не  штука  н-Ьмецким-ь  колонистамі»  робити 
собі  всякій  порядки,  коли  они  не  знали  нападов-ь 
татарск  іхт»  и,  як-ь  раз-ь  на  самий  край  Німеччини 
зайшли  Татаре,  то  и  тогди  русская  и  польская  ру- 
ка ихь  избавила  оть  ярма,  котороє  мщ  двигалц 
віками,,. 


-    115  - 

Ни  ко  ла.  Но  мен*  дивно,  чомужь  теперь  на- 
ши  люди  не  мают-ь  охотьі  до  ничого  лучшого,  до 
доброй  и  всякой  пожиточной  прац-Ь,  коли  уже  Та- 
таре  давно  не  нападют'ь  на  нашг  край,  а  побити 
Россіею  на  в-Ьки  ? 

Онуфрій.  Татаре  исчезли,  но  привнчка 
наша  осталась.  Перед-ь  Татарами  и  нашь  народг 
може  еще  розумн-Ьйшій  и  до  праці  ц'Ькав'Ьйшій 
биль,  як-ь  Шмеці.,  но  оттакь  через-ь  тую  нужду, 
б-Ьду,  голод-ь,  наготу,  через-ь  тій  огн-Ь  и  рабунки, 
стратила  охоту  до  всякой  прац^Ь  и  натура  тая 
перейшла  ажь  на  нинішнєє  поколйнье  !  —  И  ви- 
дишь,  не  лишь  у  мужика  або  маломіщачина  єсть 
тая  натура ;  она  єсть  и  в-ь  висшихі»  наших'ь 
русских-ь  станах-ь.  Мьі  боимся  и  стндаемся  пра- 
ці. Дивись,  на  примір-ь,  на  наших'ь  священни- 
кбвь.  Котормй  має  кблькохг  смнов-ь,  то  каждого 
пхає  найббльше  на  священника,  хотя  часом'ь  не 
ма  до  того  голови  и  охоти.  До  ремесла,  до  купе- 
чества  дати  —  стидно;  а  у  Німця  ничого  не  стид- 
но и  Німец'ь,  що  має  великій  богатства,  сина 
одного  дає  до  купечества,  другого,  що  має  до  науки  го  - 
лову,  то  до  науки,  бо  у  Німцев-ь  ніякая  робота 
не  єсть  стидомі).  Я  знаю,  бо  биль  у  нась  при 
циркулі  комисар-ь  Німец-ь,  правдивий  Німець. 
То  я  у  него  разь  бил-ь  сь  листомі».  Прихожу,  пи- 
таю за  комисаремг,  а  противь  мене  йде  человіктз 
сь  Фартушкомі),  руки  замараннии  столярскою  по- 
литурою.  Я  питаю  его:  „Чи  єсть  пань  комисарь 
дома?"  —  „Есть",  —  повідає.  „А  где?"  -  „Тато 
я  самий."  —  Я  віриль  и  не  віриль,  но  онь  за- 
вел-ь  мене  до  покоев-ь,  а  оттакг  черезь  по  кой 
ми  перейшли  до  токарни.  —  Тамь,  бачишь,  ко- 
лода до  рубанья,  а  сокири,  а  долота,  а  сверли- 
ки  и  всякое  иачиньє,  н  варстать  токарскій  и  всякій 


-  116  — 

майстерства.  Ему  рукавн  по-за  лбкт&  закоченьї,  а 
пальц-Ь  политурою  чути,  казаль  бш  тн,  звьічайннй 
токарь.  —  „На  що  пану  комисареви  того?**  пи- 
таю аго.  —  „Пан-ь  комисар-ь  мають  платню,  та 
уже  головою  та  письмом-ь  працюють,  та  на  що 
соб-Ь  здоровье  збавляти?"  —  Ой,  мбй  любий,  ска- 
зала комисарь,  то  лишь  тая  робота  мене  держить 
при  житью  и  здоровью.  Я  що  день  маю  свои  го- 
динн,  що  соб-Ь  роблю;  оть  того  я  здоровь,  и  для 
того  мене  не  тягне  йти  куда  инде,  где  не  потреба! "' 
А  я  ему  пов-Ьдаю:  яНаши  панове,  Поляки  або  Ру- 
синн,  то  стмдались  бьі  такой  простой  роботи/  -— 
„А  у  нась,  повідає  онь,  вь  н-Ьмецкомь  краю  ни- 
кто  ніякой  роботи  не  стидаеся,  а  кто  що  уміє,  то 
собі  то  має  за  честь.  И  каждий  нашь  цісарь  знає 
своє  ремесло,  и  робить  не  лишь  головою,  но  и  ру- 
ками, бо  такая  уже  установа!" 

Никола.  А  у  нась  инакшая  установа... 

Онуфрій.  У  нась  такая  установа:  Ремесни- 
комь  має  бити  якь  не  Німець,  то  хотя  ІІолякь, 
а  купцемь  жидь.  За  то  ми  бідний.  За  то  ми  якь 
би  не  били  народомь,  бо  міщане  —  то  жиди  та 
чужинці,  а  нашь  Русинь  ничого  не  знає,  лишь  по 
стародавному  за  плугомь  ходити,  та  идти  на  свя- 
щенника, або  на  учителя.  Для  того  ми  бідний,  що 
весь  заробокь  йде  вь  чужій  руки,  а  чужій  на- 
роди збогачуются  нашою  працею.  Ми  найббльшую 
честь  повинни  покладати  вь  праці,  и  каждий 
добрий  отець  русского  роду,  що  має  діти,  а  має 
о  чемь,  повинєнь  ихь  давати  до  ремесла,  до 
купечества,  щоби  поволи  и  ми  могли  поставити 
нашихь  міщань  и  купцевь.  Такь  давно  било  и 
у  Чеховь,  а  теперь  Чехи  уже  всю  торговлю  ви- 
били жидамь  изь  рукь  и  розвинули  великую  си- 
лу вь  праці  и  вь  томь,  що  гроши  совокупили  вь 


—  117  — 

велнліп    сумБі    и   соединенньїми    силами    виробили 
соб'Ь  и  богатство,  и  честь  и  славу... 

Никола.  То  правда.  А  не  знати,  чи  мьі  коли 
прійдем-ь  еще  также  до  богатства  и  до  такой 
чести  ? 

Онуфрій.  Прій  дем-ь,  любко !  Бог'ь  милосерд- 
ний! Запбзднились  ми,  запбзднили,  но,  при  доброй 
волі,  при  щирой  прац-Ь  всего  докажемь!  Не  про- 
паде наш-ь  народе !...  Он-ь  опамятаеся,  залишить 
свою  л-Ьнивую  и  ледащую  натуру,  просвітится 
возьмеся  щиро  до  всего  пожиточного.  Землед'Ьльц'Ь 
поправят'ь  свою  господарку,  повстануть  на  на- 
шой  красноп  земленьці  красний  села,  красний 
хати,  будинки,  и  лучшая  худоба,  и  лучшіи  статки 
и  все  поволеньки  стануть  паши  горнутись  до  ре- 
месла, до  купечества,  до  промислу,  и  возьмемь 
еще  верхь  надь  чужими;  лишь  до  всего  того  тре- 
ба помочи  Божой,  розуму,  тверезостии 
твердого  русскогодуха,  щоби  устояти  на 
своемь   містци  и  не  боятись  ніякихь  противностей! 

ТЬмь  щиримь  желаніемь  копчу,  любий,  мою 
бесЬду,  о  тіхь  четирехь  зельяхь,  которими  я  соб-Ь 
вичароваль  долгій  в-Ькь  и  маетокь.  И  ти  годуй 
тій  зелья  щиро,  а  певно  и  ти  дожіешь  долгихь 
літь  и  всякого  добра. 

Никола.  Я  теперь  уже  не  той,  що  я  биль 
передь  пблрокомь.  Перше  я  ишо.іь  за  леда  якою 
дурною  бесідою,  я  м-Ьшался  вь  якую  нибудь  ком- 
панію, я  собі  маловажиль  и  молитву,  и  віру  хри- 
стіанскую,  я  не  любиль  ничого  читати,  хотя  я  н 
до  школь  ходиль,  а  ви  мені  показали  иную  до- 
рогу и  нею  я  пбйду,  а  певно  не  заблужу ! 

Онуфрій.  О,  коби  то  весь  нашь  народь 
пОшоль  тою  дорогою !  Коби  весь  нашь  народь 
взялся  щиро  до    науки.  Коби    сердце   своє  огріль 


—  118   - 

святмм'ь  Письмом'ь,  кобн  книжками  просв'Ьтил'ь 
свой  ум-ь,  коби  позналі.,  где  его  истинное  добро! 
Кобн  отрекся  піянства,  и  гор-^лки  и  л-Ьнивства,  а 
соединенннми  силами  взялся  до  духовной  и  всякой 
честной  прац-Ь,  мен-Ь  легче  бьіло  бм  умирати.... 

Никола.  Я  м-Ьркую,  що  богато  наших-ь  лю- 
дей уже  опаматалось.  Кобьі  лишь  начинали  оть 
тверезости,  щобн  ц'Ьлмми  громадами  зареклись  го- 
р-Ьлки ! 

Онуфрій.  То  не  такг  скоро  іірійде  до  того. 
Но  —  мол-Ьмся! 

На  ті  слова  встал-ь  ОнуФрій,  а  за  ним-ь  н 
Никола  обернуль  очи  свои  к-ь  образу  Спасителя 
міра,  сложиль  руки  и  такг  молился: 

„Всемогущій  Боже,  що  Тн  сотворила  небо  и 
землю  со  всяким-ь  диханіемі),  умилосердись  надь 
б-Ьдиим-ь  русеким'ь  народом-ь,  щобм  он-ь  познал-ь, 
на  що  Тн  его  сотвориль, 

Спасителю  міра,  Іисусе  Христе,  що  Тн  отво- 
риль  очи  сл'Ьпорожденному,  отвори  очи  и  нашому 
русскому  народови,  щобн  он-ь  позналь  Твою  Божую 
волю,  щобн  отрекся  всего  злого,  щобн  сталь  на- 
родомь  богобоязненннмь,  розумннмь,  тверезнмь, 
трудолюбннмь  и  честним-ь! 

Душе  святий,  що  Тн  зойшоль  вь  пятьдеся- 
тнй  день  на  Апостоловь,  прійда  и  вселися  вь  наст», 
загрій  сердця  духовннхь  отець  нашихь  и  всего 
нашого  народа,  щобн  світло  божественной  науки 
розширилось  на  русской  землі,  а  сь  нимь  и  всякое 
небесное  и  земное  добро..." 

Никола.  ^Аминь!" 

Онуфрій.  Такь  все,  любко,  молімся,  не 
лишь  за  себе,  но  за  всіхь  и  за  весь  нашь  любнй 
народь,  а  Вогь  вислухає  нашу  молитву  и  дасть 
намь  то,  о  що  его  просимь.  Тенерь  уже  конець  на- 


-  119  - 

шого  розговора.  Я  соб-Ь  спочину,  тм  идешь  до  до- 
шу  забавитись  сь  своєю  родиною.  Як-ь  буде  твоя 
воля,  нрійдешь  зновь  коли,  а  я  тобЬ  еще  богато- 
богато  буду  говорити,  доки  здужаю... 

Никола.  Буду  вась  слухати  и  все  еще  спи- 
шу на  памятку,  щобьі  и  другій  читали  и  одни  що- 
бм  каялись,  а  другій  щобм  учились,  а  всЬ  щобм 
любились  и  одни  другим-ь  помагали  до  світла,  на- 
уки и  до  всякого  добра! 

КОНЕЦЬ. 


на  дом-ь  Общества  им.  Михайла  Качковского  во  Львові. 

Оть  дня   17(30)  цвітня  по  день   17(30)  мая    1902  г. 
надослали  впчт.  гг,- 

ИвЛЧеркавскій,  вмслуженньїй  проФ.  гимназ.  изь 
Львова,  50  г.;  Вас.  Пишко  изг  Дорогошева  вел.  І 
к.;  о.  Сим.  Дуткевичх  из-ь  Иоддубец-ь  собраннми 
цри  богослуженью  дня  3(16)  мая  по  случаю  зне- 
сенья  паншиньї  4  к.;  о.  І.  Гумецкій  50  г.,  Петр-ь 
Стрижикть  20  г.,  Ив.  Гашала  ЗО  г.,  всЬ  изг  Тата- 
ринова;  о.  Вл.  Сойка  из-ь  ЦЬневой  собранньїи  межи 
прихожанами  7  к.;  Пав.  Козакь  из-ь  Мильна  суму 
2  к.  60  г.,  собранньїи  на  крестинах-ь,  а  то:  Н.  Ко- 
;зак'ь,  Мик.  Сухецкій,  Вас.  Кульчинскій,    0.  Янов-Ь; 


—  120  — 

Л.  Козак-ь,  Іос.  Була,  В.  Луцвік-ь,  П.  СтеФанович-ь, 
по  20  г.  и  М.  Марта  Джуль  по  ЗО  г.,  Ив.  Джуль,Гр. 
Безкоровайнмй,  Катерина  Козак-ь  и  Розалія  Кле- 
мен-ь  по  10  г.,  всЬ  изь  Мильна. 

Через-ь  редакцій  „Русского  Слова"  и  „Гали- 
чанина" пожертвовали,  начавши  от-ь  4  н.  ст.  сЬчня 
1902,  впчт.  гг.:  Петрь  Тимчук-ь  изь  Дорм  20  к.;Ан. 
Грега  изь  \\^Є8І  Ра^уіеі  (в-ь  Америц-Ь)  1  к.;  Мих. 
Несторович'ь  и  Ив.  Чорнобай  изь  Пониквн  вел. 
(складка  на  веселью)  З  к.  60  г.;  Мих.  Мьідлякь 
из-ь  Котова  1  к.;  о.  проФ.  В.  Копмтчак'ь  изь  Тер' 
нополя  2  к.;  Ал,  Николинь  1  к.;  о.  Іоаннь  Дуркотть 
изь  Шлях/говой  2  к.;  д-р-ь  Ем.  Медв-Ьдскій  изь  Но- 
воалександріи  вх  Россін  1  руб.;  Петрь  Корчинскій 
изь  Коломьіи  2  к.;  Дим.  Маз^й  из'ь  Мьісленич'ь  1 
к.;  о.  Дим.  Ядлош-ь  из-ь  Дошниц-Ь  2  к.;  Ив.  Кон- 
дратюкь  изь  Пеняк'ь  1  к.;  проФ.  Сев.  Билинкевичь 
изь  Черновець  2  кор ;  Мих.  Ивасевка  из-ь  Стебни- 
ка 1  к.;  Ол.  Мимрик-ь  из-ь  Перемилова  10  г.;  Ив. 
Васюта  из-ь  Волчковец'ь  1  к.;  Ив.  Сельскій  из-ь 
Новос^лки  скалатской  60  г.;  Вас.  Худицкій  изь 
Новоселки-скал.  40  г.;  о.  Іоаннь  Дорожинскій  изь 
Межир-йчвя  2  к.;  Ив.  ІІелеш'ь  изь  Липнн  1  к.;  Прок. 
Кушликь  изь  Кропивника  2  к.;  Петрь  Кондюхь 
изь  Соколи  1  к.;  Мих.  Илевичь  изь  Млнновець  1 
к.;  о.  Іос.  Красицкій  оть  себе  и  прихожань  вь 
Дернові  и  Таданьи  4  к.;  Тим.  Федоровичь  изь  Зад- 
нишовки  60  г.;  Стєф.  Добушь  изь  Ульвовка  ЗО  г.; 
Григ.  Кондурь  изь  Грушова  40  г.;  читальня  вь 
Кадлубискахь  2  к.;  Илія  Романовь  изь  Д-Ьдилова 
складку  оть  членовь  читальни  6  к.  10  г.;  Ор.  А. 
Авдмковскій  изь  Львова  38  к.; 'крамниця  изь  Гаевь- 
вьіжнихь  1  к.;  о.  Л.  Куницкій  изь  Боратина  60  г.; 
Матв.  Сеневь  изь  Горожанн  вел.  40  г.;  о.  Іос.  Мен- 
цинскій  изь  Маластова  2  кор.;  Дам.  Пріймакь  ид-:^ 


^121  - 

Корчйна  от'ь  ііебе  &  жени  2  кор.;  Ник.  Гарисан'Ь 
из'ь  Зубкова  ОТ'Ь  себе  и  жени  2  кор.;  Нбк.  Пав- 
люк'ь  изть  Окнянь  20  гел.;  Дим."  Карпа  из'ь  Питс- 
бурга  в-ь  Америц-Ь  1  кор.;  Андр.  Стемпурскіп  из'ь 
Дрогобича  1  кор.  16  гел.;  члени  читальни  в'ь  Тор- 
ках-ь  коло  Сокаля  17  кор.  70  гел.,  на  которую-то 
суму  дали:  о.  Як.  Корчинскій  1  кор.,  Ник.  Бара- 
новскій  1  кор.^  Петр-ь  Герасим-ь  и  Николай  Сеню- 
ка  по  40  гел ,  Мих.  Сенюк'ь  50  гел.,  Мих.  Тортина, 
латинник'ь,  40  гел.,  Ант.  Дсімичук-ь,  ок.  богосл.,  00 
гел.,  Ром.  Покотило  80  г.,  Мих.  Басалик-ь  20  гел., 
Мак.  Барановскій  40  гел.,  Сильв.  Барановскій  1 
кор.,  Илія  Возняк'ь  20  гел.,  Пант.  Шторгай  ЗО  гел., 
Григорій  и  Петр-ь  Шуляки  по  20  гел.,  Исид.  Гру- 
шецкій  20  гел.,  Ив.  Возняк'ь  40  гел.,  Иларіон-ь  Ру- 
баха  20  гел.,  Филипл-ь  Жеребецкій  20  гел.,  ІІетр-ь 
и  Емиліян-ь  Баласики  по  20  г.,  Як.  Новосад-ь  20 
гел.,  веодор-ь  Грушецкій  40  гел.,  Гром.  Торговля 
1  кор.,  Макс.  Харкевичь  20  г.,  Сев.  Цебуля  1  кор., 
веодор'ь  Покотило  ЗО  г.,  Ром.  Барановскій  40  г., 
Вас.  Колибчук-ь  20  г.,  Стєф.  Цебуля  20  гел.,  Фил. 
Кинащук-ь  40  гел.,  Ром.  Березюк-ь  40  гел.,  Гр.  Ка- 
раван-ь  ИЗ'Ь  Збоиск-ь  1  кор.,  Григ.  Покотило  40  г., 
Анастасія,  Софія  и  Анна  Кинащуки  по  20  гел., 
Тимко  Барила  ЗО  г..  Вас.  Сухнацкій  ііО  гел.,  Ст. 
Помастко  40  гел.,  Ив.  Сенюк-ь  10  гел..  Ник.  ІІана- 
сюк'ь  40  г.,  Александра  и  Анна  Панасюки  по  10  г. 
Доводячи  о  тоої'ь  до  общой  в-Ьдомости,  центр. 
вид-Ьл-ь  Общества  им.  Мих.  Качковского  висказуе 
сим-ь  впчт.  Жертводателям-ь  искреннее  благодаре- 
нье  и  просит-ь  Земляков-ь  не  забивати  в'ь  будущ- 
ности  о  посильнихь  лептах-ь  на  власний  дом-ь  Об- 
щества во  Львов'Ь. 

Оп  цевтр.  Вшдма  ООщества  їм.  Ми  Качковского. 

Бо  Львов'Ь,  17(30)  мая  1902  г. 


—  122  — 

Лікарская   почта. 

1)  А.  X.  во  Львові.  Если  кто    вь  дитинячомг 
ві^Ціі  хоровалт.    на    нежить    кишок-ь    и  дизентерію, 
то  хотя  тЬ  слабости    минулися,  все-жь    таки  чело 
в-Ьк-ь  повинен-ь   ц-Ьлое    своє    житье  сь    -Ьдою    бнти 

ОСТОрОЖНИМ-Ь,    бо    кишки    его   уже    не    Ц'ЬЛКОМ'Ь    здо- 

ровн.  Такь  и  ви  черезг  неотвіітную  дієту  впали 
теперь  в-ь  слабость,  т.  з.  хроничную  обструкцію,  ко- 
торая  походит-ь  изг  ослабленья  кишок-ь.  Отже  на 
ту  слабость  не  вольно  брати  ніякого  перечищаю 
щого  средства,  бо  то  еще  ббльше  лишь  ослабляє 
кишки,  а  противно,  повиннм  вн  живитись  дієтетично 
(смотри  вті  Календар'Ь  Общества  им.  Мих  Качков* 
ского  на  1902  рбк-ь  мою  росправу  о  поживної!  діє- 
ті), 'Ьсти  при  том-ь  много  вареннйх'ь  овошей  (ком* 
потн  из-ь  яблокг  и  сливок-ь),  масовати  животь  рано 
и  вечером-ь,  а  в'ь  крайнем-ь  случаю  взяти  левативу 
из-ь  литрн  теплой  води, 

2)  И.  П.  вь  3.,  почта  Завадка.  Ваша  слабость 
не  єсть  сухоти,  не  єсть  рак-ь,  ни  запаленьє  нирокг, 
чи  там-ь  пухлятина,  а  лишь  то,  що  вам-ь  л-Ькари 
сказали:  запа/іенье  ньірковьіх'ь  каналикбвь.  Слабость 
тая  може  нераз-ь  дуже  доекулати.  Найлучшая  на 
то  рада  —  легкая  дієта  и  изб:Ьганье  острих-ь 
страв-ь  и  спиритусовихь  напитков-ь ;  противно,  тре- 
ба пити  много  минеральной  води,  як-ь:  Билинской, 
Щавницкой,  ОЬегзаІгЬгшш,  Заіуаіог,  вь  лЬтЬ  же 
Ьхати  на  ліченьє  до  Трускавця  или  Карльсбада, 
як-ь  то  ординующій  л-Ькарь  зарядить. 

3)  Т.  М.  вь  Р.,  п.  Городоктз.  Есть  люди,  кото- 
рим-ь  черезь  частое  замочованьє  рук'ь  —  якь  то 
говорять  —  позсЬдаются  руки.  Особливо  бнвае  то 
у  наших-ь    ґаздинь,  котории  при    своєй    домашней 


—  123    - 

роботи  не  могуть  на-долго  удержати  рукь  сухо. 
Що-жь  я  маю  вам'ь  радити?  Найлучше  бнло  би 
убратись  в-ь  рукавички  и,  мовь  паня,  ходити  по 
хат'Ь,  та  розказовати.  Но  що  то  у  вась  неможли- 
во, то  раджу  вашой  жен-Ь,  щобьі  по  каждом-ь  за- 
мачанью  руки  дуже  добре  на-сухо  витерла  ю  и  вм- 
смаровала  глицериновою  мастію,  которую  за  колька 
крейцарбв'ь  достанете  вт.  каждой  аптиц-Ь. 

4)  І.  Ш.  в-ь  б.,  почта  Медьїка.  На  женскіи  сла- 
бости  трудно  мн-Ь  в-ь  .Л-Ькарской  почт'Ь"  подавати 
радш.  Я  раджу  вам-ь  поїхати  до  Львова,  или  на 
клинику,  или  до  лікаря  женскйхг  слабостей,  д-ра 
Сельского. 

5)  М.  К.  в"Ь  3.,  почта  Заболотц^.  Вш  дякуєте 
мнЬ  за  книжечку  о  слабостяхь  д-Ьтей  та  пишете, 
що  пбсля  той  книжечки  вилічили  ви  свою  малую 
дитину  из-ь  кблькох-ь  слабостей.  Тожь  коли  дитя 
теперь  здорово,  держ'Ьтся  строго  тіх-ь  приписов'ь, 
якій  я  тамь  подал-ь  о  живлепью  8—10  місячних-ь 
дітей.  Що-до  вашого  1 1-літнего  синка,  то,  если  ему 
в-ь  шпитали  получшаеся,  задержіт-ь  его  тамг  ещс 
троха,  если  же  ніт-ь,  то  возьміт-ь  его  до  дому,  до- 
глядайте добре,  та  не  посилайте  через-ь  зиму  до 
школи. 

С)  К.  Г.  вь  Б.,  почта  Подкамень.  Ваша  сла- 
бость  єсть  сердцевая  слабость.  Так-ь  показуюті, 
рецепти,  котории  ви  мні  прислали.  Если-жь  ви 
говорите,  що  ті  ліки  ничого  вамь  не  помагают-ь, 
то  походить  то  из-ь  того,  що  при  ТОМІ)  треба  дуже 
шановатись,  ничого  не  працювати,  не  ходити  пбд-ь 
гору,  не  бігати,  не  загріватися,  а  если  и  то  не 
поможе,  то  положитися  до  постели,  подг  голову 
подложитн  досить  високо,  та  так-ь  споконно  пере- 
лежати хоть  тиждень.  Еще  лучше  било  би,  если 
би    ви    удалися    до  шпиталю    и    тамг    тоть    чась 


-  124  — 

перележали,   то   будете    мати    еще  и  ліки    пбд'ь 
рукою. 

7)  Н.  П.  вь  К.,  почта  РудкИ.  У  вашой  матери 
походить  пухлятина,  здаесЯ;  изь  запаленья  ньірок'ь. 
Я  могу  вам'ь  на  память  лишь  порадити  купати  хо- 
рую  щоденно  половину  години  в'ь  добре  теплой 
вод-Ь,  а  по  купели  добре  обкршти,  щоби  зопріла. 
Если-жьбн  то  через-ь  дві  неділи  не  помагало,  то 
найлучше  буде,  если  хорую  завезете  до  шпиталю 
В'Ь  Дрогобичі,  то  там-ь  она  скорше  може  прійти 
до  здоровья. 

8)  Е.  Б.  вь  Л.,  почта  Драгомірна.  Есть  досить 
много  людей,  котории  мають  непріятную  вонь  изь 
рота,  или,  якь  то  говорять:  „непріятний  отднхь." 
Розличная  може  бити  того  причина.  И  такь  на 
примірь  при  острихь  слабостяхь,  якь  тифь,  за- 
паленье  легкихь,  или  хотьби  и  инФлюзнца,  есть 
звичайно  язикь  сильно  обложень,  хорий  не  має 
ніякого  вкуса,  а  вь  его  роті  точно  такое  чувство, 
якь  би  кто  тамь  клеем-ь  помастиль.  Тогда  тому 
хорому  звичайно  чути  изь  рота,  а  люди  говорять, 
щоизь  него  „чути  горячку."  Однако  бивають  и  такій 
люди,  щб  то  на  видь  здорови  и  даже  мають  апе- 
тить,  а  имь  дуже  чути  изь  усть.  Ті  люди  ужи- 
вають розличнни  полоканья,  хлорь-кали,  борь,  са- 
лициль,  или  купують  вь  аптекахь  пахнущіи  пигу- 
лочки  и  т.  д.,  но  все  то  звичайно  ничого  не  пома- 
гає для  того,  що  причина  зла  лежить  или  вь  же- 
лудку,  или  вь  носі.  Если  отже  кто  має  такую  до- 
легливость,  та  не  знає,  чи  оно  походить  изь  желудка, 
чи  изь  носа,  то  раджу  лічити  одно  и  другое.  Про- 
буйте зразу  домашній  средства:  не  іжьтє  сирихь 
и  кваснихь  стравь,  а  вмісто  пива  и  горілки, 
пійте  содовую  воду.  Также  порадно  єсть  купити 
собі  вь  аптеці  за  колька  гелеровь  ВісагЬоп-  зойл 


—  125  - 

и  того  порошку  заживати  три  рази  денно  по  поль 
кавовой  ложечки  вь  келишку  води.  Що-до  носа, 
то  треба  роспустити  троха  звичайной  соли  вь 
стклянці  теплой  води  и  тую  воду  три  рази  денно 
втягати  до  обохь  дірокть  носовихг,  такь  щоби  по- 
томь  тую  воду  ротом-ь  можно  виплюти.  То  треба 
робити  досить  долго. 

9)  В.  Б.  вг  В.,  почта  Сурохов-ь.  По  правд*  ска- 
зати, ви  не  так-ь  дуже  слабин,  як-ь  вам-ь  здаеся. 
ПередовсЬм-ь  думаєте  ви,  що  ви  хори  на  груди, 
та  коли  хочете  кашляти,  то  кашель  сухій.  Най- 
лучшая  на  то  рада  —  не  кашляти,  —  бо  черезь 
напруженье  могуті»  вась  потомь  по  правд"*  груди 
боліти.  Не  уживайте  ніякихь  аптечних-ь  ліков-ь, 
•Ьжте  правильно  и  лишь  легкій,  поживний  страви 
(пост-ь  для  вась  шкодливий),  висипляйтеся  що- 
найменьше  8  годинь  на  добу,  а  до  тяжкой  физичной 
прац**  не  бер-Ьтся. 

10)  Д.  П.  ві  Ч.,  почта  С^іободка  лісная.  Бели 
ви,  письменний  чоловік-ь,  так-ь  дуже  своє  здоро- 
вье  запропастили  и  слабость  занедбали,  то  що-жь 
дивоватись  людям-ь  простимі,  темними?  Вась  на- 
чала боліти  нога  в-ь  клуб-Ь ;  ви  йдете  до  парни ; 
вамь  парня  по  правд-Ь  зробила  легче,  та  ви  заразь 
по  парні  йдете  іі^/г  мили  до  дому  п-Ьшком-ь  !  Чи 
то  розумно  ?  Пбздн'Ьйше  начало  вам-ь  добре  пух- 
нути, начало  течи  и  сціпило  ногу,  —  а  ви  на  то 
берете  посторонок^  и  кажете  соб-Ь  т^Ьм-ь  посторон- 
комь  ногу  тягнути,  що  вамь  оть  болю  ажь  свічки 
в-ь  очахь  стояли !  Чи  то  розумно  ?  Отже,  щоби  ви 
теперь  знали,  як-ь  стоите,  то  послухайте  :  У  вась 
єсть  запаленье  бедрового  склада,  в-ь  полученью  сь 
ропленьем'ь  (материзованьем-ь)  костей.  Слабости 
сей  ви  уже  дома  не  вил-Ьчите,  бо  кто  знає,  чи 
ви  вашим-ь  посторонкомг    еще  и  не  звихнули  сво- 


—  126  — 

ей  ноги.  Отже  одинокая  рада  на  то  —  удатись  до 
шпиталю  до  Коломми,  или  на  клинику  до  Львова. 
Если  вам-ь  тутг  не  помогут-ь,  то  будете  кал-Ькою 
на  віки. 

11)  С.  Б.  ВІЗ  УІ.,  почта  Балигородь.  У  мальїк"^ 
д-Ьтей  дуже  часто  зливався  голова.  Зразу  робятся 
на  голов-Ь  и  лици  прнщики,  та  перем-Ьняются  вг 
м'Ьхурчики,  т-Ь  пукають,  из-ь  нихі»  внтекае  гнбй, 
а  в-ь  кбнци  лице  и  голову  покрнвае  струп-ь.  Если 
ви  маєте  дуже  далеко  до  л-Ькаря,  то  раджу  вамь 
св'Ьжій  несолоннн  смалец-ь  насмаровати  грубо  на 
платочокь  и  нриложити  тамь,  где  треба,  на  одну 
добу.  Потом-ь  легкм  обтерти  и  зновь  св'Ьжо  нрило- 
жити. Если  бм  то  не  помагало,  то  куп'Ьт'ь  соб'Ь  вь 
аптец-Ь  боровую  масть,  розмЬшайте  ю  на  поло 
вину  сь  несоленнм'ь  смальцем-ь  и  роб'Ьт'ь  такі» 
само.  Черезг  ц-Ьлий  чась  Л'Ьченья  не  вольно  тЬх-ь 
міетць  замочовати 

12)  И.  П.  вь  К.,  почта  Калагарбвка.  Нераз-ь  и 
найкрасшій  голось  нашого  дьяка  запропастится  че- 
рез-ь  то,  що  дьяки  своего  голоса  не  шануютт»,  лишь 
сп'Ьвают'ь  и  в-ь  парнотЬ,  и  вг  мороз-Ь,  и  поросЬ,  и 
в-ь  в-Ьтрі,  и  вь  дощ'Ь.  Раджу  вам-ь  через-ь  міісяць 
совсЬм-ь  не  сп'Ьвати,  не  курити  ни  Файки  ни  цига- 
ров-ь,  не  -йсти  снрмх'ь  и  кваснмх'ь  страва,  не  пи- 
ти горячих-ь  напитковг,  обвивати  горло  каждой  но- 
чн  мокрим-ь  платочком-ь,  а  на  день  сухою  хусточ- 
кою, и  ц-Ьлими  днями  попивати  ^лязовую  гербату, 
осоложенную  ледовим-ь  цукром-ь. 

13}  М.  К.  в-ь  Г.,  почта  Городенка.  У  молодих-ь 
людей  творятся  дуже  часто  ббльшіи  или  мень- 
шіи  гузьі  на  тЬаЬ  по-п6д"ь  ухами.  Они  суть  или 
твердий  или  мягкіи;  изь  нихг  внтекае  бізлмй  гнбй  и 
так-ь  не  могуть  загоитись,  а  если  трердни,  то  най- 


—  12?  — 

лучше  их-ь  оперовати,  т.  є.  вьір'ЬзатИу  бо  щоби  са 
ми  розбйшлися,  на  то  малая  над-Ья. 

14.  Я.  Б.  вь  К.,  почта  Кривче.  Наши  люди  не 
ум-Ьють  дбати  о  своє  здововье ;  они  ни  в-ь  живле- 
нью,  ни  в'ь  одяганБЮ,  ни  в'ь  ц'Ьлом'ь  захованью 
не  поступают-ь  гигіенично.  Неразь  середа  треску- 
щихь  морозов-ь  вижу  хлопов-ь  В'Ь  легких-ь  сЬра- 
кахь,  та  соломянмх'ь  капелюхах^ь  на  голові»,  —  и 
зновь  В'Ь  горячое  л-Ьто  убирают-ь  кожух-ь  и  вели- 
кую баранковую  шапку !  Ну,  а  хотьбм  и  ваша 
донька  І  Бог-ь  далг  людямь  день  до  роботи,  а  нбчь 
до  спочинку,  -  а  она  йде  вь  зим-Ь  в'ь  сильний 
мороз-ь  и  в-Ьтер-ь  о  10  годин-Ь  В'Ь  ночи  на  ріку  б-Ь- 
лье  орати,  а  потом-ь  еще  в'ь  дв-Ь  години  пораеся 
коло  хати,  а  змерзнувши  добре,  лягає  на  горячую 
печь  спати!  Чи  то  не  самовбльное  убійство?  Не 
дивуйтеся  отже,  що  она  дбстала  запаленья,  а  те- 
перь  в'Ьроятно  впала  в'ь  сухоти.  Листовно  я  вам-ь 
ничого  не  буду  радити,  удайтесь  до  вашого  л-Ькаря. 

15)  Н.  Г.  вь  3.,  почта  Пасічна.  Слабость  такая 
любит-ь  отновлятися,  для  того  недивно,  що  и  вам-ь 
отновилась.  Ви  конечно  мусите  удатись  до  шпи- 
талю, бо  суть  слабости,  которин  тблько  вь  шпитали 
можно  вил'іічити. 

16)  В.  К.  ві>  Т.,  почта  Тернополь.  Слабость  ва- 
шой  д-Ьвчини  єсть  запаленьемт»  костей.  Она  начи- 
наеся  звичайно  дрощем'ь  н  горячкою,  потбмь  на- 
ступає В'Ь  м-Ьстци  запаленья  сильний  ббль,  зачерве- 
неньє  и  опухнєнье  шкбри  дуже  часто  набирає  ма- 
терія, шкбра  пукає,  матерія  витекає,  —  и  здавалось 
би,  що  то  уже  буде  конєц'ь  слабости.  Т'Ьмчасом'ь 
слабость  тревае  безпреривно,  а  кость  в'ь  середин-Ь 
начинае  псоватися.  Слабость  може  тревати  м-Ься- 
цями,  а  сили  хорой  чЬм'ь  разь  ббльше  нищатся. 
Тут-ь  вамь  не  помогут'ь  ніякій  масти.  Можно  лишь 


-  128  - 

Оробовати  теплий  купели  из'ь  пшеничного  трьісу 
(1  гарнец-ь)  и  каменной  соли  (72  к.)  щоденно  че- 
рез-ь  20  дней.  Если^жь  бьі  то  не  помагало  то  треба 
удатись  до  шпиталю.  Слабость  полягає  ві>  тОм-ь, 
що  вь  середині  вь  нозі  часть  кости  струпішіла, 
так-ь  само,  якь  часом^ь  заболит-ь  овочевое  дерево. 
Нкг  отже  у  деревини  треба  заболівшую  часть  ви- 
різати, замастити,  а  деревина  буде  дальше  овочи 
родити,  так-ь  само  и  у  вашой  хорой  треба  болю- 
чое  містце  чи  то  вискробати,  чи  вирізати,  а  щоби 
она  того  не  чула,  дасться  ей  попередно  на  спанье. 

17)  В.  Р.  вь  С.,  почта  Товсте.  У  молодих^  лю- 
дей случаеся  дуже  часто,  що  на  ногах-ь  понизше 
колінь  набігає  прищик-ь,  потом-ь  поббльшаеся, 
виділяє  изх  себе  жолтавий  гнбй  и  такь  вь  ко- 
роткому часі  витворится  изь  того  меньшая  или 
ббльшая  рана,  вь  которой  середині  виростає  ди- 
кое  мясо.  Суть  то  шкорньїи  туберкульї.  Такую  рану 
можно  на  якійсь  чась  мастями  пригоити,  однако 
она  часто  зновь  отновляеся.  Для  того  найлучшою 
радою  на  то  єсть  операція,  т.  є.  такую  рану  треба 
или  вирізати,  или  вискробати,  а  операція  та  не 
єсть  ни  небезпечная,  ни  болючая,  бо  хорому  запускав- 
ся пбдь  шкбру  такую  каплю,  по  которой  онь  болкь 
не  чує.  Питаєте  мене  такожь  о  пораду  на  нагнетки, 
бо  говорите,  що  ви  прикладали  уже  розлнчнии 
масти  и  ничого  не  помагало.  Щоби  нагнетокь  ви- 
губити, треба  его  напередь  легко  зрізаїи,  а  потбмь 
прикладати  разь  на  день  плястерь  діахилевий,  при 
чемь  однако  не  вольно  на  ту  нбгу^у^ираиі-шкбря- 
нихь  чоббть,  лишь  папучи.  За  кблька  дней  корень 
нагнетка  пбднєсеся  такь,  що  его  можно  ножикомь 
пбдважити  и  усунути. 

Вь  Жолкві,  вь  міс.  січню  1902  р. 

Д'Рб  С.  Дрималикг, 


Н-р-ь.  Ц'Ьна      гел. 

129.  О  закупні  русскнхь  земель я    20    . 

161.  О  книгаїт.  грунтовмх'ь  н  о  »вуд.  катястр.        ,     ЗО    „ 

180.  Хоробм  у  коней я     2*     « 

132.  Нчроднмн  пов*стки  Толетого „    20    . 

191.  О  печатньїх'ь  книгахь     ........         „    80     „ 

211.  и  212.  Поясненія  Еожествемной  Литургіи         „     44    ;, 

224.  Доля  школяря „     2'^     ,. 

227.  Донька  пасічника  н  отчеть  изь  генер.  Собранія     ЗО    , 

230.  Зябобонш  и  нрука ,     20    „ 

231-232.  Крпвавьіи  літа  ж  Не  туда  дорога    .     .        .,     48     ;. 

235.  О  Бразилш    и  других-ь,    мало  заселенньїхь 

краях-ь.     Боученія  изі»  центр,  вьіділа    .        „     24 

236.  Бьівало,  а  пнні  и  —  О  ревизіи  катастра  ,  22  , 
239.Молися,— Учися.— Трезвнся.— Трудися. Стихн  и  пр.  23  , 
240.  ІІобіда10кр.241.— Оамиграціи.Отзшвьцентр  Вьід.ЗО  „ 
242.  Гільїй  іілаток-ь,  повість  и  К')нч  кн.  Романа,  ЗО  „ 
243    О  заразахь  и  ліченій  домового  скота  .     .        „     ЗО     „ 

244-245.  Кровавмй  танець „     ЗО     „ 

248   Ксеяя  вбГітиха „     32     „ 

252.  Коляди  н  набожньїн  піснн „     32     , 

254  5.  Пбзнан  себе,  буде  зь  тебе ,,     50    „ 

259.  Первьіи  Варяги,  повість,  и  Правила  для 

управленій  ссмпа  зббжа  при  читальняях-ь     „     40    „ 

264.  О  Общбмь  заробковбмь  податку.  Где-що 

аро  наФту ,     ЗО     ^ 

265.  О  живоплотахь.  Докладь  изь  діятельн. 

виділа  и  генер    Собранія „     ЗО     „ 

266.  Где-що  о  нашбмь  новбмь  поступованью  вь 

цивильньїхь  справахь „    ЗО    „ 

267.  І.  Повістки  гр.  То.їстого,  II.  Стєфянь  горою      ^     20    ^ 

268.  І.  О  садоводстві  Ч.  II.;  II.  Що  мм  гово- 

рили сь  кумомь  о  Фонетиці?       ....        „     ЗО     ,, 
269-270.  Галнцкіи  розсказьі  изь  часбвь  скасованья 
панщнньї  н  вступленія  на  преетоль  Импе- 
ратора  Франця-ІосиФа  І »     50     , 

272.  1.  Гриць  Скульскій,  повість  ;  II.  Фонетжч-  — 

но-втжмологичньїй  розсказь     ....        а     ЗО     в 

273.  О  заряаахь  н  ліченій  домашнбго  скота  Ч.  II.      я^^     • 

274.  Вбить  Глинякь.  (Повість) я     24     . 

275.  Настуня,  повість.  —  Справозданье  жзь  ді-         " 
ятельностм  центр,  виділа  ж  Ген.  Собранія        ,     24     , 

278—279.  Гальшка,  княжна  Острожская   ...        »    50    , 
284.  Букварь „З?, 


285.  Памятная  книжка   вь   25-лЬтній   ювилей 

Общества  ияіени  Михайла  Качковского  „  і^:^     ^ 

286.  І.  С-ь   Богомь   ПІ.  изд.);  II.   Ген.  Со5раніе        ,    ЗО    » 

290.  І.  Козаки;  II.  На  домь  Общества;  III.  Лі- 

карская  иочта •    • ,  •  я    '^^    » 

291.  І.  Поученіе  о  пожнвленью,  II.  Л*к.  лочта.       „    ЗО    ^ 

292.  І.  Не  то  сонь,  не  то  правда.   II.   Здрада. 

111.  Божій  суди я     ЗО    „ 

'*93.  Зиновій   Богдана    Хмельницкій.   (Вторая 

часті  „КозакОвг",) ^     40     , 

94—295.  Руїсскіи  П±сни .  п     І^    » 

^^.  і.  Що  розсказовала  старая  верба.ІІ.  Голод*. 

'    Л*карская  почта.  Отзнв'ь  ві>  діл*  ген.  собр.     „     ЗО    „ 

Проц  нт-ь  оть  Богп.   О  конскриицін.  ЛСертви.     20    „ 

Сироти.   Лікарская  почта.   Отзшв'ь.  ,        „    40     „ 

д<— 3.  Зиновій  Богдан-ь  Хмельницкій  4    1!..        д     40     „ 

Л.  І.'Арендарь  (драма).  II.  Лікарская  почта         „     ЗО     „ 

)б — сі07.  Слабости  дітей  (II.  изд.)        ....        ^,     60    „ 

)8,  По-.крутой  дорозі.  Оїзив-ь  о  генер.  собра- 

нііб  вь  Бродах*.  .ТІікарская  почта.  Жертвн 

лк  домь  Общества.     .....■*...      ^     24     „ 

309^-310.    Календарі,     на   1902  г „     60    » 

311.   „Запг:в]ороченная'\      „Урлсаники*.  Генер.  ^^ 

Собраніе  в'ь  Бродахь  и  „О  забобонахь.  зи  .  -*і^^ 

хорахь  и  знгіхоркахь"      ....... 

о  і  2.  О  просвіщенію  и  патріотизмі         ... 

З14--Ьі5.  Новая  госіюдарг:''  вь  медовой  пасі 

и  где-якіи  уісти  изь  Общества  ...    . 

/  'X,  Украйна,  безь  попа,  хлопа  и  пана  (Розска^ 
Жертвії  па  домь  її  пр.     ....... 

''17.  Онуфрій  Грушкевичь,  Чаровникь  (ІД   иг 


Пр 


осимь  ііамятатп ; 

і^^^     При    перем-Ьн^  адреса    ИЛИ     ПОЧТЬ;    ПрОСИМІЬ 
подавати  также  давную  почту. 

ч^)ОІІ~  Прй  заназахь  книжочоїі'ь  просимь  гфисьмати 
гроши  з-ь  горьі,  так"ь  ^кь  за  посл^платою  вьісьіла- 
емт»  только  бть  суіУіьі  10  кор.,  а  то  для  ті 
закг.зующих'ь  книжочни  стоила  гленьше  порга- 


Уже  вмйшолт.  вмпускь    7    Му.іьзга.іькоГ'' 'з^біІ^зШіїї^ 
о.  М.  Копкя  в^  П'?г)ез:;і,ті!ілі.  Бо/І?  вьіп\ с^і^' ')Т!г;.ї-''о.і%*|  |# 


V  о,  М.     ,  'ч,.  сем    ВТ  Т'